Рішення № 66991690, 31.05.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 р. Справа № 909/388/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1- представник (довіреність №С3-7-0117 від 05.01.2017),

від відповідача: ОСОБА_2 - юрист господарської групи управління освіти, молоді та спорту Долинської районної державної адміністрації (довіреність №185/01-07/55 від 30.05.2017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010)

до відповідача: управління освіти, молоді та спорту Долинської районної державної адміністрації (вул. Грушевського, 18, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500)

про стягнення коштів в сумі 509714,49 грн.,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2016 між ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" (позивач, постачальник) та управлінням освіти, молоді та спорту Долинської РДА (відповідач, споживач) укладено договір №1141023ZEFEB026 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - договір), в зв'язку з порушенням умов якого відповідачем оплата проведена тільки частково, а тому утворилася заборгованість в розмірі 509714,49 грн. Посилаючись на наведене ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до управління освіти, молоді та спорту Долинської РДА про стягнення коштів в сумі 509714,49 грн., з яких: заборгованість за переданий у січні 2017 року природний газ - 487903,86 грн., пеня - 10924,40 грн., три проценти річних - 2103,96 грн., інфляційні втрати - 8782,27 грн.

Ухвалою суду від 24.04.2017 провадження у справі порушено та призначено до розгляду на 16.05.2017. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні погодився з тим, що газ позивачем передано, відповідачем спожито. Крім того, представником відповідача подано заяву про визнання позову частково (вх.№7764/17), в якій зазначає, що управління визнає позов в частині стягнення заборгованості за переданий у січні 2017 року природний газ, проте, не визнає позов в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат. В поданій заяві відповідача також зазначає, що навмисного ухилення від виконання зобов'язань за договором відповідачем не було, тому його вини у ситуації, що склалася, немає. Крім того, зазначає, що управління є бюджетною неприбутковою установою, тобто фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Враховуючи наведене, відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав в задоволенні решти позовних вимог просить суд в позові відмовити.

Ухвалою суду від 16.05.2017 розгляд справи відкладено на 31.05.2017.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Додатковою угодою №3 від 03.01.2017 до даного договору сторони домовились продовжити його дію на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2017 року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

При укладенні вказаного вище договору сторонами було узгоджено всі його істотні умови.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, між сторонами у справі на підставі наведених норм закону та спірного договору виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору поставки, тому до них слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.ч.1,7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Пунктом 2.9 договору сторони погодили, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: п.2.9.1 за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та/або споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ; п.2.9.2 на підставі отриманих від споживача даних або Оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника, п.2.9.3 споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Факт виконання позивачем зобов'язань підтверджується матеріалами справи, зокрема, копією акта приймання-передачі природного газу від 31.01.2017. З даного акту вбачається, що кінцевий термін оплати згідно договору - 10.02.2017. Акт підписано представниками сторін та скріплено їхніми печатками.

Крім того, самим представником відповідача в судовому засіданні визнано факт отримання від позивача газу.

Таким чином, позивачем передано, а відповідачем отримано газ в кількості 222,677 тис. куб. м. газу на суму 1970646,02 грн.

Згідно п.4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: п.4.2.1 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, місяця що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу па наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.

Пунктом 4.2.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Однак, всупереч договірних зобов'язань, відповідачем оплата за отриманий газ проведена тільки частково, в зв'язку з чим останньому було надіслано від відповідача вимогу про сплату заборгованості, що випливає з матеріалів справи.

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків, складеного сторонами від 28.03.2017 ними погоджено розмір суми боргу - 488003,86 грн. Акт підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з розрахунку суми боргу за спірним договором станом на 29.03.2017 заборгованість становить - 487903,86 грн.

Слід зазначити, що підписаний відповідачем без жодних зауважень акт приймання-передачі природного газу фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за поставлений природний газ.

При цьому, відповідачем визнається факт передачі позивачем у власність споживача природного газу та визнаються позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу за переданий газ.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 487903,86 грн. правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Проте, позивачем заявлено до стягнення пеня, три проценти річних та інфляційні втрати.

Слід зазначити, що частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема у вигляді сплати неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач зобов'язався сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Виходячи з умов договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 10924,40 грн.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

На підставі наведеної норми з тексту позовної заяви та поданого розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати - 8782,27 грн. та три проценти річних - 2103,96 грн.

У відповідності до ст. 55 ГПК України, при перерахунку судом правильності арифметичних нарахувань за допомогою ІПС "Законодавство" встановлено, що позовна вимога в частині стягнення трьох процентів річних становить суму в розмірі 2103,97 грн., тобто на одну копійку більше, чим заявлено позивачем.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом приймається рішення в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129, 129-1, ст. ст. 22, 49, 55, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з управління освіти, молоді та спорту Долинської районної державної адміністрації (вул. Грушевського, 18, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500, код 02143519) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код 39595350) кошти в сумі 509714,49 грн. (п'ятсот дев'ять тисяч сімсот чотирнадцять гривень сорок дев'ять копійок), з яких: заборгованість за переданий у січні 2017 року природний газ - 487903,86 грн. (чотириста вісімдесят сім тисяч дев'ятсот три гривні вісімдесят шість копійок), пеня - 10924,40 грн. (десять тисяч дев'ятсот двадцять чотири тисячі сорок копійок), інфляційні втрати - 8782,27 грн. (вісім тисяч сімсот вісімдесят дві гривні двадцять сім копійок) та три проценти річних - 2103,96 грн. (дві тисячі сто три гривні дев'яносто шість копійок), а також судовий збір в розмірі 7645,72 грн. (сім тисяч шістсот сорок п'ять гривень сімдесят дві копійки).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГрица Ю.І.

Повний текст рішення складено 08.05.2017.