Постанова № 66992932, 07.06.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року Справа № 918/144/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. , суддя Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вейст-Буд" від 28.04.2017р. на рішення господарського суду Рівненської області від 13.04.17р. у справі № 918/144/17 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вейст-Буд"

про стягнення заборгованості в сумі 18 068 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.04.2017р. у справі №918/144/17 задоволено позов Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вейст-Буд"; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість сумі 18 068,00грн. та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що враховуючи умови договору про прийняття та оброблення стічних вод, норми цивільного та господарського законодавства щодо належного виконання зобов’язань згідно укладеного договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 068,00грн. заборгованості за надані послуги згідно договору №3857 від 12.02.2016р. є доведеними та підтверджуються матеріалами справи, а відтак, на підставі статей 11, 509, 526, 530, 612, 625, 629 ЦК України та статей 173, 193 ГК України, підлягають задоволенню в повному обсязі; доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем до суду не подано.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вейст-Буд" звернувся до суду з апеляційною скаргою від 28.04.2017р. в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 13.04.2017р. у справі №918/144/17; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду від 13.04.2017р. у даній справі є не законним та таким, що підлягає скасуванню у відповідності до частини 1 статті 104 ГПК України. Відтак, суд в оскаржуваному рішення вказує про укладення між сторонами 12.02.2016р. договору №3857 про прийняття та оброблення стічних вод, яким сторони визначили умови щодо надання відповідних послуг та порядок оплати за їх надання. Суд зазначив, що в порушення умов договору розрахунки за отриманні послуги проводилися відповідачем не в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем, яка станом на 17.02.2017р. складає 18068,00грн.; заборгованість підтверджується актами виконаних робіт з березня по листопад 2016 рр. Відповідно, 13.01.2017р. позивачем надсилалася на адресу відповідача претензія №98/01-11, однак, претензія залишена без відповіді і задоволення. Разом з тим, скаржник зазначає, що всупереч положенням ГПК України щодо належних та допустимих доказів при вирішенні господарського спору та оцінки їх судом, останнім не було досліджено доказів часткової оплати чи відсутності будь-якої оплати зі сторони ТОВ "Вейст-Буд". Зокрема, апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні платіжні доручення чи банківські виписки, які б свідчили про відсутність оплати зі сторони відповідача за надані послуги. Отже, судом безпідставно залишено поза увагою дані обставини, не досліджено всі фактичні обставини. В матеріалах справи відсутні акти звірок взаємних розрахунків, які б свідчили про наявність заборгованості відповідача перед позивачем. Висновки щодо наявності заборгованості обґрунтовуються судом лише наявністю підписаних актів наданих послуг, жодних інших доказів, що підтверджують наявну заборгованість у матеріалах справи немає. Скаржник вважає, що судом першої інстанції було порушено норми статей 32, 33 та 43 ГПК України, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого він просить рішення господарського суду Рівненської області від 13.04.2017р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вейст-Буд" - без задоволення, з підстав викладених у відзиві.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, причини не явки суду не повідомив, хоча суд вважає, що з урахуванням постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 (пункт 3.9.1 постанови), відповідач (апелянт) був належним чином повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повернутий поштовим відділенням конверт із процесуальним документом суду (ухвала від 10.05.2017р. про прийняття апеляційної скарги до провадження) - із зазначення "за закінченням терміну зберігання", який направлявся судом апеляційної інстанції за належною адресою (а.с.101-103).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 13.04.2017р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2016 року між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (Водоканал) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вейст-Буд" (Абонент) укладено договір №3857 про прийняття та оброблення стічних вод, згідно пункту 1.1 якого, Абонент скидає, а Водоканал приймає каналізаційні госппобутові та промислові стічні води не каналізованих районів у спеціально облаштованих місцях, визначених договором, та обробляє їх (а.с. 8-9).

Пунктом 2.3 договору визначено, що Водоканал зобов’язується приймати стічні води Абонента у спеціально установлених місцях приймання (згідно переліку).

Відповідно до пункту 2.4. договору Абонент зобов'язаний, зокрема:

а) відводити стічні води власними спеціалізованими транспортними засобами (перелік і характеристики яких визначені у додатку №1 до даного договору, який є його невід’ємною частиною) у спеціально встановлене місце, визначене у пункті 2.3 цього договору;

б) своєчасно проводити оплату за надані послуги водопостачання та водовідведення.

Згідно пункту 3.3 договору, Абонент проводить оплату за отримані послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Водоканалу протягом 3 днів з дня отримання рахунку, при цьому Абонент самостійно отримує рахунок з 15 до 22 кожного звітного місяця, але не пізніше 25 числа відповідного місяця. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачується неустойка; 2) у другу чергу сплачується основна сума боргу.

Водоканал має право вимагати сплати заборгованості абонентом незалежно від моменту її виникнення (пункт 3.6 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016р. (пункт 6.1 договору).

Дія договору може бути достроково припинена з ініціативи Водоканалу при невиконанні Абонентом умов цього договору (повністю або частково) (пункт 6.6 договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Матеріалами справи встановлено, що Водоканал належним виконував свої зобов’язання згідно умов укладеного договору - приймав стічні води ТОВ "Вейст-Буд" (Абонента), що підтверджується Актами виконання робіт (надання послуг). Вказаними актами сторони договору підтвердили надання послуг - приймання та оброблення стічних вод у період з березня 2016р. по листопад 2016р. (а.с.29-35.): акт №8601 від 25 березня 2016 року на суму 1 600 грн. 00 коп.; акт №17886 від 29 червня 2016 року на суму 4 404 грн. 00 коп.; акт №18097 від 29 липня 2016 року на суму 4 032 грн. 00 коп.; акт №21147 від 26 серпня 2016 року на суму 2 176 грн. 00 коп.; акт №241180 від 27 вересня 2016 року на суму 2 528 грн. 00 коп.; акт №27242 від 26 жовтня 2016 року на суму 2 176 грн. 00 коп.; акт №30257 від 30 листопада 2016 року на суму 4 672 грн. 00 коп. Загальна вартість наданих послуг становить 21586грн.

Вказані акти підписані повноважним представниками сторін.

Абонент - ТОВ "Вейст-Буд" в порушення зазначених умов договору щодо розрахунків за отриманні послуги, здійснив часткову оплату за надані послуги лише в сумі 3520грн., що стверджує сам Водоканал (позивач), заявляючи у позовній заяві відповідну суму боргу до стягнення.

Таким чином, у ТОВ "Вейст-Буд" перед РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" утворилася заборгованість в сумі 18 068,00грн. (21586-3520 =18066).

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 13 січня 2017 року РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" надіслав на адресу ТОВ "Вейст-Буд" претензію №98/01-11, в якій зазначив, що станом на 31.12.2016р. заборгованість ТОВ "Вейст-Буд" за договором №3857 становить 18068грн. В претензії зазначено, що згідно умов договору Водоканал має право вимагати сплати заборгованості та нараховувати пеню. Останній вимагає, з дня отримання претензії перерахувати вищевказану заборгованість на розрахунковий рахунок підприємства "Рівнеоблводоканал" згідно умов договору; та зазначено, що у разі не проведення оплати у 10-денний строк з дня отримання, дана претензія є офіційним попередженням про припинення дії договору відповідно до пункту 6.6 його положень. Разом з тим, підприємством повідомлено про примусове стягнення заборгованості через господарський суд Рівненської області з обов’язковим нарахуванням штрафних санкцій, у разі відсутності оплати у 20-денний строк (а.с. 36); (докази направлення претензії - а.с.36 на звороті).

Однак, вказана претензія залишена ТОВ "Вейст-Буд" без відповіді та виконання.

За наведених обставин, 23.02.2017р. РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вейст-Буд" заборгованості сумі 18 068,00грн. (а.с. 2-4).

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правовідносини, що виникли між сторонами спору є відносинами, що виникли з договору про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 598 та статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином не допускаються (частина 7 статті 193 ГК України).

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" належним чином виконував свої зобов’язання щодо надання послуг приймання та оброблення стічних вод ТОВ "Вейст-Буд" (Акти виконання робіт (надання послуг)).

Відповідач же ТОВ "Вейст-Буд" в порушення умов договору №3857 від 12.02.2016р. не розрахувався з позивачем за отримані послуги у повному обсязі; жодних належних доказів в спростування наявної заборгованості перед позивачем в сумі 18 068грн. відповідачем під час розгляду даної справи до суду не подано; відповідачем також не подано жодних доказів повної або часткової оплати заборгованості.

Враховуючи умови договору про прийняття та оброблення стічних вод №3857 від 12.02.2016р., наведені норми чинного законодавства, фактичні обставини справи, заборгованість ТОВ "Вейст-Буд" перед РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" в сумі 18 068грн. є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та підлягає до стягнення в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" в сумі 18 068грн. у повному обсязі.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими, оскільки вони спростовуються вищевикладеними обставинами та зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вейст-Буд" від 28.04.2017р. до задоволення не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вейст-Буд" від 28.04.17р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 13 квітня 2017 року у справі №918/144/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/144/17 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Павлюк І. Ю.