Рішення № 66991963, 17.05.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р. Справа № 911/4246/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОСОБА_1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТОРІ ОСОБА_2»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮМІКА», Державного підприємства «Київське лісове господарство»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № 171116 від 17.11.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність б/н від 15.05.2017 року);

від третьої особи1: не зявився;

від третьої особи2: ОСОБА_5 (довіреність № 01-2 від 03.01.2017 року);

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/4246/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОСОБА_1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТОРІ ОСОБА_2» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮМІКА» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2014 року провадження у справі № 911/4246/14 було зупинено до завершення перегляду Київським апеляційним господарським судом в апеляційному порядку рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2014 року у справі № 911/2575/14 та зобовязано сторін повідомити Господарський суд Київської області про результати перегляду рішення у справі № 911/2575/14 в апеляційному порядку (суддя Скутельник П.Ф.).

06.02.2017 року до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява вих. № 172 від 03.02.2017 року про поновлення провадження у справі № 911/4246/14 у звязку з тим, що обставини, що зумовили зупинення провадження справи відпали. До заяви також додана постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 року за результатами розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОСОБА_1» на рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2014 року № 911/2575/14.

У звязку з закінченням строку суддівських повноважень ОСОБА_6, справу № 911/4246/14 передано на автоматизований розподіл.

Згідно автоматизованого розподілу справ, справу № 911/4246/14 передано до провадження судді Господарського суду Київської області Карпечкіна Т.П. для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою від 09.02.2017 року справу прийнято до провадження судді, поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06.03.2017 року.

В судове засідання 06.03.2017 року відповідач та третя особа не зявилися, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 09.02.2017 року не виконали, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили. Розгляд справи відкладався до 27.03.2017 року.

В судове засідання 27.03.2017 року відповідач та третя особа не зявилися, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 09.02.2017 року не виконали, у звязку з чим, розгляд справи відкладався до 19.04.2017 року. Також, в судовому засіданні 27.03.2017 року продовжено строк розгляду справи.

В судове засідання 19.04.2017 року відповідач та третя особа не зявилися, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 09.02.2017 року не виконали, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили.

Враховуючи, що згідно встановлених в рішенні Господарського суду Київської області від 11.06.2015 року у справі № 911/2575/14 обставин законним користувачем спірної земельної ділянки є ОСОБА_7 підприємство «Київське лісове господарство», рішення у даній справі може вплинути на його права або обов'язки, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7 підприємство «Київське лісове господарство».

Розгляд справи відкладався до 04.05.2017 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 підприємство «Київське лісове господарство».

04.05.2017 року представником третьої особи2 подано письмові пояснення по суті спору. В судове засідання 04.05.2017 року відповідач та третя особа1 не зявилися, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 09.02.2017 року не виконали, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили. Розгляд справи відкладався до 17.05.2017 року.

В судовому засіданні 17.05.2017 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач прои позову заперечував не погоджуючись з визначеною банком вартістю предмета іпотеки. У звязку з чим, подав клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, яке було відхилено судом. Представник третьої особи1в судове засідання не зявився, третя особа2 проти позову заперечувала, оскілтки предмет іпотеки не належить іпотекодавцю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 07.02.2012 року між позивачем (Публічним акціонерним товариством «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОСОБА_1») та третьою особою1 (Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮМІКА») було укладено Кредитний договір №516-070212 (далі - Кредитний договір), згідно умов якого (зі змінами та доповненнями) третій особі було відкрито мультивалютну відновлювальну кредитну лінію з графіком погашення з лімітом максимальної заборгованості 7000000,00 доларів США строком користування до 28.01.2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором між позивачем та відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕТОРІ ОСОБА_2»), як Іпотекодавцем, було укладено та нотаріально посвідчено 27.02.2014 року Договір іпотеки №1264-270214/1 (далі - Договір іпотеки), згідно умов якого Іпотекодавцем (відповідачем) було передано в іпотеку позивачу в якості забезпечення виконань зобов'язань третьої особи1 перед позивачем по Кредитному договору наступне майно: земельну ділянку площею 2,0868 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3223186801:01:020:0068, розташовану за адресою Київська область, Обухівський район, Підгірцівська сільська рада, реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав 302608432231.

Позивач зазначає, що на виконання своїх зобовязань ним за період з 26.04.2012 року по 02.06.2014 року було надано третій особі1 грошові кошти в сумі 119465480,00 грн., а третьою особою1 за цей же період було повернуто кошти в сумі 37223993,27 грн., внаслідок чого заборгованість третьої особи1 по Кредитному договору станом на 25.09.2014 року складає 82 241 486,73 грн., що підтверджується випискою з позичкового рахунку третьої особи1.

Починаючи з червня 2014 року третьою особою1 було порушено зобов'язання за Кредитним договором, а саме порушено п.2.2, 2.3, 4.3.1, 4.3.2 Кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитними коштами за травень-серпень 2014 року, внаслідок чого прострочена заборгованість по процентах склала 8031451,60 грн.

Внаслідок неналежного виконання зобовязань по Кредитному договору третій особі1 було нараховано пеню за порушення строків сплати процентів в сумі 305206,18 грн.

Таким чином, станом на 26.09.2014 року загальний розмір заборгованості третьої особи1 за Кредитним договором склав 90 578 144,51 грн.

Пунктом 4.2.8 Кредитного договору передбачено, що ОСОБА_1 має право у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань Позичальником/Заставодавцем/Поручителем/Гарантом, здійснити дострокове стягнення заборгованості за ОСОБА_8 будь-яким способом, передбаченим цим договором, або чинним законодавством України, в тому числі, але не виключно шляхом звернення стягнення на забезпечення кредиту згідно умов укладених договорів забезпечення.

Також, згідно зі ст.ст. 11, 33 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання, майновий поручитель відповідає за задоволення вимоги Іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання божником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до п. 3.1.2. Іпотечного договору у випадку невиконання або часткового невиконання Іпотекодавцем зобов'язань за цим ОСОБА_8 та/або Боржником за Кредитним договором, (в тому числі по сплаті будь-яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до Кредитного договору), ОСОБА_1 має право звернути стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього ОСОБА_8, та за рахунок вирученої від реалізації Предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування витрат на утримання заставленого майна, витрат, повязаних з предявленням вимоги Кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, реалізацією предмета іпотеки, відшкодування збитків, завданих порушенням Кредитного договору або умов даного договору.

Позивач в позові зазначає, що 08.08.2014 року ним були направлені відповідачу та третій особі1 вимоги про негайне погашення простроченої заборгованості за процентами по Кредитному договору та попереджено про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки згідно ОСОБА_8 іпотеки, які залишені без задоволення.

Відповідно до п.1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно з п.5.5.2 ОСОБА_8 іпотеки реалізація предмету іпотеки на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу Предмета іпотеки прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, якщо така згода не досягнута - спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки.

Враховуючи порушення третьою особою1 (Боржником) зобовязань за Кредитним договором, виконання яких забезпечено іпотекою відповідача, позивач в жовтні 2014 року звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на передане відповідачем в іпотеку майно: земельну ділянку площею 2,0868 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3223186801:01:020:0068, розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, Підгірцівська сільська рада, реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав 302608432231, для задоволення вимог позивача, як кредитора за Кредитним договором та Іпотекодержателя до третьої особи щодо стягнення заборгованості в загальній сумі 90 578 144,51 грн., яка складається з непогашеної строкової заборгованості по основній сумі кредиту 82241486,73 грн., простроченої заборгованості по процентах в сумі 8031451,60 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 305206,18 грн., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за ціною, яка буде визначена державним виконавцем під час проведення виконавчих дій.

В ході розгляду спору судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2014 року у справі №911/2575/14 позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» та Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства до Підгірцівської сільської ради Обухівського району, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 ОСОБА_2», про визнання недійсними рішень, витребування земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на землю, задоволено повністю; визнано недійсними рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області «Про вилучення земельної ділянки та передачі її до земель запасу Підгірцівської сільської ради» від 20.01.2005 року; визнано недійсними рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 20.01.2005 року, якими затверджено проекти землеустрою та передано у власність: ОСОБА_10 земельної ділянки, загальною площею 0,409 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: село Підгірці, вул. Київська, 8; ОСОБА_11, земельної ділянки, загальною площею 0,3018 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: село Підгірці, вул. Київська; ОСОБА_12, земельної ділянки, загальною площею 0,5016 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: село Підгірці, вул. Київська; ОСОБА_13, земельної ділянки, загальною площею 0,4373 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: село Підгірці, вул. Київська; ОСОБА_14, земельної ділянки, загальною площею 0,4371 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: село Підгірці, вул. Київська; витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 ОСОБА_2», ідентифікаційний код: 34414474, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, на користь Державного підприємства «Київське лісове господарство», ідентифікаційний код: 00991373, місцезнаходження: 08114, Київська область, Києво-Святошинський район, село Стоянка, вул. Лісна, 15, земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:01:020:0068, загальною площею 2,0868 га, що розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Підгірці, вул. Київська, експертна грошова оцінка якої станом на 27.12.2006 року складає 1275200,00 грн.; визнано недійсним ОСОБА_7 акт серії ЯЕ № 006869 від 02.07.2007 року на право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 Груп», ідентифікаційний код: 34414474, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:01:020:0068, загальною площею 2,0868 га, для ведення особистого селянського господарства.

Оскільки, предметом спору у даній справі №911/4246/14 є звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - земельну ділянку площею 2,0868 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3223186801:01:020:0068, розташовану за адресою: Київська обл., Обухівський район, Підгірцівська сільська рада, реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав 302608432231, право Іпотекодавця на яку оспорюється у справі №911/2575/14 і спростовано рішенням суду, провадження у справі № 911/4246/14 зупинялось до завершення перегляду Київським апеляційним господарським судом в апеляційному порядку рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2014 року у справі №911/2575/14.

14.01.2016 року Київський апеляційний господарський суд за результатами розгляду апеляційної скарги АТ «ЄВРОГАЗБАНК» у справі № 911/2575/14 про визнання недійсними рішень сільської ради, витребування земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на землю, ухвалив постанову, відповідно до якої апеляційну скаргу АТ «ЄВРОГАЗБАНК» залишив без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2015 року № 911/2575/14 залишив без змін. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 року № 911/2575/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Зазначеним судовим рішенням у справі № 911/2575/14 визнано недійсними рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області «Про вилучення земельної ділянки та передачі її до земель запасу Підгірцівської сільської ради» від 20.01.2005 року; визнано недійсними рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 20.01.2005 року, якими затверджено проекти землеустрою та передано у власність фізичним особам; витребовано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 консалтинг груп» на користь Державного підприємства «Київське лісове господарство», земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:01:020:0068; визнано недійсним ОСОБА_7 акт серії ЯЕ № 006869 від 02.07.2007 року про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 консалтинг груп» на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:01:020:0068, для ведення особистого селянського господарства.

Як визначено п. 2.15. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Пунктом 2.17. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Заявлені у справі № 911/4246/14 позовні вимоги ґрунтуються на зверненні стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 2,0868 га, передану в іпотеку відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 ОСОБА_2» позивачу за Іпотечним договором № 1264-270214/І від 27.02.2014 року, укладеним в рахунок погашення заборгованості третьої особи за Кредитним договором № 516-070212 від 07.02.2012 року, в якому зазначено, що предмет іпотеки, тобто спірна земельна ділянка площею 2,0868 га, належить Іпотекодавцю (відповідачу) на праві власності на підставі Державного акту серії ЯЕ № 606869 від 02.07.2007 року, проте рішенням Господарського суду Київської області від 11.06.2015 року у справі № 911/2575/14 за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» та Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства до Підгірцівської сільської ради Обухівського району, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 ОСОБА_2» про визнання недійсними рішень, витребування земельної ділянки (земельна ділянка площею 2,0868 га., яка є предметом спору у даній справі № 911/4246/14) та визнання недійсним Державного акту на право власності на землю (який підтверджує право власності відповідача у даній справі на спірну земельну ділянку), позовні вимоги задоволено повністю, у тому числі витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 ОСОБА_2» на користь Державного підприємства «Київське лісове господарство» земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:01:020:0068, загальною площею 2,0868 га, що розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Підгірці, вул. Київська та визнано недійсним ОСОБА_7 акт серії ЯЕ № 006869 від 02.07.2007 року на право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 ОСОБА_2» на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:01:020:0068, загальною площею 2,0868 га для ведення особистого селянського господарства.

Як розяснено п 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, встановлені у справі № 911/2575/14 обставини в частині витребування з чужого незаконного володіння відповідача спірної земельної ділянки, яка є предметом іпотеки, та визнання недійсним державного акту про право власності відповідача на спірну земельну ділянку, мають преюдиціальне значення для вирішення спору у справі, що розглядається.

В ході розгляду справи позивач надав додаткові пояснення по суті спору, в яких зазначив, що відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухомого майна від 03.02.2017 року вказана земельна ділянка належить ТОВ «ОСОБА_9 консалтинг груп» на праві приватної власності, отже власником є ТОВ «ОСОБА_9 консалтинг груп».

Однак, як визначено п. 2.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за позивачем (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Також, позивач стверджує, що рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2015 року № 911/2575/14 жодним чином не впливає на правові відносини що виникли згідно договору іпотеки, оскільки предметом спору у даній справі є вимога АТ «ЄВРОГАЗБАНК» як кредитора про звернення стягнення з ТОВ «ОСОБА_9 ОСОБА_2» як іпотекодавця за договорами іпотеки від 27.02.2014 року заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ТОВ «Люміка» як позичальника, умов Кредитного договору № 516-070212 від 07.02.2012 року.

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави припинення іпотеки, зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

При цьому відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, позивач наполягає, що ТОВ «ОСОБА_9 консалтинг груп» залишається власником вказаної земельної ділянки, при цьому Законом України «Про іпотеку» не передбачено припинення іпотеки у разі визнання актів про право власності на землю недійсними, а відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

В той же час, ДП «Київський лісгосп», залучене до участі у справі в якості 3-ї особи2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в ході розгляду спору надано пояснення, що спірна земельна ділянка, яка згідно Державного акту належить ТзОВ «ОСОБА_9 ОСОБА_2» з кадастровим номером 3223186801:01:020:0068 площею 2,0868га відноситься до земель лісогосподарського призначення відповідно до картографічних матеріалів лісовпорядкування та розташована в кварталі 87 виділах 2,3,4 Козинського лісництва. Така земельна ділянка лісового фонду перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство» і документом, що підтверджує таке право, до одержання державного акта про право постійного користування ними, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Третя особа2 в своїх поясненнях заперечувала правомірність набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку та стверджувала про відсутність у віповідача достатніх правових підстав для передачі земельної ділянки в іпотеку.

З врахуванням наведених позивачем та третьою особою пояснень, приймаючи до уваги результати вирішення спору про право у справі Господарського суду Київської області № 911/2575/14, суд зазначає наступне.

Як вбачається з судового рішення у справі № 911/2575/14, судом встановлено порушення порядку вилучення земельної ділянки загальною площею 2,5472 га, із постійного користування Київського державного лісогосподарського об'єднання «Київліс», чим порушено право законного користувача спірної земельної ділянки. Також, рішенням 19 сесії 24 скликання Підгірцівської сільської ради від 20.01.2005 року, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність громадян спірні земельні ділянки, порушено порядок зміни їх цільового призначення.

З врахуванням викладеного, суд у справі № 911/2575/14 дійшов висновку про захист права ДП «Київське лісове господарство», як особи, яка має речове право на спірне майно, в порядку ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, а спірні земельні ділянки, які незаконно перебувають у власності ТОВ «ОСОБА_9 ОСОБА_2», було витребувано з чужого незаконного володіння на користь належного землекористувача.

За наслідками розгляду спору у справі № 911/2575/14 визнано недійсним рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області «Про вилучення земельної ділянки та передачі її до земель запасу Підгірцівської сільської ради» від 20.01.2005 року. Визнано недійсними рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 20.01.2005 року, якими затверджено проекти землеустрою та передано у власність пяти громадянам земельних ділянок (за рахунок незаконно вилученої лісової земельної ділянки), які були придбані відповідачем і сформовано спірну земельну ділянку.

За відповідним судовим рішенням витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 ОСОБА_2» на користь Державного підприємства «Київське лісове господарство» земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:01:020:0068, загальною площею 2,0868 га, що розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Підгірці, вул. Київська, експертна грошова оцінка якої станом на 27.12.2006 року складає 1275200,00 грн. в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України, як таку, що вибула з володіння законного користувача поза його волею. Визнано недійсним ОСОБА_7 акт серії ЯЕ № 006869 від 02.07.2007 року на право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 ОСОБА_2» на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186801:01:020:0068, загальною площею 2,0868 га, для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, з огляду на обставини, встановлені наведеним судовим рішенням у справі № 911/2575/14 з моменту набрання ним законної сили є встановленими обставини щодо недійсності виданого відповідачу Державного акту про право власності на спірну земельну ділянку, що виключає наявність підстав для набуття та реєстрації відповідачем права власності на спірну земельну ділянку і судове рішення є підставою для скасування відповідного запису в Державному реєстрі.

Крім того, за судовим рішенням у справі № 911/2575/14 встановлено факт вибуття земельної ділянки з володіння законного землекористувача поза його волею у незаконний спосіб, у звязку з чим, право землекористувача та власника спірної земельної ділянки відновлено шляхом повернення земельної ділянки належному землекористувачу шляхом її витребування з чужого незаконного володіння відповідача.

Крім того, суд враховує, що на момент подання даного позову правомірність набуття відповідачем спірної земльної ділянки, яка була передана ним в іпотеку позивачу і на яку позивач заявив вимогу про звернення стягнення, була спірною і відповідний спір розглядався у справі № 911/2575/14, провадження в якій вже тривало на момент звернення з позовом у даній справі. За наслідками вирішення майнового спору у справі № 911/2575/14 встановлено обставини, які виключають набуття відповідачем права власності на майно, оскільки таке майно було витребувано у відповідача за судовим рішенням.

Крім того, третьою особою надано суду докази виконання судового рішення у справі, а саме постанову від 28.02.2017 року Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській обасті про закінчення виконавчого провадження щодо виконання наказу про витребування земельної ділянки та Акт від 15.02.2017 року про вилучення та передачу майна стягувачу.

Таким чином, судове рішення, яким встановлено відсутність підстав для набуття відповідачем права власності на передане ним в іпотеку майно, та яким витребувано відповідне майно у відповідча в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України, свідчить про безпідставність та неправомірність передачі такого майна в іпотеку відповідачем, наявність права якого щодо спірного майна спростовано. Відповідне майно підлягає поверненню власнику (належному користувачу) з чужого незаконного володіння відповідача і відсутні підстави для звернення стягнення на таке майно, яке належить Державному підприємству «Київське лісове господарство» і ним в іпотеку не передавалось.

При цьому, відсутні підстави для тверджень позивача, що іпотека зберігає силу в разі переходу права власності на предмет іпотеки до нового власника, оскільки в даному випадку не відбулось переходу права власності, а майно було повернуто належному власнику від якого таке майно вибуло протиправно і яким відповідач не мав права розпоряджатись (передавати в іпотеку).

Витребування майна з чужого незакорнного володіння свідчить про приведення сторін у первісний стан, який існував до порушення права, а не про виникнення нових правовідносин. Відповідно, всі дії, вчинені з майном після його незаконного вибуття з володіння власника (особи, яка має речове право на майно), є неправомірними і не передбачають відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

-нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

-нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

-нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Таким чином, іпотекодавцем може бути особа, якій майно належить на праві власності або на праві господарського відання, та має право розпорядження таким майном. Предметом іпотеки може бути майно, яке відповідає наведеним в ст. 5 Закону України «Про іпотеку» умовам.

Відповідно до ст. 316, 317, 328 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як визначено ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно, з моменту набрання судовим рішенням у справі № 911/2575/14 законної сили, спростовано законність підстав набуття відповідачем земельної ділянки у власність і відповідач має повернути земельну ділянку належному володільцю. Відсутність у відповідача права власності на спірну земельну ділянку свідчить про неправомірність передачі ним належної Державному підприємству «Київське лісове господарство» земельної ділянки в іпотеку.

Оскільки, спірний Іпотечний договір укладено з порушенням ст. 5 Закону України «Про іпотеку» щодо предмету іпотеки, який не належав іпотекодавцю і в нього не було законного права розпорядження переданим в іпотеку майном, майно належить іншій особі, спірна земельна ділянка з огляду на ст. 5 Закону України «Про іпотеку» не може бути предметом іпотеки за укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_8 іпотеки.

Стаття 23 Закону України «Про іпотеку», на яку посилаються відповідачі, не підлягає застосуванню при вирішенні спору, оскільки власник (землекористувач), майно якого вибуло з його володіння поза його волею і який витребував це майно з незаконного володіння, не є особою до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, оскільки майно повернуто в порядку віндикації за рішенням судів як законному володільцю, відповідно у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був його власником.

Як розяснено в розділі ІІІ Листа Верховного Суду України від 01.02.2015 року «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» у випадках, коли на час передачі нерухомості в іпотеку іпотекодавець був власником майна, що підтверджувалось правовстановлюючими документами, зокрема, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване з відмовою іпотекодавцю у визнанні права власності на це майно, або на підставі договору, за яким іпотекодавець набув у власність конкретне нерухоме майно і який після укладення іпотечного договору судом був визнаний недійсним, необхідно враховувати, що в результаті судового вирішення справи не на користь іпотекодавця відбувається відновлення суб'єктивного речового права на майно в певної особи, у зв'язку із чим іпотекодавець не може вважатися його власником. У такій ситуації не може бути застосовано положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, у разі задоволення судом позову власника про витребування майна із чужого незаконного володіння після набрання рішенням суду законної сили, іпотека цього майна припиняється.

З огляду на в становлені під час судового розгляду обставини, позовні вимоги про звернення стягнення на передане відповідачем в іпотеку майно не підлягають задоволенню, оскільки майно відповідачу не належить і спростовано навність у відповідача достатніх правових підстав для передання майна в іпотеку. В той же час в становлено, що спірне майно, яке складає предмет іпотеки, належить іншій особі (третій особі2), з володіння якої воно вибуло незаконно і відповідне право було відновлено в судовому порядку. Особа, якій належить майно, що складає предмет іпотеки, не передавала таке майно в іпотеку позивачу в забезпечення виконання кредитних зобовязань третьою особою1.

Оскільки, судом встановлено відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у звязку з тим, що відповідне майно не належить іпотекодавцю (відповідачу), питання про вартість предмета іпотеки не має значення для вирішення спору, тому судом відхилено клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог, тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 07.06.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін