Рішення № 66991605, 07.06.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.2017 Справа № 905/999/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Мазурік М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Краматорськ, Донецька область в особі Відокремленого підрозділу "Виробнича одиниця обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слов'янськтепломережа", м. Слов'янськ, Донецька область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "СЛОВВАЖМАШ", м. Слов'янськ

про стягнення суми основного боргу у розмірі 574136,07грн., 3% річних у сумі 2850,33грн., інфляційних нарахувань в розмірі 15533,97грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №юр/3447 від 27.12.2016р;

від відповідача: не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 07.06.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго, м. Краматорськ, Донецька область в особі Відокремленого підрозділу "Виробнича одиниця обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слов'янськтепломережа", м.Слов'янськ, Донецька область звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства "СЛОВВАЖМАШ", м. Слов'янськ про стягнення суми основного боргу у розмірі 574136,07грн., 3% річних у сумі 2850,33грн., інфляційних нарахувань в розмірі 15533,97грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналажне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором на постачання теплової енергії №39 від 01.10.2014р. з оплати поставленої теплової енергії, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляції 15533,97грн. та 3 % річних 2850,33грн.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись ст. ст. 1, 2, 12, 54-58 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 173,216-218, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір на постачання теплової енергії №39 від 01.10.2014р. та додатки до нього; акт подачі опалення; розрахунки суми заборгованості, інфляційних нарахувань, 3% річних; рахунки №39 за жовтень грудень 2016р., січень-квітень 2017р.; акти прийому-передачі теплової енергії за жовтень2016р., січень 2017р., квітень 2017р.; рішення виконавчого комітету Словянської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону; постанову НКРЕ про встановлення тарифів на послуги теплопостачання; повідомлення споживачу про встановлення тарифів на послуги теплопостачання; статут ОКП «Донецьктеплокомуненерго»; відомості з ЄДРПОУ щодо ОКП «Донецьктеплокомуненерго»; положення про ВО «Словянськтепломережа»; довідку з ЄДРПОУ ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Словянськтепломережа»; довіреність №юр/3468 від 27.12.2016р. на директора «Словянськтепломережа».

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: акт звірки; звіт про фактичне споживання теплової енергії за спірний період; витяг з ЄДРПОУ; повідомлення про відсутність у провадженні господарського суду або іншого суду чи органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей предмет і з тих же підстав.

Представник позивача у судове засідання 07.06.2017р. зявився, підтримав свою позицію, надав довідку про наявність заборгованості станом на 07.06.2017р. та письмові пояснення.

Представник відповідача у судове засідання 07.06.2017р. не зявився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою зазначеною у позові.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014р. між позивачем (теплопостачальна організація) та відповідачем (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії №39, згідно умов п.п. 1.1. якого, теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору (крім споживачів, які мають прилади обліку) на такі потреби: - опалення- в період опалювального сезону.

Рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами (п. 2.3 договору).

Умовами розділу 6 договору сторонами передбачено порядок здійснення оплати, зокрема:

п. 6.1. «розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться предявлених рахунків (2 екз.), відповідно до встановлених тарифів, надісланих рекомендованим листом або врученим під особистий підпис представниками «споживача» обовязковим поверненням другого екземпляра рахунка (акта виконаних робіт) з підписом та печаткою підприємства/ФОП в строк 5-10 днів після його отримання».

п. 6.1.2 - в разі неповернення другого екземпляра рахунка (акта виконаних робіт) в адресу теплопостачальної організації в установлений строк, автоматично вважається, що споживач послуги з теплопостачання отримав».

п.6.3. - розрахунковим періодом є календарний місяць;

п.6.4. - споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця;

п.6.5. якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 31-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

п. 6.6 «кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобовязаний сплачувати не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим».

Розділом 7 договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання сторонами зобовязань за договором, зокрема п.7.2.4 договору передбачено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми боргу.

Згідно п. п. 8.1, 8.3 договору, розбіжності та спори між сторонами, повязані з виконанням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод. Пропозиції щодо змін договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу. У разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутись до суду для вирішення спірного питання.

Відповідно до п. п. 10.1, 10.2 договору, договір набуває чинності з дня фактичного надання послуг, який підтверджується актом між представниками теплопостачальної організації та балансоутримувачем будівлі, в якому розташован споживач з 01.10.2014р. до 31.12.2015р. Договір припиняє свою дію у частині надання послуг у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений.

Відповідно до п.10.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін..

Відповідно до постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 490 від 31.12.2013р. встановлені тарифи для споживачів - 283,79грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Крім того, до договору про постачання теплової енергії №39 від 01.10.2014р. між сторонами були укладені додатки до договору №1, №2, №3, №4, №5.

Як вбачається з акту на підключення опалення, 21.10.2016р. здійснено підключення опалення об'єкту за адресою: вул. Торгова, 4, м. Словянськ.

Згідно умов договору позивачем була поставлена відповідачу теплова енергія та виставлені рахунки за поставлену теплову енергію за жовтень 2016р. - № 39 на суму 17364,44, за листопад 2016р. - №39 на суму 90583,97грн., за грудень 2016р - №39 на суму 110603,51грн., за січень 2017р. - №39 на суму 118736,50грн., за лютий 2017р. - №39 на суму 133429,26грн., за березень 2017р. - №39 на суму 79019,32грн., за квітень 2017р. - №39 на суму 24399,07грн., відповідно.

З огляду на неналежне виконання зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору на постачання теплової енергії №39 від 01.10.2014р., а також стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору на постачання теплової енергії №39 від 01.10.2014р.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору №39 від 01.10.2014р., суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про постачання енергетичними ресурсами.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від належного виконання обов'язків з оплати спожитої теплової енергії.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 574136,07,00грн.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 2850,33грн., інфляційні нарахування в розмірі 15533,97грн.

Споживач, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми боргу (п.7.2.4 договору).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог та стягнення 2209,46грн. та 9679,40грн. відповідно.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань, обумовлено тим, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 22, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Краматорськ, Донецька область в особі Відокремленого підрозділу "Виробнича одиниця обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слов'янськтепломережа", м. Слов'янськ, Донецька область до Публічного акціонерного товариства "СЛОВВАЖМАШ", м. Слов'янськ, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 574136,07грн., 3% річних у сумі 2850,33грн., інфляційних нарахувань в розмірі 15533,97грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "СЛОВВАЖМАШ" (84102, Донецька область, м. Словянськ, вул. Заводська, 2, ЄДРПОУ 00210594) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (84307, Донецька область, пров. Земляний, б. 2, ЄДРПОУ 03337119, поштова адреса: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ємельянова, б. 69) в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Словянськтепломережа" (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Шовковича (Іскри), б. 5, ЄДРПОУ 05540965) суму боргу у розмірі 574136,07грн., інфляційні нарахування 9679,40грн., 3 % річних 2209,46грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 8790,38грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.06.2017р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2017р.

Суддя Я.О. Левшина