Рішення № 66993003, 06.06.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р.Справа № 922/1299/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Харківської області, м. Харків про стягнення 227755,50 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №007Др-27-1216 від 30.12.2016р.;

відповідача - ОСОБА_2 довіреність №31/20-283 від 09.01.2017р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.05.2017р., до відповідача - Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Харківської області, в якій позивач просить стягнути заборгованість за спожитий природний газ по договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №114114342PSВ106 від 27.10.2016р. в розмірі 204782,69 грн. - сума основного боргу, пеню у розмірі 12923,57 грн., 3% річних у розмірі 1431,56 грн., інфляційні втрати у розмірі 6244,44 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заяву про збільшення позовних вимог за вх.№18232, в якій позивач користуючись правами наданими йому ст. 22 ГПК України, збільшує позовні вимоги та просить стягнути заборгованість за спожитий природний газ по договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №114114342PSВ106 від 27.10.2016р. в розмірі 204782,69 грн. - сума основного боргу, пеню у розмірі 15044,34 грн., 3% річних у розмірі 1684,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 6244,44 грн.

Враховуючи, що згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні підтримав позицію викладену ним у відгуку на позовну заяву, який ним наданий через канцелярію господарського суду 06.06.2017р., в якому зазначав, що проти заборгованості перед позивачем не заперечує, але виникнення даної заборгованості виникло унаслідок несвоєчасного фінансування коштів з Державного бюджету України, тому відповідач звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27 жовтня 2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (установи та організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів) № 114114342Р8В106 (далі по тексту - договір).

Відповідно до п. 11.1. договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01 жовтня 2016 р. до 31 грудня 2016 р. відповідно до частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 11.2. договору передбачено, що він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Враховуючи, що в термін до 27 вересня 2016 року жодна зі сторін письмово не звернулась до іншої сторони по договору про припинення його дії, договір був продовжений на період до 27 жовтня 2017 року.

Відповідно до положень п. 1.1. договору позивач зобов'язався передати у власність споживачу природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 4.2.1. договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше 10 числа наступного з розрахунковим, на підставі актів приймання-передачі природного газу, які надаються постачальником. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період.

За підсумками надання послуг з газопостачання у січні, лютому, березні 2017 року сторонами було підписано акти приймання - передачі природного газу, а саме: №Х0300003934 від 31.01.2017 р. відповідно до якого відповідачу у період з 01.01.2017 р. по 31.01.2017 р. були передані 13,014 тис.куб.м. природного газу вартістю 114 704,30 гривень; №Х0300007887 від 28.02.2016 р. відповідно до якого відповідачу період з 01.02.2017 р. по 28.02.2016 р. були передані 6,509 тис.куб.м. природного газу вартістю 66 099,67 гривень; №Х0300010131 від 31.03.2017 р. відповідно до якого відповідачу у період з 01.03.2017 р. по 31.03.2017 р. були передані 2,459 тис.куб.м. природного газу вартістю 23 982,92 гривень.

Підписані сторонами акти приймання - передачі за вищевказаний період свідчать про факт отримання відповідачем послуг з постачання природного газу.

Таким чином, позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з постачання природного газу у січні, лютому, березні 2017 р. - 21,982 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 204 786,69 грн., але відповідач надані послуги не оплатив у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем у вищевказаному розмірі, що не заперечується відповідачем у судовому засіданні.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 204782,69 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15044,34 грн., 3% річних у розмірі 1684,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 6244,44 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідачем по справі у відзиві на позовну заяву було викладено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Присутній представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно п. 6.2.1. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаних сум, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договором.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом першим статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи вищевикладене, та те, що заборгованість відповідача виникла унаслідок несвоєчасного фінансування відповідача з Державного бюджету України, приймаючи до уваги заперечення позивача по справі та те, що сума боргу відповідач визнана, вважає за необхідне клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задовольнити, і керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені на 50% від первинної суми заявленої позивачем, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 7522,17 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

Аналогічної позиції притримується і Вищий господарський суд України при розгляді касаційних скарг по тотожним справам в частині зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до постанов: від 08.05.2014 р. у справі №921/185/13-г, від 29.05.2014р. у справі №921/186/13-г, від 03.06.2014р. у справі №17/5014/2629/2012, від 25.07.2013р. у справі №904/1610/13-г, від 06.06.13р. у справі №5023/4891/12, від 25.04.2013р. у справі №5023/5210/12, від 11.04.2013р. у справі №5023/5038/12, від 14.03.2013р. у справі №5010/1076/2012-2/56, від 30.12.2012р. у справі №10/5026/1270/2012; від 01.10.2013р. у справі №5023/5976/12, від 06.04.2016р. у справі №904/6483/15, від 19.11.2015р. у справі №917/518/14, від 31.03.2015р. у справі №912/3439/14, від 30.03.2015р. у справі №918/1471/14.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Харківської області (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 26, код ЄДРПОУ 40112097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р 26008010058 в АБ "Кліринговий дім", МФО 300647, код ЄДРПОУ 39590621, ІПН 395906220380) заборгованість у розмірі 204782,69 грн. сума основного боргу, пеню у розмірі 7522,17 грн., 3 % річних у розмірі 1684,03 грн., інфляційні витрати у розмірі 6244,44 грн. та судовий збір 3416,33 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 7522,17 грн. у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 08.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_3