Рішення № 66991940, 26.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2017Справа №910/3932/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика»простягнення 11996,62 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаГіневська-Фареник М.О. - представник від відповідачаКуцар Х.П. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 5» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» 11996,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг №УЖ/Р5-10/29/10/14 від 29.10.2014 в частині здійснення розрахунків за послуги, надані в період з 01.06.2016 по 01.08.2016 (включно), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 5706,01 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5706,01 грн, 3% річних у розмірі 167,83 грн та інфляційні втрати у розмірі 416,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/3932/17 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору у справі №910/3932/17 на 15 днів, а в судовому засіданні оголошено перерву до 26.05.2017.

В судове засідання, призначене на 26.05.2017, представник позивача з'явився, позов підтримав.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що з 02.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» не є власником квартири №86 по вул. Старонаводницькій, 13 у місті Києві, а тому зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг за період з червня по серпень 2016 року припинилось. Крім того, відповідач стверджує про безпідставність застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 5» (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» (споживач; власник квартири №86, загальною площею 563,8 кв.м, що розташована в будинку №13 по вул. Старонаводницька) було укладено договір на надання комунальних послуг №УЖ/Р5-10/29/10/14 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є забезпечення підприємством надання послуг з утримання будинку та прибудинкових територій, а саме: прибирання прибудинкової території, прибирання сходових кліток, вивезення побутових відходів, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування ліфтів, обслуговування систем диспетчеризації, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливової каналізації тощо та здійснення функцій управління будинком №13 по вул. Старонаводницька в місті Києві, при цьому споживач уповноважує підприємство здійснювати управління будинком та надає йому право укладати необхідні договори з виконавцями та постачальниками послуг на користування відповідними будинковими мережами і зобов'язується здійснювати своєчасну оплату послуг за встановленими у порядку, визначеному чинним законодавством та договором, тарифами у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 1.2 Договору підприємство надає послуги з утримання та управління будинку та прибудинкової території: по утриманню відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору по управлінню відповідно до погодженої сторонами ціни (тарифу) даних послуг.

За своєю правовою природою Договір №УЖ/Р5-10/29/10/14 від 29.10.2014 є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом п.п. 2.1 - 2.3 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Сторони домовились про застосування авансової системи оплати послуг, передбачених п. 1.3 даного Договору. Платежі по авансовій системі вносяться не менше ніж за один місяць до 20 числа місяця, що передує розрахунковому. Після закінчення періоду, за який оплачено послуги, споживач оплачує послуги за наступний період (один місяць) відповідно до тарифів, які діятимуть на дату настання строку платежу.

5РР

У відповідності до п. 1.3 Договору розмір щомісячної плати за надання послуг на дату укладення цього Договору становить 1973,30 грн.

Згідно з п. 2.7 Договору послуги оплачуються в безготівковій формі у національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства за реквізитами, передбаченими у цьому договорі.

Отже, за умовами укладеного між сторонами Договору відповідач (як споживач) зобов'язався сплачувати щомісячно погоджену у Договорі плату за послуги, що надаються позивачем.

Як свідчать обставини справи та не заперечується відповідачем, розрахунки за послуги, надані в період з 01.06.2016 по 01.08.2016 (включно), здійснені ним не були.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що фактично визначені в Договорі послуги Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 5» ніколи відповідачу не надавало, оскільки у квартирі №86 в будинку №13 по вул. Старонаводницька в м.Києві проживали та продовжують проживати сторонні особи, які не бажають її звільняти. Більш того, з 02.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» не є власником даної квартири, а тому, за твердженням відповідача, обов'язок з оплати послуг за заявлений до стягнення період у нього відсутній.

Однак, вказані доводи відповідача судом відхиляються з огляду на таке.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

За приписами ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

В силу ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Положеннями ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У п. 7.1 Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом десяти років. Договір вважається продовженим на кожний наступний термін, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово зазначено про розірвання або необхідність перегляду.

За змістом п. 7.2 Договору його може бути розірвано достроково у разі:

- переходу права власності (користування) на квартиру до іншої особи;

- за згодою двох сторін;

- не виконання умов договору сторонами договору.

Отже, з огляду на положення ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу України, ст.ст. 202, 188 Господарського кодексу України та п. 7.2 Договору на надання комунальних послуг №УЖ/Р5-10/29/10/14 від 29.10.2014, сам по собі факт переходу права власності на квартиру від відповідача до іншої особи не свідчить про розірвання Договору та припинення зобов'язань, що виникають з нього.

Перехід права власності (користування) на квартиру до іншої особи є лише однією із обставин, з настанням якої одна із сторін може ініціювати припинення договірних відносин з іншою стороною, однак, із обов'язковим дотриманням при цьому встановленого законодавством та положеннями договору порядку.

Оскільки доказів розірвання укладеного між сторонами Договору №УЖ/Р5-10/29/10/14 від 29.10.2014 відповідачем не надано та протягом спірного періоду вказаний Договір був чинним, в силу положень ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України відповідач зобов'язаний був оплачувати надані позивачем у послуги у відповідності до умов Договору.

Із розрахунку позивача вбачається, що за надані у період з 01.06.2016 по 01.08.2016 (включно) послуги позивачем нараховано відповідачу до сплати суму коштів у загальному розмірі 5706,01 грн, в тому числі: 2807,72 грн за червень 2016 року, 2807,72 грн за липень 2016 року та 90,57 грн за серпень 2016 року (01.08.2016).

В свою чергу, п. 1.3 Договору сторони погодили, що розмір щомісячної плати за надання послуг на дату укладення цього Договору становить 1973,30 грн.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що різниця між встановленим у п.1.3 Договору розміром щомісячної плати за надання послуг та вартістю послуг за спірний період зумовлена зміною тарифів на відповідні послуги після укладення Договору.

Водночас, пунктом 2.4 Договору визначено, що у випадку, якщо протягом періоду, оплаченого споживачем в порядку, передбаченому п. 2.2 та п. 2.3 Договору відбулася зміна тарифів підприємство зобов'язане здійснити відповідний перерахунок та зарахувати переплачену суму грошових коштів в рахунок майбутніх платежів, про що письмово повідомити споживача у випадку зміни тарифу у сторону зменшення) або направити відповідний рахунок на адресу споживача (у випадку зміни тарифу у сторону збільшення). У випадку збільшення тарифу, споживач зобов'язаний здійснити доплату за відповідний період у строк до 7 банківських днів з дати виставлення рахунка підприємством.

Оскільки доказів направлення (виставлення) відповідачу рахунків в порядку п. 2.4 Договору позивачем не надано, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за надані у період з 01.06.2016 по 01.08.2016 (включно) послуги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 4010,25 грн (з яких: заборгованість за червень 2016 року - 1973,30 грн, за липень 2016 року - 1973,30 грн, за 01.08.2016 - 63,65 грн), виходячи із розміру щомісячної плати, встановленого у п.1.3 Договору.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5706,01 грн, 3% річних у розмірі 167,83 грн та інфляційні втрати у розмірі 416,77 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 4.1.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення платежів за послуги, споживача несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі 1% відсотка від суми простроченого платежу, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За здійсненим судом перерахунком, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, з урахуванням обмежень, встановлених ст. 232 Господарського кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 4010,25 грн, що становить собою 100% загальної суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих на підставі Договору послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними. За здійсненим судом перерахунком з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 58,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 340,25 грн за період прострочення з 22.07.2016 по 31.01.2017.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» (01004, м.Київ, Бессарабська площа, будинок 5, ідентифікаційний код 36927264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» (02068, м.Київ, вулиця Г.Ахматової, будинок 3, ідентифікаційний код 32070545) суму основного боргу у розмірі 4010 (чотири тисячі десять) грн 25 коп., пеню у розмірі 4010 (чотири тисячі десять) грн 25 коп., 3% річних у розмірі 58 (п'ятдесят вісім) грн 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 340 (триста сорок) грн 25 коп. та судовий збір у розмірі 1122 (одна тисяча сто двадцять дві) грн 88 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.06.2017

Суддя Ю.М. Смирнова