Постанова № 66991850, 06.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року Справа № 912/2732/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Картере В.І.,

Малетича М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року

у справі № 912/2732/16

господарського суду Кіровоградської області

за позовом ОСОБА_4

до Фермерського господарства "Володимир"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) ОСОБА_5,

2) ОСОБА_6,

3) Гайворонська районна державна адміністрація Кіровоградської області,

про визнання недійсними рішення зборів засновників та змін до статуту господарства

за участю представників:

позивача: ОСОБА_7

відповідача: Стахєєв О.О.

третьої особи-1: не з'явилися

третьої особи-2: не з'явилися

третьої особи-3: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фермерського господарства "Володимир" про:

1) визнання недійсним рішення зборів засновників Фермерського господарства "Володимир", оформленого протоколом б/н від 12 червня 2012 року про:

- виключення ОСОБА_4 зі складу засновників Фермерського господарства "Володимир",

- виплату ОСОБА_4 частки у статутному капіталі,

- збільшення частки у статутному фонді господарства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 25 000,00 грн. кожному,

- доручення голові Фермерського господарства "Володимир" ОСОБА_5 звернутись до державного реєстратора з метою реєстрації нової редакції статуту Фермерського господарства "Володимир";

2) визнання недійсними змін до статуту Фермерського господарства "Володимир" в новій редакції, прийнятій та затвердженій рішенням зборів засновників господарства від 12 червня 2012 року, та зареєстрованій державним реєстратором Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області 13 червня 2012 року згідно із записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14251050009000374 від 13 червня 2012 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначав про те, що спірні рішення зборів засновників Фермерського господарства "Володимир" є недійсними, прийняті з порушенням ст.ст. 61, 64 Закону України "Про господарські товариства", оскільки були прийняті за його відсутності, як засновника фермерського господарства, без повідомлення його про час і місце проведення таких зборів та їх порядок денний, про прийняті на зазначених зборах рішення йому не було відомо, жодних законних підстав для виключення його зі складу засновників Фермерського господарства та позбавлення частки в статутному капіталі на час проведення зборів та прийняття спірних рішень не існувало.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14 листопада 2016 року (суддя: Вавренюк Л.С.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним рішення зборів засновників Фермерського господарства "Володимир", оформлене протоколом б/н від 12 червня 2012 року. Визнано недійсними зміни до статуту Фермерського господарства "Володимир" в новій редакції, прийнятій та затвердженій рішенням зборів засновників господарства від 12 червня 2012 року, та зареєстровані державним реєстратором Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 13 червня 2012 року згідно із записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14251050009000374 від 13 червня 2012 .

Місцевий господарський суд виходив з того, що до спірних правовідносин підлягають застосування як норми Закону України "Про фермерські господарства", так і норми Закону України "Про господарські товариства", оскільки фермерське господарство є корпоративною юридичною особою і за всіма ознаками відноситься до господарського товариства. За висновком суду, спірні рішення були прийняті з численними порушеннями вимог чинного законодавства, оскільки були прийняті без належного повідомлення позивача у встановлений строк про місце, час і порядок денний проведення зборів засновників Фермерського господарства "Володимир", без включення питань, з яких були прийняті спірні рішення до порядку денного зборів засновників ФГ "Володимир", що є безумовними підставами для визнання недійсними таких рішень у зв'язку з прямою вказівкою закону. Позивача було безпідставно виключено зі складу засновків господарства та з порушенням положень чинного законодавства, зокрема ст. 64 Закону України "Про господарські товариства". Суд також дійшов висновку про те, що позивач не пропустив встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності, оскільки не знав та не міг знати про проведення 12 червня 2012 року зборів засновників господарства та про прийняті ними спірні рішення і лише з 07 червня 2016 року, після ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи, позивачу стало відомо про спірні рішення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року (склад колегії суддів: Коваль Л.А. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 листопада 2016 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про неправомірність спірних рішень та їх невідповідність нормам закону, про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, однак відмовив у позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Не погодившись з постановою апеляційного господарського суду, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 листопада 2016 року залишити в силі. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, відповідно до п. 1.2. Статуту Фермерського господарства "Володимир", затвердженого засновниками господарства 06 січня 2011 року, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 06 січня 2011 року, засновниками господарства є громадяни України: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4.

Пунктом 7.1. Статуту господарства визначено, що майно господарства складають основні фонди, облікові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі господарства. Власники користуються правами володіння, користування та розпорядження цим майном. До статутного фонду відносяться всі основні засоби, що знаходяться у власності господарства на суму 150 000,00 грн. і належать засновникам: ОСОБА_5 у розмірі 50 000,00 грн., ОСОБА_6 у розмірі 50 000,00 грн. та ОСОБА_4 у розмірі 50 000,00 грн.

12 червня 2012 року відбулись збори засновників Фермерського господарства "Володимир", на яких були присутні два засновники, що володіють у сукупності 66,66% статутного фонду господарства, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що складено протокол зборів від 12 червня 2012 року.

Відповідно до протоколу зборів на порядок денний зборів засновників було поставлено два питання:

1. Про нову редакцію Статуту Фермерського господарства "Володимир".

2. Про зміну складу засновників фермерського господарства.

На зазначених зборах головою Фермерського господарства "Володимир" ОСОБА_5 було запропоновано затвердити нову редакцію Статуту Фермерського господарства "Володимир", виключити ОСОБА_4 зі складу засновників Фермерського господарства "Володимир" та виплатити йому частку в статутному капіталі, оскільки він був включений до складу засновників у 2011 році помилково і не може бути засновником відповідно до Закону № 4746 "Про доповнення ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство" (про уточнення споріднених зв'язків, що надають право бути членами господарства)". Також було запропоновано збільшити частки в Статутному фонді господарства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 25 000,00 грн. кожному.

За результатами голосування по питанням, які були включені до порядку денного та які були запропоновані головою господарства, зборами засновників було постановлено: доручити голові Фермерського господарства "Володимир" ОСОБА_5 звернутися до державного реєстратора для реєстрації нової редакції Статуту Фермерського господарства "Володимир".

На підставі прийнятих зборами рішень проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Фермерського господарства "Володимир" (реєстраційний запис № 4251050009000374 від 13 червня 2012 року). Відповідно до нової редакції Статуту Фермерського господарства "Володимир" його засновниками є ОСОБА_5 з часткою у статному фонді 75 000,00 грн. та ОСОБА_6 з часткою у статному фонді 75 000,00 грн., загальний розмір статутного фонду становить 150 000,00 грн.

Таким чином, як вірно встановлено судами, незважаючи на відсутність відображення в протоколі зборів "ПОСТАНОВИЛИ", зазначеними зборами були фактично прийняті рішення про:

- виключення ОСОБА_4 зі складу засновників ФГ "Володимир",

- виплату належної йому частки в статутному капіталі,

- збільшення частки в статутному фонді господарства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 25 000,00 грн. кожному,

- доручення голові Фермерського господарства "Володимир" ОСОБА_5 звернутись до державного реєстратора з метою реєстрації нової редакції Статуту Фермерського господарства "Володимир".

Не погоджуючись із прийнятими 12 червня 2012 року на зазначених зборах засновників ФГ "Володимир", позивач, як учасник господарства, 18 липня 2016 року звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійсними зазначених рішень.

Частинами третьою та п'ятою статті 63 ГК України передбачено, що залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Згідно зі ст. 79 ГК України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" ст.ст. 87, 88 ЦК України та ст.ст. 57, 82 ГК документом, який визначає правовий статус юридичної особи, є статут.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 114 ГК України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" в редакції на дату прийняття спірних рішень фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Фермерське господарство діє на основі Статуту.

Статутом Фермерського господарства "Володимир" в редакції, що діяла на дату прийняття зборами спірних рішень, зокрема п.п. 1.2., 2.1., 7.1., визначено засновниками господарства трьох осіб, які у рівних частинах формують статутний фонд (по 50 000,00 грн. кожний). Метою діяльності господарства є задоволення потреб в його послугах (роботах, товарів) та реалізація на основі отриманого прибутку інтересів власника, а також економічних та соціальних інтересів господарства, його засновника і членів.

Врахувавши наведені норми чинного законодавства та положення статуту ФГ "Володимир", суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що Фермерське господарство "Володимир" є корпоративною юридичною особою і за всіма ознаками відноситься до господарського товариства, а до спірних правовідносин підлягають застосування як норми спеціального Закону України "Про фермерські господарства", так і норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства" у питаннях, не врегульованих спеціальним Законом України "Про фермерські господарства та Статутом фермерського господарства.

Статтею 8 ЦК України встановлено певні правила застосування аналогії закону. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, порядок виходу/виключення члена/засновника фермерського господарства з його складу, компетенція та порядок прийняття рішень засновниками фермерського господарства не врегульовано ні Законом України "Про фермерське господарство", ні Статутом Фермерського господарства "Володимир", у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин, які не врегульовані спеціальними нормами законодавства та Статутом фермерського господарства, положення Закону України "Про господарські товариства" та ЦК України.

При цьому, суди дійшли правильного висновку про те, що прийняття рішень про виключення засновника з фермерського господарства, зміна розміру часток інших засновників фермерського господарства, затвердження нової редакції статуту у зв'язку з цими змінами належить до компетенції зборів засновників фермерського господарства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Відповідно до ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" в редакції чинній станом на дату прийняття спірних рішень про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Статутом фермерського господарства "Володимир" не встановлено способу повідомлення засновників про проведення зборів. Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, вказана обставина не звільняє відповідача від обов'язку повідомити засновника про проведення зборів у спосіб, який забезпечить своєчасну обізнаність учасника про час та місце проведення зборів, їх порядок денний.

Однак, як встановлено судами, позивач не був повідомлений своєчасно про місце, час і порядок денний проведення зборів засновників Фермерського господарства "Володимир", які відбулись 12 червня 2012 року. Докази належного повідомлення позивача про проведення загальних зборів відсутні в матеріалах справи, а надані відповідачем докази та пояснення працівників відповідача, як вірно було зазначено судами, не є належними доказами повідомлення позивача про спірні збори з огляду на їх неоднозначність та суперечливість.

Врахувавши викладене, суди дійшли вірного висновку про те що позивач не був обізнаний про проведення зборів засновників ФГ "Володимир" та був позбавлений можливості взяти участь в управління справами господарства, спірні рішення зборів від 12 червня 2012 року були прийняті за відсутності позивача (або його представника).

Крім того, як вірно встановлено спірні рішення зборів засновників фермерського господарства про виключення позивача зі складу засновників, виплату йому його частки в статутному капіталі та збільшення частки в статутному капіталі інших засновників були прийняті без включення цих питань до порядку денного зборів засновників ФГ "Володимир", що є безумовною підставою для визнання недійсними таких рішень у зв'язку з прямою вказівкою закону.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивача було безпідставно виключено зі складу засновків господарства та з порушенням положень чинного законодавства, зокрема ст. 64 Закону України "Про господарські товариства".

Виключення учасника товариства - є формою відповідальності його перед товариством за невиконання обов'язків, передбачених установчими документами або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Судами встановлено, що підставою для виключення позивача зі складу засновників фермерського господарства, зазначеною в протоколі зборів засновків від 12 червня 2012 року, стало те, що він був включений до складу засновників у 2011 році помилково і не може бути засновником відповідно до Закону № 4746 "Про доповнення ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство" (про уточнення споріднених зв'язків, що надають право бути членами господарства)", тому що не відповідає вимогам Закону.

Однак, як вірно встановлено судами, зазначені в протоколі підстави виключення позивача зі складу засновників без зазначення факту невиконання або неналежного виконання ним обов'язків засновника фермерського господарства та перешкоджання своїми діями досягненню цілей фермерського господарства не є підставами, за яких учасника товариства може бути виключено з товариства без його згоди. В протоколі відсутнє обґрунтування того, в чому полягає неможливість позивача бути засновником товариства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що спірні рішення зборів засновників Фермерського господарства "Володимир" від 12 червня 2012 року є неправомірними та не відповідають нормам закону, порушують права та законні інтереси позивача у справі, як засновника ФГ "Володимир".

Разом з тим, відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом було заявлено про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності шляхом подання до суду відповідної письмової заяви.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів")

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з позовом у даній справі про визнання недійсними рішень зборів засновників Фермерського господарства "Володимир" від 12 червня 2012 року та змін до Статуту Фермерського господарства "Володимир", прийнятих та затверджених спірним рішенням зборів засновників господарства, позивач звернувся до господарського суду 18 липня 2016 року, зі спливом 4-х років, тобто з пропуском строку позовної давності.

Однак, за твердженням позивача, позов був поданий ним з дотриманням строку позовної давності, оскільки про існування спірних рішень позивач довідався лише 07 червня 2016 року після ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У зв'язку з цим судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 17 березня 2008 року по 21 січня 2013 року обіймав посаду заступника голови Фермерського господарства "Володимир", у зв'язку з чим суд обґрунтовано зазначив про те, що позивач з огляду на займану ним посаду у Фермерському господарстві та час, який минув з дати його виключення із складу засновників та до моменту звільнення позивача з цієї посади (півроку), за всіма обставинами мав знати про рішення, прийняті 12 червня 2012 року зборами засновників.

Крім того, судом встановлено, що позивач 19 листопада 2013 року звертався до відповідача із заявою, в якій з посиланням на прийняте рішення щодо виходу зі складу засновників ФГ "Володимир" запропонував голові господарства скористатись правом першочергового викупу його частки. Відповіді відповідача на зазначений лист матеріали справи не містять, як і не містять доказів, які б свідчили про те, що позивач, як особа, зацікавлена у виході зі складу засновків господарства та реалізації своє частки, вчиняв дії, направлені на відчуження своєї частки іншим особам, та міг довідатися про порушення свого права засновника господарства спірними рішеннями.

Разом з цим, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, звертаючись до Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області із заявою про ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи ФГ "Володимир" від 14 червня 2016 року та надання копій документів, позивач зазначив про обставини його можливого виключення зі складу засновників, зміну складу засновників господарства. Заява мотивована відсутністю у позивача будь-яких відомості щодо можливих змін до установчих документів фермерського господарства, в тому числі можливої зміни складу його засновників, а також відомостей про його перебування у складі засновників.

Встановивши наведені обставини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що позивач усвідомлював, що позбувся статусу засновника фермерського господарства, однак протягом тривалого часу (чотири роки) не звертався з вимогами до суду за захистом своїх прав, якщо вважав їх порушеними. Позивач, як засновник господарства, мав певні права, але не користувався ними, тоді як мав можливість дізнатися (довідатися) про порушення свого права у межах трирічного строку позовної давності, зокрема мав змогу отримати інформацію щодо складу учасників господарства за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доступ до якого є вільним.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про сплив строку позовної давності до позовних вимог у даній справі, у зв'язку з чим вважає, що суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Таким чином Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року у справі № 912/2732/16 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Судді В.І. Картере

М.М. Малетич