Постанова № 66992678, 01.06.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017 року Справа № 904/10347/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дармін М.О. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Іванов О.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

За участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1, посвідчення № 029845 від 20.10.2014 р.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 7/10-2626 від 28.12.2016р.;

від відповідача та третіх осіб: представники в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2017р. у справі № 904/10347/16

за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м. Дніпро

за участю третьої особи - 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп", м. Кривий Ріг

за участю третьої особи - 2: Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

за участю третьої особи - 3: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство з питань нотаріату та банкрутства", м. Дніпро

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2017р. у справі № 904/10347/16 (суддя Новікова Р.Г.) замінено назву позивача у справі з Дніпропетровської міської ради на Дніпровську міську раду.

Задоволено позов.

Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №1, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 49.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на користь Прокуратури Дніпропетровської області витрати зі сплати судового збору за подання позову та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 2 067 грн.00 коп.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Ренессанс-Клуб" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом всіх обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при розгляді даної справи судом не було досліджено обставини, викладені в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі № 38/5005/6636/2012 якою визнано неправомірними дії ліквідатора – арбітражного керуючого ОСОБА_3 КЖЕП «Лівобережжя» ДМР щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення 1, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 49, та визнано недійсним результати біржових торгів, проведених 27.12.2012р. та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04.06.2013р. з відчуження спірного майна. Недійсність правочину, яким було передане майно з комунальної власності до приватної власності не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. Також посилається на те, що судом згідно норми 65 ГПК України не були витребувані необхідні докази для встановлення обставин у даній справі.

Апелянт не погоджується з висновком суду, що спірне майно вибуло від власника поза волею Дніпровської міської ради. Так, рішенням сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011р. щодо передання об’єктів з балансу КЖЕП «Лівобережжя» ДМР на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» ДМР та щодо оформлення відповідних документів з цього питання - виконано не було і не могло бути виконане, оскільки всі активи КЖЕП «Лівобережжя» ДМР перебували під обтяженням податкової застави та під арештом. Таким чином передача майна не відбулась, майно залишилось закріпленим на праві господарського відання за КЖЕП «Лівобережжя» ДМР. В подальшому міською радою (рішення № 45/12 від 15.06.2011р.) вирішено припинити КЖЕП «Лівобережжя» ДМР шляхом ліквідації. Рішенням міської ради № 41/22 від 28.03.2012р. було складено проміжний ліквідаційний баланс КЖЕП «Лівобережжя» ДМР. Відповідно до ст. ст. 78, 219 ГК України боржник, такий як комунальне підприємство, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном. Оскільки вартості майна боржника-юридичної особи було недостатньо для задоволення вимог кредиторів, умисне виведення з ліквідаційної маси ліквідного активу боржника порушувало б права інших кредиторів. На думку апелянта, Дніпровська міська рада знала, що спірне майно має бути відчужене для погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації.

Апелянт зазначає, що з моменту 14.08.2012р. прийняття господарським судом постанови про визнання КЖЕП «Лівобережжя» ДМР банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури з повноваження Дніпропетровської міської ради як представника власника майна банкрута припинились, а ліквідатор підприємства набув повноваження органу управління та власника майна банкрута щодо його реалізації для задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 21.05.2013р. № 38/5005/6636/2012, яка є чинною на теперішній час, було встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення об’єктів нерухомого майна до ліквідаційної маси боржника. Тому в межах ліквідаційної процедури незаконного вибуття майна поза волею власника не було, оскільки майно належало саме боржнику на праві повного господарського відання. Посилається на постанову Вищого господарського суду України від 22.02.2012р. у справі № 5002-22/2999-2011 про те, що факт платності набуття майна в особи, яка не мала права його відчужувати виключає право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

До спірних правовідносин слід застосовувати ч.2 ст. 388 ЦК України за якою майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень (Постанова Верховного Суду України від 27.03.2013р.).

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не встановив особи, яка є винною в недійсності договору купівлі-продажу від 30.05.2013р. та не вирішив питання про стягнення з такої особи на користь відповідача (добросовісного набувача) понесених ним витрат на придбання майна. Крім того суд мав застосувати до спірних правовідносин ст. 267 ЦК України та відмовити в позові внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі. Покладення судом судових витрат на відповідача суперечить ч.2 ст. 49 ГПК України, оскільки відповідач є добросовісним набувачем та не є особою винною ані в недійсності правочину, ані особою внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.122-127, т.2) Прокуратура не погоджується з доводами апелянта, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення господарського суду.

Вважає, що доводи апелянта зводяться не до оскарження рішення у даній справі, а до оспорювання фактів, які вже були встановлені ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі № 38/5005/6636/2012, залишеною без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016р. та Вищого господарського суду України від 31.05.2017р. Звертає увагу на те, що будь-які дії Дніпропетровської міської ради, вчинені у справі про банкрутство чи поза нею, не свідчать про наявність волі власника на вибуття спірного майна з її власності, оскільки така воля може виражатися виключно в рішенні власника про відчуження нерухомого майна, винесеному на пленарному засіданні відповідної ради, а таке рішення Дніпропетровською міською радою щодо спірного майна не виносилось. Положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна не застосовуються, оскільки право особи на власність підлягає захисту протягом всього часу наявності у особи титулу власності.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.05.2017р. апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 01.06.2017р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Чимбар Л.О., Іванов О.Г.

У судове засідання 01.06.2017р. відповідач та треті особи не забезпечили явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що неявка вказаних учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної ради №159-р від 18.08.2003р. цілісний майовий комплекс обласного житлово комунального підприємства «Лівобережжя» передано із спільної власності територіальних громад області у власність територіальної громади міста Дніпропетровська .

Рішенням Дніпропетровської обласної ради №232-10/ХХIV від 23.10.2003 "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська, затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003 "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя".

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя", до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство "Лівобережжя" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003 (п. 1 рішення міської ради).

На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради №159-р від 18.08.2003, рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003 № 232-10/ХХІV, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 30.04.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності нежитлового приміщення №1, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 49 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 59346412101).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011р., об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради (далі - КЖЕП "Лівобережжя") передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

06.08.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя".

На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. КЖЕП "Лівобережжя" в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012р. у справі №38/5005/6636/2012 КЖЕП "Лівобережжя" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП "Лівобережжя" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення №1, що розташоване за адресою: вул. Каруни, 49, м. Дніпро з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу спірного нерухомого майна переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп".

На підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу спірного нерухомого майна №34, 04.06.2013р. між КЖЕП "Лівобережжя" та ТОВ "Регіонінвестгрупп" укладено договір купівлі-продажу №763. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №763, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, нежитлове приміщення №1, що розташоване за адресою: вул. Каруни, 49, м. Дніпро (реєстраційних номер об'єкта нерухомого майна - 59346412101), було відчужено ТОВ "Регіонінвестгрупп" на користь ТОВ "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу №1757 від 27.07.2016р., посвідченими приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівоборежжя" скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора задоволено, визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Лівоборежжя" арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №1, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 49, та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів проведених 27.12.2012р. товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №1, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 49, загальною площею 51,6кв.м., оформлених протоколом №34 від 27.12.2012р. та визнано недійсним договір купівлі-продажу №763 від 04.06.2013р., зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" з відчуження нежитлового приміщення №1, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 49, загальною площею 51,6кв.м.

Зокрема, цією ухвалою господарського суду Дніпропетровської області визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Лівобережжя" арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення №1, що розташоване за адресою: вул. Каруни, 49, м. Дніпро (реєстраційних номер об'єкта нерухомого майна - 59346412101) та продажу його з відкритих біржових торгів; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу спірного нерухомого майна та визнано недійсним договір купівлі-продажу №763 від 04.06.2013р., зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_6 та ТОВ "Регіонінвестгрупп").

Як вбачається з Рішення Дніпропетровської міської ради №39/13 від 07 вересня 2016 року, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, найменування Дніпропетровської міської ради змінено на Дніпровську міську раду у зв'язку із перейменуванням міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області на місто Дніпро.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016р. відмовлено в задоволенні апеляційної скарги арбітражного керуючого ОСОБА_3 та залишено без змін ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя".

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Зазначеним вище судовим рішенням, встановлено, що спірне майно не належало Виробничому ремонтному житлово-експлуатаційному підприємству Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро, у зв'язку з чим, дії ліквідатора щодо включення цього майна до ліквідаційної маси підприємства боржника, та подальша його реалізація визнані неправомірними, а договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження майна, визнано недійсним.

Статтею 124 Конституції України встановлена обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення. Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки у справі № 38/5005/6636/2012 було встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу з відчуження нерухомого майна - нежитлове приміщення №1, яке розташоване за адресою: вул. Каруни, 49, м. Дніпро, що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею, судом під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлюються та не доводяться знову з огляду на приписи ст. 35 ГПК України.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

В подальшому вказане нерухоме майно ТОВ "Регіонінвестгрупп" було відчужено на користь ТОВ "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу №1757 від 27.07.2016р., посвідченими приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Посилаючись на вище наведені факти прокурор звернувся з віндикаційним позовом та просить витребувати від Відповідача на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення №1, що розташоване за адресою: вул. Каруни, 49, м. Дніпро.

Згідно приписів ст.ст. 321, 319, 658 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Обставини, встановлені ухвалою суду у справі № 38/5005/6636/2012 від 29.08.2016 року щодо незаконності відчуження спірного майна, стверджують про те, що майно вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза волею власника.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Частиною 3 ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014р. у справі № 43/440-6/231, від 11.06.2014р. у справі № 6-52цс14 та від 08.06.2016р. у справі № 6-3089ц15.

ТОВ "Регіонінвестгрупп" набуло право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу №763, який в подальшому визнано недійсним.

Крім того, Дніпропетровська міська рада, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ст. 318 ЦК України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно з ч. 7 ст. 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Враховуючи положення ст. 136 Господарського кодексу України, п.30 ч.1 ст. 26, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України. За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та надання невірної юридичної оцінки обставинам справи щодо наявності волі власника на вибуття майна є безпідставними.

Щодо заяви Відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду України зазначає наступне.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст. 344 Цивільного кодексу України ). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 Цивільного кодексу України не застосовуються (правова позиція, висловлена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 р. № 3-604гс16, Вищого господарського суду України від 08.11.2016 р. № 916/1624/1 ) та доводи апелянта в цій частині апеляційним судом відхиляються.

Доводи Відповідача відносно вибуття спірного майна з володіння Позивача за його волею, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення Позивача на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро, оскільки рішення про відчуження майна радою не приймалося.

Інші доводи Скаржника також спростовані встановленими судами обставинами та колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2017р. у справі № 904/10347/16 – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2017р. у справі № 904/10347/16 – залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 07.06.2017р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя Л.О.Чимбар

Суддя О.Г.Іванов