Постанова № 66992937, 01.06.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2017 р. Справа № 902/1309/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" на рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.17 р.

у справі № 902/1309/15 (суддя Матвійчук В.В. )

позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_3

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Можайське"

про стягнення частки вартості майна і частки прибутку та визнання недійсним рішення в частині виплати ОСОБА_4 його частки в статутному капіталі

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_5 ( пред. дов. у справі)

відповідача - Васильчук Д.А. ( пред. дов. у справі)

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішеннням гсподарского суду Вінницької області від 10.03.2017 року у справі 902/1309/15(суддя Матвійчук В.В.) позовні вимоги ОСОБА_3.( з урахуванням заяви б/н. від 14.02.2017 року про збільшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" про стягнення частки вартості майна і частки прибутку та визнання недійсним рішення в частині виплати ОСОБА_3 його частки в статутному капіталі задоволено частково.

Визнано недійсним пункт 3 рішення Зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське", оформлене протоколом № 13 від 04 вересня 2014 року в частині виплати ОСОБА_3 його частки в статутному капіталі в сумі 78 000,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" (вул. Молодіжна, буд. 1, с. Шендерів, Тиврівський район, Вінницька область, 23334, код ЄДРПОУ 34610012) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вартість частини майна товариства, яка пропорційна частці в статутному капіталі в розмірі 4 702 860 (чотири мільйони сімсот дві тисячі вісімсот шістдесят) грн. 00 коп.; судовий збір в розмірі 71 920 (сімдесят одну тисячу дев'ятсот двадцять) грн. 90 коп. та витрати на оплату судової експертизи в розмірі 27 870 (двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят) грн. 43 коп..

В позові в частині стягнення частки прибутку товариства в розмірі 75 540 грн. відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався положеннями ст.15, п. 4 ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, ст. ст. 167 Господарського кодексу України, п.п. 11, абз. 2 п .17, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 року, ст. 55,64 Закону України "Про господарські товариства", пунктом 4.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016р. №4 та прийшов до висновків, що дійсна (ринкова) вартість чистих активів ТОВ "Можайське" станом на 04.09.2014 року складає 15 936,2 тис. грн. Дійсна (ринкова) вартість майна пропорційно належній ОСОБА_3 частці майна Товариства в статутному капіталі Товариства станом на вказану дату - 4 780,86 тис. грн., а оскільки позивачу виплачена сума 78 000,00 грн. , до стягнення підлягає сума 4 702,860,00 грн. Крім того, встановивши факт порушення прийнятим рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача , як учасника господарського товариства в частині належній до виплати частці в статутному капіталі, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом № 13 від 04.09.2014 року в частині виплати ОСОБА_3 його частки в статутному капіталі у сумі 78 000,00 грн. Враховуючи, що позивачем не надано доказів того, що на загальних зборах товариства приймалося рішення про спрямування прибутку на виплату дивідендів, а стягнення дивідендів без наявності такого рішення є втручанням у діяльність товариства, суд відмовив в частині позовних вимог про стягнення частки прибутку .

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення прийняте на підставі не повністю досліджених доказів та з порушенням норм матеріального права.

Серед іншого апелянт у скарзі наголошує, що Висновок судової економічної експертизи від 01.12.2016 року № 2101/15-21, Висновок судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 704/705/16-21 від 24.10.2016 року, Висновок судово-товарознавчої експертизи від 10.08.2016 року № 789/16-21 не є об'єктивними, не відповідають фактичним обставинам справи і не підлягають врахуванню при розгляді справи.

Вказує зокрема,що господарський суд Вінницької області прийняв як належний доказ Висновок судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 704/705/16-21 від 24.10.2016 року, яким було встановлено, що ринкова вартість нерухомого майна, належного ТОВ «Можайське» станом на 04.09.2014 року становила: адмінбудинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4

району Вінницької області 3 151 543,00 грн.;складу зерна, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 4 551 992,00 грн.;гаражу для автомашин, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 1 973 172,00 грн.

Проте , вважає, що судом не були повністю досліджені обставини справи та не взяті до уваги інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, які містяться в матеріалах справи, з яких вбачається , що ТОВ «Можайське» станом на 04.09.2014 року не було власником вищезазначеного нерухомого майна (відповідно до п.4. ст. 334 ЦК права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Відповідно до п.2. ст. 144 ГК України Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.). Зазначене майно, як наслідок, не могло відображатись в балансі товариства. Право власності в ТОВ «Можайське» на вищезазначене нерухоме майно було набуто лише в січні 2015 року

Крім того ,апелянт вважає, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Покликається на фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва ТОВ "Можайське станом на 04.09.2014 року, (момент виключення ОСОБА_3 з учасників товариства) з якого вбачається, що Активи товариства становили 1265900 грн.(код рядка 1300), Довгострокові зобов'язання становили 0 грн. (код рядка 1595), Поточні зобов'язання становили 90000 грн.,внаслідок чого чисті активи ТОВ "Можайське" станом на 04.09.2014 року становили 1175900 грн. (1265900 грн. - 90000 грн.)

Відповідно частка ОСОБА_3 у майні товариства на момент виключення його з учасників становила 352770, грн. (1175900 х 30 %).04.09.2014 року ОСОБА_3 було виплачено 78000,00 грн. внаслідок чого до виплати підлягає 274770,00 грн.

Просить рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2017 року у справі № 902/1309/15 змінити в частині стягнення вартості частини майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі в сумі 4 428 090 грн., виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське", (23334, вул Молодіжна, 1, с. Шендерів, Тиврівський район, Вінницька область, Код ЄДРПОУ 34610012) про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі (фонді), що становить 4702860,00 грн. задоволити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" (23334, вул Молодіжна, 1, с. Шендерів, Тиврівський район, Вінницька область, Код ЄДРПОУ 34610012) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 274770 грн. 00 коп. вартості частини майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі, 4268 грн. 26 коп. відшкодування витрат по оплаті судового збору, 1654 грн. 45 коп. витрат на проведення судової експертизи.

В решті позовних вимог рішення залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з аргументами, наведеними в апеляційній скарзі ,зокрема в тій частині, що вартість майна товариства має розраховуватися виходячи з балансової, а не ринкової ціни

Наголошує, що апелянт посилається на позицію Верховного Суду України від 18. 11.2014 року у справі № 3-182 сг 14, яку неправильно трактує.

Також вважає не вірною позицію апелянта про те, що господарський суд неправомірно прийняв як належний доказ висновок судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної

експертизи № 704/705/16-21 від 24.10. 2016 року.

Вважає висновок комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи правильним.

Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник апелянта повністю підтримав вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги, вважає їх надуманими і такими, що суперечать дійсним обставинам справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2006 року у встановленому порядку було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Можайське", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ №138000 (т.1, а.с. 43).

Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" (надалі Товариство) зареєстровано 06.12.2006 року за № 1149102000000000644. (т.1, а.с.10-14)

Відповідно до розділу 5 Статуту Товариства учасниками (засновниками) Товариства є: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Частка учасників (засновників) становить:

ОСОБА_7 - 20 400,00 грн., що складає 51% Статутного фонду;

ОСОБА_8 - 6000,00 грн., що складає 15% Статутного фонду;

ОСОБА_9 - 5600,00 грн., що складає 14% Статутного фонду;

ОСОБА_10 - 8000,00 грн., що складає 20% Статутного фонду.

Згідно договорів купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" № 1 та № 2 від 14.12.2011 року укладених між ТОВ "Можайське" та ОСОБА_3, останній придбав у ТОВ "Можайське" 17,5% та у ОСОБА_7 - 12,5% часток у статутному капіталі Товариства. (т. 1, а.с. 16-19)

Рішенням Загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом № 4 від 12.12.2014 року внесено зміни до пункту 5 Статуту Товариства, та визначено, що учасниками (засновниками) Товариства є:

ОСОБА_7 з часткою 122250,00 грн., що складає 51,25% Статутного фонду Товариства;

ОСОБА_9 з часткою 48 750,00 грн., що складає 18,75% Статутного фонду Товариства;

ОСОБА_3 з часткою 78 000,00 грн., що складає 30,00% Статутного фонду Товариства. (т.1, а.с. 15)

В свою чергу, 04.09.2014 року відбулись Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське", на порядок денних яких винесено наступні питання:

1. Про зміну юридичної адреси (місцезнаходження) ТОВ "Можайське".

2.Про виключення із складу учасників ТОВ "Можайське" ОСОБА_3.

3. Про виплату частки статутного капіталу ОСОБА_3.

4. Про перерозподіл статутного капіталу.

5. Про затвердження змін до Статуту Товариства.

За результатами Загальних зборів Товариства прийнято наступні рішення.

1.Змінити юридичну адресу ТОВ "Можайське" на адресу: 23224, Вінницька область, Тиврівський район, с. Тендерів, вул. Молодіжна, 1.

2. Виключити ОСОБА_3 із складу засновників ТОВ "Можайське".

3.Виплатити ОСОБА_3 вартість частини Статутного фонду Товариства, у розмірі 78 000,00 грн., пропорційна до його частки у статутному капіталі (після затвердження звіту за 2014 рік, але не пізніше 12 місяців з дня його виключення).

4. Перерозподілити Статутний фонд Товариства у зв'язку із виключенням ОСОБА_3 та до оформити статутний капітал за рахунок власних грошових коштів ОСОБА_7. Пункт 5.3 Статуту викласти у такій редакції:

ОСОБА_7 - 211 250,00 грн.., що складає 81,25% Статутного фонду Товариства;

ОСОБА_9 - 48 750,00 грн., що складає 18,75% Статутного фонду Товариства Статутного фонду Товариства.

5. Провести зміни в установчих документах і затвердити зміни до Статуту підприємства, внести відповідні зміни до відомостей про ТОВ "Можайське", які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Як передбачено пунктом 2.1 Статуту , для господарської діяльності Товариства за рахунок вкладів учасників (засновників) створюється Статутний фонд (статутний капітал) в розмір і 40 000,00 грн. (редакція станом на 04.09.2014 року).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, відповідно до рішення Загальних зборів учасників Товариства від 04.09.2014 року, виплатив позивачу вартість частини статутного фонду Товариства в сумі 78 000,00 грн. (платіжне доручення № 480 від 18.09.2015 року) (т. 1, а.с. 64). Разом з тим, ОСОБА_3 не погодився з розміром визначеної відповідачем частки, вважаючи її заниженою та звернувся позовом до суду.

14.02.2017 року до суду надійшла заява б/н. від 14.02.2017 року за підписом представника позивача ОСОБА_5 про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд:

- визнати недійсним пункт 3 рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське", яке оформлене протоколом № 13 від 04.09.2014 року в частині виплати ОСОБА_3 його частки в статутному капіталі у сумі 78 000,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське" на користь ОСОБА_3 вартість частини майна товариства, яка пропорційна частці в статутному капіталі в розмірі 4 702 860,00 грн.; частку прибутку товариства в розмірі 75 540,00 грн. та судові витрати в розмірі 73054,00 грн. судового збору і 28 317,00 грн. витрат з оплати експертизи.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин такі положення чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно положень п.п. 11, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 року закріплено, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Аналогічні положення роз'яснено у п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016 року.

Учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення (п. 1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016 року).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач як учасник ТОВ "Можайське", що вибув, звернувся з позовом про стягнення невиплаченої частки у статутному капіталі.

Так, згідно п. 4 ч. 2 ст. 148 ЦК України, порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

В свою чергу, пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 р. № 13 передбачено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства з обмеженою відповідальністю (товариства з додатковою відповідальністю), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92), нематеріальні активи (п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 №242).

Так, згідно пункту 6.3 Статуту визначено, що вартість частини майна, що пропорційна частці учасника у Статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюється учасниками, що залишаються в Товаристві відповідно до вимог чинного законодавства України.

В свою чергу, пунктом 4.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (надалі Постанова) роз'яснено, що під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику. (п. 4.20 Постанови).

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 789/16-21 від 10.08.2016 року, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що ринкова вартість рухомого майна ТОВ "Можайське" станом на 04.09.2014 року складала 5 460 428,80 грн. (т. 2 ,а.с.166-169).

Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (колісний трактор Т-150 реєстраційний номер 269-66АВ) № 706/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що КТЗ не був наданий на огляд, тому середньо-ринкова розрахункова вартість ідентичного колісного трактора Т-150, 1992 року виготовлення, технічного справного без пошкоджень, станом на день виконання експертизи на ринках України становить 80 160,80 грн. (т.2, а.с. 177-184).

Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (колісний трактор Т-150 реєстраційний номер 269-66АВ) № 1632/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що КТЗ не був наданий на огляд, тому середньо-ринкова розрахункова вартість ідентичного колісного трактора Т-150, 1989 року виготовлення, технічного справного без пошкоджень, станом на день виконання експертизи на ринках України становить 78 473,00 грн. (т.2, а.с. 186-193).

Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (колісний трактор Т-150 реєстраційний номер 048-95АВ) № 1633/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що розрахункова дійсна вартість колісного трактора Т-150, 1989 року виготовлення, з урахуванням технічного стану, станом на час дослідження - 70 625,70 грн. (т.2, а.с. 195-205).

Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (колісний трактор МТЗ-80 реєстраційний номер 269-68АВ) № 1634/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що КТЗ не був наданий на огляд, тому середньо-ринкова розрахункова вартість ідентичного колісного трактора МТЗ-80, 1990 року виготовлення, технічного справного без пошкоджень, станом на день виконання експертизи на ринках України становить 71 256,20 грн. (т.2, а.с. 207-214).

Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (колісний трактор МТЗ-82 реєстраційний номер 122-39АВ) № 1635/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що КТЗ не був наданий на огляд, тому середньо-ринкова розрахункова вартість ідентичного колісного трактора МТЗ-82, 1984 року виготовлення, технічного справного без пошкоджень, станом на день виконання експертизи на ринках України становить 69 810,00 грн. (т.2, а.с. 216-223).

Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (колісний трактор ЮМЗ-6КЛ реєстраційний номер 269-69АВ) № 1719/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що КТЗ не був наданий на огляд, тому середньо-ринкова розрахункова вартість ідентичного колісного трактора ЮМЗ-6КЛ, 1989 року виготовлення, технічного справного без пошкоджень, станом на день виконання експертизи на ринках України становить 48 626,10 грн. (т.2, а.с. 225-232).

Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (комбайн MASSEY FERGUSON MF-31 реєстраційний номер 116-01АВ) № 1720/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що розрахункова дійсна вартість зернозбирального комбайна MASSEY FERGUSON MF-31, 1989 року виготовлення, з урахуванням технічного стану, станом на час дослідження - 171 450,12 грн. (т.2, а.с. 234-245).

Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (зернозбиральний комбайн FORTSCHRITTE-516B реєстраційний номер 122-40АВ) № 1721/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що КТЗ не був наданий на огляд, тому середньо-ринкова розрахункова вартість ідентичного зернозбирального комбайна FORTSCHRITTE-516B, 1985 року виготовлення, технічного справного без пошкоджень, станом на день виконання експертизи на ринках України становить 123 005,70 грн. (т.2, а.с. 247-257).

Висновком судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 704/705/16-21 від 24.10.2016 року встановлено, що ринкова вартість нерухомого майна, належного ТОВ "Можайське" станом на 04.09.2014 року становила:

адмінбудинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 - 3 151 543,00 грн.;

-складу зерна, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 - 4 551 992,00 грн.;

-гаражу для автомашин, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 - 1 973 172,00 (т.3, а.с. 73-97)

Висновком судової економічної експертизи № 2101/15-21 від 01.12.2016 року встановлено, що балансова вартість чистих активів ТОВ "Можайське" станом на 04.09.2014 року складає 1 175,9 тис. грн..

Балансова вартість чистих активів ТОВ "Можайське" пропорційно належній ОСОБА_3 частці майна в статутному капіталі Товариства станом на 04.09.2014 року складає 352,77 тис. грн.

Отже, отримана в ході дослідження дійсна (ринкова) вартість чистих активів ТОВ "Можайське" станом на 04.09.2014 року складає 15 936,2 тис. грн. та дійсна (ринкова) вартість майна, пропорційно належній ОСОБА_3 частці майна Товариства в статутному капіталі Товариства станом на вказану дату становить 4 780,86 тис. грн.

Відповідно судовим експертом зроблено висновок про те, що сума коштів, яку необхідно виплатити позивачу із врахуванням внесеної ним частки до статутного капіталу Товариства, становить 4 780,86 тис., що узгоджується із наявними у справі документами та відповідає розрахунку частки, який проведено позивачем у зв'язку із його виходом із товариства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем виплачено частину частки позивача до статутного капіталу Товариства в розмірі 78 000,00 грн., сума, що підлягає виплаті становить 4 702 860,00 грн.

Отже, вимога позивача про стягнення вартості частини майна товариства, яка пропорційна його частці в статутному капіталі в розмірі 4 702 860,00 грн. є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції .

В свою чергу , колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги покликання представника апелянта на Звіт з незалежної оцінки визначення середньої ринкової вартості майна, виконаний Експертним центром "Поділля", копію якого останній залучив до матеріалів справи , з огляду на таке.

Як вбачається з пояснень представника апелянта,наданих в судовому засіданні , зазначений вище звіт не був залучений до матеріалів справи під час розгляду справи в суді першої інстанції , оскільки на час винесення оспорюваного рішення інтереси позивача представляв інший представник та звіт був в матеріалах виконавчого провадження.Проте, такі покликання колегія суддів оцінює критично.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно пункту 9 постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Отже, колегія суддів констатує, що апелянт не обґрунтував не можливість подання до суду першої інстанції означений вище звіт з незалежної оцінки визначення середньої ринкової вартості майна, у вигляді комбайну зернозбирального марки, моделі Massey Ferguson mf31, 1989 року випуску , а тому даний доказ не оцінюється під час апеляційного перегляду справи.

Не може погодитись суд з доводами апелянта про неналежність як доказу висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 704/705/16-21 від 24.10.2016 року, яким було встановлено, що ринкова вартість нерухомого майна, належного ТОВ «Можайське» станом на 04.09.2014 року становила:

адмінбудинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 - 3 151 543,00 грн.;

-складу зерна, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 - 4 551 992,00 грн.;

-гаражу для автомашин, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 - 1 973 172,00 (т.3, а.с. 73-97)

Як вбачається з матеріалів справи , відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, які містяться в матеріалах справи (том 2, а.с.92, 93) право власності в ТОВ «Можайське» на нерухоме майно було зареєстровано :

30 січня 2015 року на адмінбудинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4;

26 січня 2015 року на склад зерна, розташований за адресою: АДРЕСА_5;

29 січня 2015 року на гараж для автомашин, розташований за адресою: АДРЕСА_6.

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи (долученого позивачем ) акту приймання передачі майна від спілки співвласників майнових паїв до ТОВ « Можайське» від 22.07.2008р. вбачається, що до переліку майна , яке було передано відповідачу війшли адмінбудинок, склад зерна та гараж для автомашин.(т.4,а.с.129)

Відповідно до протоколу № 1/2013 від 24 грудня 2013 року загальних зборів громадян-співвласників майнових паїв КСП « Ленінський прапор», реорганізованого в СВК « Колос» вбачається,що на вирішення зборів було винесено 3 питанням » Про виділення майного паю в натурі Товариству з обмеженою відповідальністю « Можайське» ,яке виявило бажаня отримати свій майновий пай в індивідуальну власність . Було вирішено виділити та передати ТзОВ « Можайське» в особі директора ОСОБА_7 для подальшого оформлення права власності майно в натурі в рахунок майного сертифікату ,в т.ч. спірних приміщень .(т.3,а.с.29-33)

Актом прийому -передачі від 24 грудня 2012 року (т. 3,а.с.34) ,який укладений між директорм СВК Колос та директором ТзОВ « Можайське» , підписаний сторонами , стверджується передача даних приміщень відповідачу.

Відповідно до заяви від 11.09.2014 р. (т.3,а.с.125) ,адресованої виконавчому комітету Марківської сільської Ради, ТОВ « Можайське « просить присвоїти поштові адреси будівлям , які були виділені зборами власників майнових паїв від 18.07.2008 р.в рахунок викуплених майнових сертифікатів громадян Марківської сільської ради,а саме: гараж для автомашин,адмінбудинок, склад зерна с. Марківка з під навісами і погрібом та гараж біля контори.

З наявної в матеріалах справи копії рішення Марківської сільської ради від 18.09.2014р.вбачається , що було присвоєно юридичну та поштову адресу майновому комплексу ( гараж для автомашин, адмінбудинок , склад зерна с. Марківка з під навісами і погрібом та гараж біля контори,розташованого в АДРЕСА_5 ,в т.ч.:

А). адмінбудинок- АДРЕСА_4

В. складу зерна АДРЕСА_5

Г. гараж для автомашин - АДРЕСА_6 (т.3,а.с.124)

Таким чином , враховуючи що фактично спірне майно було передано відповідачу раніше, Державна реєстрація права власноті на нерухоме майно лише в січні 2015 року не спростовує правильність висновків судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 704/705/16-21 від 24.10.2016 року в частині включення даного майна до переліку об»єктів дослідження .

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним пункту 3 рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське", яке оформлене протоколом № 13 від 04.09.2014 року в частині виплати ОСОБА_3 його частки в статутному капіталі у сумі 78 000,00 грн. , колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства" господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Статтею 89 Господарського кодексу України визначено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Приписами статті 97 Цивільного кодексу України встановлено, що органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом..

Частиною 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства", норми якої кореспондуються зі статтею 145 Цивільного кодексу України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

В свою чергу, відповідно до роз'яснень, що містяться в абз. 2 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

З пунктом 17 означеної Постанови вбачається що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

-порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Згідно пункту 18 Постанови вбачається, що при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідачем -ОСОБА_3 про проведення загальних зборів Товариства, які відбулись 04.09.2014 року,з окрема повідомлення в частині питань,які будуть винесені на порядок денний .

В свою чергу, ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 року ( а.с.116-117 т.4), 17.05.2017 року ( а.с.133-135) було зобов"язано відповідача надати суду апеляційної інстанції докази повідомлення учасників ТОВ "Можайське", в т.ч. ОСОБА_3 про загальні збори Товариства, які відбулись 04.09.2014 року.

Разом з тим, відповідач не надав таких доказів ні безпосередньо в судове засідання ні через канцелярію суду, натомість подав:

-копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на прізвище ОСОБА_3 , датоване 27.08.2014 року ;

-копію повідомлення про необхіднсть надати ОСОБА_3 банківські реквізити для перерахування його частки у статутному капіталі Товариства;

- копію реєстру присутніх на загальних зборах засновників ( учасників) Товраиства.

Отже, колегія суддів констатує, що відповідач не надав допустимих та належних доказів того, що позивач був належним чином повідомлений щодо порядку денного загальних зборів Товариства, які відбулись 04.09.2014 року , тим самим порушив права позивача бути обізнаним щодо порядку денного зазначених зборів.

В свою чергу, як зазначалось вище у даній постанові, 04.09.2014 року відбулись Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Можайське", факт проведення яких позивачем не оспорюється.

На порядок денних яких винесено наступні питання:

1. Про зміну юридичної адреси (місцезнаходження) ТОВ "Можайське".

2.Про виключення із складу учасників ТОВ "Можайське" ОСОБА_3.

3. Про виплату частки статутного капіталу ОСОБА_3.

4. Про перерозподіл статутного капіталу.

5. Про затвердження змін до Статуту Товариства.

За результатами Загальних зборів Товариства прийнято наступні рішення.

1.Змінити юридичну адресу ТОВ "Можайське" на адресу: 23224, Вінницька область, Тиврівський район, с. Тендерів, вул. Молодіжна, 1.

2. Виключити ОСОБА_3 із складу засновників ТОВ "Можайське".

3.Виплатити ОСОБА_3 вартість частини Статутного фонду Товариства, у розмірі 78 000,00 грн., пропорційна до його частки у статутному капіталі (після затвердження звіту за 2014 рік, але не пізніше 12 місяців з дня його виключення).

4. Перерозподілити Статутний фонд Товариства у зв'язку із виключенням ОСОБА_3 та до оформити статутний капітал за рахунок власних грошових коштів ОСОБА_7. Пункт 5.3 Статуту викласти у такій редакції:

ОСОБА_7 - 211 250,00 грн.., що складає 81,25% Статутного фонду Товариства;

ОСОБА_9 - 48 750,00 грн., що складає 18,75% Статутного фонду Товариства Статутного фонду Товариства.

5. Провести зміни в установчих документах і затвердити зміни до Статуту підприємства, внести відповідні зміни до відомостей про ТОВ "Можайське", які містяться в Єдиному державному реєстрі.

З огляду на зазначені положення чинного законодавства, колегія суддів констатує факт порушення прийнятим рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, як учасника господарського товариства в частині належній до виплати частці позивача в статутному капіталі Товариства, а тому суд першої інстанції правомірно визнав недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом № 13 від 04.09.2014 року, в частині виплати ОСОБА_3 його частки в статутному капіталі у сумі 78 000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача частки прибутку, одержаного ТОВ "Можайське" у 2014 році колегією суддів враховується наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Згідно Постанови № 13 від 24.10.2008 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.

Таким чином, суд вправі прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів акціонерного товариства про спрямування прибутку на виплату дивідендів, виходячи з якого визначається розмір належних позивачу дивідендів, строки та порядок їх виплати.

Прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) товариства на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.

З огляду на наведене, колегія суддів констатує, що позивачем не надано доказів того, що на загальних зборах товариства приймалося рішення про спрямування прибутку на виплату дивідендів та взагалі розглядалося питання про виплату дивідендів позивачу. В свою чергу, стягнення дивідендів без наявності такого рішення є втручанням у діяльність товариства, оскільки розгляд даного питання відповідно до законодавства належить до виключної компетенції товариства.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду щодо відсутності порушення прав позивача в частині позовних вимог про стягнення частки прибутку ТОВ "Можайське" , відповідно відсутні правові підстави для їх задоволення.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга ТОВ "Можайське" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги зв"язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта .

Керуючись ст.ст. 49.99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 10 березня 2017 року у справі № 902/1309/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Можайське" залишити без задоволення .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.