Постанова № 66992964, 07.06.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2017 р. Справа № 906/1324/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Демянчук Ю.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 17.03.2017 р. у справі № 906/1324/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_4

міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в Житомирській області

про стягнення 870 339,46 грн.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради про стягнення 870339,46 грн. компенсації за надані телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати.

09.03.2017р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (вих. № 143/20 від 09.03.2017р.), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 890754,46 грн. компенсації за надані телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати /а.с.78-79/.

Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Кудряшова Ю.В.) від 17.03.2017 року у справі № 906/1324/16 позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради про стягнення 890 754,46 грн. задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення виконавчого комітетеу ОСОБА_4 міської ради на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" 890 754,46 грн. компенсації за надані телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати та 13 361,32 грн. сплаченого судового збору.

Відповідач ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення виконавчого комітетеу ОСОБА_4 міської ради, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 17.03.2017 року у справі № 906/1324/16 повністю та припинити провадження у справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- спір у даній справі не підвідомчий господарським судам, оскільки виникає із публічно-правових відносин та відноситься до компетенції адміністративних судів;

- стягнення боргу позивачем по компенсації наданих телекомунікаційних послуг споживачам міста Коростень з суб'єкта владних повноважень за своїм предметом та суб'єктним складом підвідомчий адміністративним судам України, що підтверджується судовою практикою в аналогічних спорах за участю ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення виконавчого комітетеу ОСОБА_4 міської ради, зокрема, за позовами ПАТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по пільговому перевезенню та заборгованості по послугах зв'язку споживачам, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати (справи № 761/10304/15-а, № 761/25549/15-а, № 761/21181/16-а);

- Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не передбачено бюджетні призначення на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

- ОСОБА_3 праці брало бюджетні зобов'язання та здійснювало платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами;

- у 2015 році потреба на компенсацію пільг з послуг зв'язку становила 995,4 тис.грн., натомість, доведена сума субвенції на компенсацію пільг з послуг зв'язку 937,0 тис.грн.

Таким чином, скаржник, вважає, що господарським судом Житомирської області при прийнятті рішення порушено норми процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження у справі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 року у справі № 906/1324/16 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П. та призначено до розгляду на 24.05.2017 року /а.с.101/.

Автоматизованою системою документообігу суду на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 року. у справі № 906/1324/16 проведено автоматичну зміну складу колегії суддів у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Мамченко Ю.А. та судді Дужича С.П. та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Демянчук Ю.Г., суддя Юрчук М.І., про що складено протокол зміни складу колегії суддів від 23.05.2017 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 року у справі № 906/1324/16 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Демянчук Ю.Г., суддя Юрчук М.І.

Ухвалою суду від 24.05.2017р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, розгляд справи відкладено на 07.06.2017р. /а.с.127-129/.

07.06.2017р. в судовому засіданні представники позивача заперечили щодо доводів апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

07.06.2017р. відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином; у апеляційній скарзі та поданому суду листі № 1830/19.3 від 31.05.2017р. просив проводити розгляд скарги без участі представника управління /а.с.134-137/.

Третя особа просить розглянути справу № 906/1324/16 без участі представника Коростенського управління Державної казначейської служби України Житомирської області та повідомити про результати розгляду /а.с.140/.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Житомирська філії ПАТ "Укртелеком", надає телекомунікаційні послуги споживачам.

Згідно ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до п,63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р., установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

У період з січня 2015 року по грудень 2015 року позивачем надано телекомунікаційні послуги населенню на пільговій основі на суму 821133,45 грн., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій з бюджету, що підтверджується зведеним розрахунком заборгованості за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 та розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг /а.с.79, 11-37/.

Станом на 01.01.2015р. у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 845603,40 грн.

У період з січня 2015 року по грудень 2015 року відповідачем проведено погашення заборгованості по відшкодуванню пільгової вартості послуг зв'язку у сумі 775982,39 грн.

Таким чином, наявність на момент звернення до суду невиплаченої компенсації витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям споживачів за січень-грудень 2015р. у сумі 890754,46 грн. (845603,40+821133,45-775982,39) слугувало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення даної суми.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а також можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування (ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до част.2 ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що боржник, як юридична особа, відповідає за своїми зобовязаннями, які виникли безпосередньо із договору чи закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до част.1, 3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" та п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р., споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України; установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" від 22.10.1993 року № 3551-XII, Законом України "Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2000 року № 1584-ІІІ, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" від 24.03.2008 року № 203/98-ВР, Законом України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. № 2011-ХІІ та Законом України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Згідно з част.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст.48 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п.п.б п.4 ч.1 стс.89, ч.ч.1,5 ст.102 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського і обласного значення при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на компенсаційні виплати за надання пільг з послуг зв'язку окремих категорій громадян. Видатки місцевих бюджетів проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, зокрема, здійснюються компенсаційні виплати за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян.

Механізм фінансування видатків, передбачених ст.102 Бюджетного кодексу України, місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту щодо, зокрема, надання компенсаційних виплат на пільгове користування телефонним звязком за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 (надалі Порядок).

Пунктом 3 Порядку визначено, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) (п. 5 Порядку).

Таким чином, відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій (державного та місцевих бюджетів).

Колегія суддів звертає увагу, що Міністерство фінансів України у листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 роз'яснило ...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обовязку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Згідно абз.2 п.12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в даному випадку щодо відшкодування витрат на послуги зв'язку, які надавались споживачам на пільгових умовах, є ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення виконкому ОСОБА_4 міської ради Житомирської області і саме на останнє покладено обов'язок щодо виконання зобов'язань з оплати наданих послуг зв'язку на пільгових умовах.

Судом встановлено, що у період з січня 2015 року по грудень 2015 року, з урахуванням 845603,40 грн. заборгованості станом на 01.01.2015р. та проведених відповідачем оплат у сумі 775982,39 грн., позивачем понесено витрати на надання пільг на послуги зв'язку зазначеній категорії пільговиків на загальну суму 890754,46 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за вказані місяці і помісячними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, що свідчить про належне виконання зобов'язань з боку позивача. А тому позовні вимоги про стягнення 890754,46 грн. компенсації за надані телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з їх оплати, є такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Колегією суддів відхилено твердження апелянта про підвідомчість спору у даній справі адміністративним судам України, зважаючи на таке.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за ознаками, наведеними в ч.1 ст.17 КАС України.

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у ст.3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

У відповідності до п.1 інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005р. № 3.2-2005, визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено устатті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Відповідно до п.п.1.1, 1.5 Положення про ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради, затвердженого рішення ОСОБА_4 міської ради від 24.11.2016 року № 421, ОСОБА_3 входить у структуру виконавчих органів ОСОБА_4 міської ради, підпорядковується Департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, ОСОБА_4 міській раді, виконавчому комітету ОСОБА_4 міської ради, міському голові та заступнику міського голови згідно розподілу посадових обовязків. ОСОБА_3 є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

ПАТ «Укртелеком» є публічним акціонерним товариством, має цивільні права та обов'язки, здійснює свою діяльність лише відповідно до законодавства України, свого статуту та внутрішніх актів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, який є публічним акціонерним товариством і має цивільні права та обов'язки, надавав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів, які проживають на території м.Коростеня Житомирської області відповідно до Цивільного, Господарського кодексів, Законів України "Про телекомунукації", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про охорону дитинства" і ці послуги в силу вимог чинного законодавства зобов'язаний був компенсувати відповідач.

Таким чином, спір у даній справі, що розглядається, стосується належного виконання відповідачем своїх зобов'язань і жодна із сторін не здійснює владні управлінські функції, тому спір не є публічно-правовим і має вирішуватися господарським судом за правилами ГПК України.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.104 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;

Таким чином, рішення господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 17.03.2017 р. у справі № 906/1324/16 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/1324/16 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Юрчук М.І.