Рішення № 66992006, 06.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.2017 Справа № 904/5832/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпро

до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, смт. Слобожанське, Дніпропетровська область

про стягнення 16 885,38 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 225 юр від 30.12.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 27 від 10.01.2017)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про стягнення 16 885,38 грн. заборгованості, з яких: 16 463,20 грн. основного боргу, 378,88 грн. пені, 43,30 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов типового договору розподілу природного газу №42АВDg420-17 від 30.01.2017, в частині повної та своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2017 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 06.06.2017.

06.06.2017 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову не заперечував, письмовий відзив на позов до справи не надав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2017 на підставі заяви - приєднання №42АВDg420-17 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (оператор ГРМ - позивач) та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (споживач - відповідач) було укладено типовий договір №42АВDg420-17 розподілу природного газу (а.с.11-16).

Пунктом 1.1. типового договору передбачено, що цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до п.1.3. типового договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст.633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом, та/або сплата рахунку оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до п.1.4. типового договору:

- Оператор ГРМ - оператор газорозподільної системи в особі Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", що здійснює розподіл природного газу;

- Споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ.

За цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п.2.1. типового договору).

Згідно п.6.6. типового договору, надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

На виконання умов договору, позивач у березні 2017 надав відповідачу послуги з розподілу природного газу у обсязі 29,428 тис. м. куб., а відповідач прийняв такі послуги на загальну суму 16 463,20 грн., що підтверджується актом наданих послуг з розподілу природного газу №ДНГ74404098 від 31.03.2017 (а.с.18).

Згідно п.6.1. типового договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.3. типового договору).

У п.6.4. типового договору визначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги з розподілу природного газу. Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за послуги розподілу природного газу у березні 2017 складає 16 463,20 грн., що і є причиною виникнення цього спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно умов договору, строк оплати послуг розподілу природного газу є таким, що настав.

Доказів оплати послуг розподілу природного газу, матеріали справи не містять.

Відповідач наявність заборгованості у розмірі 16463,20 грн. визнає.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 16463,20 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 378,88 грн., судом враховано таке.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до 8.2. договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 8.2. договору, позивачем здійснено нарахування пені за період з 10.04.2017 по 11.05.2017 на загальну суму 378,88 грн.

Перевіривши розрахунок пені, за визначений позивачем період, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 378,88 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано 3% річних за загальний період з 10.04.2017 по 11.05.2017 у сумі 43,30 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3%, за визначений позивачем період, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 43,30 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (52005, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 5, код 41118550) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпро, вул. О. Кониського, 5, код 20262860) 16 463,20 грн. основного боргу, 378,88 грн. пені, 43,30 грн. 3% річних та 1600 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.06.2017

Суддя ОСОБА_3