Рішення № 66984148, 07.06.2017, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9911/16-ц

Провадження № 2/219/219/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2017 року Артемівський міськрайонний суд Донецкої області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., при секретарі Азямові Є.М., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті в режимі відеоконференції цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про захист прав споживачів, визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з даним позовом, ТОВ «Порше Мобіліті» просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за Кредитним договором № 50007575 від 07.02.2013 року у розмірі 184 501,19 грн., заборгованість за Додатковим кредитом у розмірі 36 399,69 грн., збитки в розмірі 8400,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 8463,71 грн., а всього 237 764,59 грн., та судові витрати (судовий збір та витрати на праву допомогу), посилаючись на те, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 50007575 від 07.02.2013 року ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 67 143,86 грн., що еквівалентно на дату укладання Договору 8238,51 доларів США строком на 60 місяців за змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012. Відповідно до Договору про внесення змін/Додаткової угоди № 1 від 04.04.2014 року до Кредитного договору № 50007575 від 07.02.2013 року сторони погодили, що строк кредиту становить 84 місяці.

В результаті порушення відповідачем свого зобов'язання за договором станом на 06.09.2016 року виникла заборгованість на загальну суму 237 764,59 грн., яка на даний час не сплачена.

Відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Порше мобіліті», в якому просить визнати недійсними підпункти п.п. 1.3.1,1.3.2, 1.3.3 п. 1 Загальних умов кредитування, які є додатком до Кредитного договору № 50007575 від 07.02.2013 року, укладеного між нею та ТОВ «Порше Мобіліті», посилаючись на те, що п.п. 1.3.1,1.3.2, 1.3.3 п. 1 Загальних умов кредитування, які є додатком до Договору, розмір платежів визначено в еквіваленті до іноземної валюти, встановлено умови, які прямо залежать від курсу іноземної валюти. Оспорюваний правочин укладений під час дії заборони надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті, а тому умови кредитного договору про визначення валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті до долара США суперечить ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Вважає, що вимога проводити сплату коштів на погашення кредиту в перерахунку за поточним курсом є несправедливою, а тому є всі правові підстави для визнання недійсним пунктів договору, які визначають умови платежу за обмінним курсом в еквіваленті до долара США.

Представник позивача за первісним позовом - ТОВ «Порше Мобіліті» в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити, зустрічний позов ОСОБА_3 не визнав повністю та просив відмовити у його задоволенні за безпідставністю.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» не визнав повністю, зазначивши, що кредитний договір № 50007575 від 07.02.2013 року, укладений між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 не відповідає вимогам чинного законодавства, зустрічний позов ОСОБА_3 підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив його задовольнити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що згідно Кредитного договору № 50007575 від 07.02.2013 року, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3, остання отримала кредит у розмірі 67 143,86 грн. (еквівалент суми кредиту в дол. США 8 238,51 дол. США, курс для обчислення - курс філії КІБ ПАТ «Креді Агрколь Банк», що дорівнює 8,15 00 грн./дол. США), на придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2012, на строк 60 місяців зі сплатою 9,90 %, змінна ставка відповідно до статті 2.3 Загальних умов кредитування (а.с.13-21).

Додатковою угодою від 04.04.2014 року до кредитного договору були внесені зміни та продовжено строк кредиту до 84 місяців (а.с. 25).

Відповідно до пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування, що становлять невід'ємну частину договору, розмір платежів, що підлягають сплаті у повернення кредиту та Додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладання Кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та Додаткового кредиту відповідно до виставлених компанію рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка, обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі.

Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення Кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у Графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього Кредитногодоговору. Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний Компанією, збільшиться більше, ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується Позичальником. Додатково Позичальник зобов'язується компенсувати Компанії витрати, що пов'язані зі сплатою податку з доходів фізичних осіб (або іншого аналогічного податку), у зв'язку з виникненням у Позичальника доходу, пов'язаного зі змінами курсу іноземної валюти, прийнятої Сторонами у Кредитному договорі, по відношенню до української гривні.

Відповідно до пункту 1.3.2 Загальних умов кредитування, у часткову зміну зазначених вище положень цього пункту Компанія матиме право вимагати, щоб платежі у погашення Кредиту та Додаткового кредиту були розраховані за обмінним курсом (про який було повідомлено банком за 2 (два) дні до дати виставлення рахунка) іншого банку (Національного Банку України або іншого українського комерційного банку) замість обмінного курсу банку, вказаного вище. Сторони погоджуються, що така вимога може бути поставлена на власний розсуд Компанією і без обмежень щодо кількості таких вимог протягом дії Кредитного договору, і для цього не вимагатиметься згода Позичальника. Компанія повинна повідомити Позичальника про свій намір щодо зміни обмінного курсу за 7 (сім) робочих днів до дати відповідного платежу, який має бути сплачений Позичальником. Новий обмінний курс, про який повідомить Компанія в подальшому буде застосовуватися до усіх наступних платежів, які підлягають сплаті Позичальником до того моменту, коли Компанія повідомить про інше у такому ж порядку. У випадку зміни обмінного курсу згідно з цим пунктом, усі інші умови Загальних умов кредитування повинні у рівній мірі застосовуватись до нового обмінного курсу.

Відповідно до п. 1.3.3 Загальних умов кредитування, у разі несплати Позичальником платежів за новим обмінним курсом компанія матиме право застосувати положення статті 3.

Пунктом 2.4 Загальних умов кредитування передбачено, що нарахування процентів відбувається щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360», відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків ТОВ «Проше Мобіліті», станом на 06.09.2016 року сума заборгованості ОСОБА_3 становить 184 501,19 грн., сума заборгованості за додатковим кредитом - 36 399,69 грн., сума збитків - 8400,00 грн., сума втрат він інфляційних процесів - 8463,71 грн.

Проте, суд вважає неправомірним визначення зобов'язань за гривневим споживчим кредитом через еквівалент іноземної валюти з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» - договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому вираженні) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 3.2 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою НБУ № 168 від 10.05.2007 року, кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Пункт 3.3 тих же Правил зобов'язує в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому вираженні у валюті платежу за кредитним договором.

Наведені норми з метою забезпечення захисту прав споживача на свідомий вибір фінансової послуги встановлюють обов'язок у кредитному договорі зазначити конкретні суми, які має сплатити позичальник, причому валюта кредиту, валюта кредитного договору та валюта платежу має бути однакова.

Визначення зобов'язання за гривневим споживчим кредитом в іноземній валюті унеможливлює визначення сукупної вартості кредиту, яка в силу наведеної вище норми має бути обов'язково зазначена у договорі про надання споживчого кредиту.

Як вбачається з графіку погашення кредиту до Кредитного договору, встановлена сума щомісячного платежу в доларах США ( а.с.22).

Укладення графіку погашення заборгованості за кредитом із відображенням платежів лише в доларах США є незаконним, оскільки кредитор у відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України надав кредитні кошти в національній валюті, а тому повернення кредиту та відсотків повинно відбуватись у валюті кредиту.

Оспорюваний правочин укладено під час дії заборони надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті, а тому умови кредитного договору про визначення валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті до долара США суперечить ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Оскільки умовами кредитного договору № 50007575 від 07.02.2013 року передбачено сплату ОСОБА_3 платежів на повернення кредиту в гривні, яка розраховується за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до п.1.3 Загальних умов кредитування, такі умови договору свідчать, що даними пунктами передбачено сплату ОСОБА_3 коштів на основі діючого обмінного курсу валюти на день сплати. Зазначені пункти договору порушують вимоги ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яким передбачено що сплата ОСОБА_3 грошових коштів на повернення кредиту в перерахунку за поточним обмінним курсом гривні до долара США є дискримінаційним по відношенню до неї як до споживача, а вказані умови договору є несправедливими.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Тобто, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки п.п. 1.3.1,1.3.2, 1.3.3 п. 1 Загальних умов кредитування, які є додатком до Договору № 50007575 від 07.02.2013 року, суперечить вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає вказані умови недійсними.

На вимогу суду позивач за первісним позовом - ТОВ «Порше Мобіліті» не надав розрахунок заборгованості за кредитним договором за весь час по основному та додатковому кредиту без урахування валютного еквіваленту, мотивуючи це тим, що сторони при укладанні кредитного договору погодили застосування до платежів еквіваленту іноземної валюти та такий розрахунок буде суперечити умовам кредитного договору. За таких підстав суд самостійно розрахував суму заборгованості без застосування до платежів еквіваленту іноземної валюти, яка становить:

- основна сума заборгованості за Кредитним договором № 50007575 від 07.02.2013 року - 6 458, 38 грн. (з відрахуванням переплаченої ОСОБА_3 суми основного кредиту в еквіваленті до долару США за період з 01.03.2013 року по листопад 2014 року включно);

- заборгованість за Додатковим кредитом - 3 639, 80 грн. (з відрахуванням переплаченої ОСОБА_3 суми додаткового кредиту в еквіваленті до долару США за період з травня 2014 року по грудень 2014 року включно);

- інфляційні витрати - 3 489, 30 грн., а всього - 13 587, 93 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на вимоги ст. 22 ЦК України, зазначає, що відповідачем завдано збитків у вигляді оплачених позивачем юридичних послуг ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» у розмірі 7000,00 грн. без ПДВ та 8400,00 грн. з ПДВ.

Проте, відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Витрати по оплаті юридичних послуг ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» не належать до збитків у розумінні ст. 22 ЦК України, як помилково зазначає позивач, а тому не підлягають включенню до загальної суми заборгованості за Кредитним договором.

Щодо позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення з ОСОБА_3 витрат на правову допомогу суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 79 ЦПК України - судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, зокрема, належать витрати на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Визначені ЦПК України види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов'язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним.

Згідно ст. 84 ЦПК України - витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року № 10, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 46 ЦПК України). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2010 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ТОВ «Юридична фірма Вернер» було укладено договір про надання юридичних послуг. Відповідно до додаткової угоди № 224 до договору про надання юридичних послуг від 15.10.2015 року ТОВ «Юридична фірма Вернер» зобов'язалася надати ТОВ «Порше Мобіліті» правову допомогу по справі за позовом про стягнення заборгованості та збитків з ОСОБА_3

Разом з тим матеріали справи не містять даних, що ТОВ «Юридична фірма Вернер» є юридичною особою, яка займається діяльністю з надання правової допомоги, а представники ТОВ «Порше Мобіліті», які підписали позовну заяву та приймали участь у судовому засіданні, є адвокатами або іншими фахівцями у галузі права. Як вбачається з матеріалів справи, особи, які приймали участь у судовому засіданні, виступали як представники ТОВ «Порше Мобіліті» на підставі виданої ним же довіреності, а не на підставі довіреності ТОВ «Юридична фірма Вернер». До того ж, до матеріалів справи не було долучено документів на підтвердження того, що вони є працівниками ТОВ «Юридична фірма Вернер». Крім того, ТОВ «Порше Мобіліті» не було надано суду розрахунку витрат на правову допомогу (розрахунок погодинної участі особи, яка надавала правову допомогу, у судових засіданнях, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням тощо).

За таких обставин у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на правовому допомогу.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні обставини та докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволенні первісного позову, за яким з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» належить стягнути основну суму заборгованості за Кредитним договором № 50007575 від 07.02.2013 року в розмірі6 458, 38 грн., заборгованість за Додатковим кредитом в розмірі 3 639, 80 грн., інфляційні витрати в розмірі 3 489, 30 грн., а всього в розмірі 13 587, 93 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, суд пропорційно до розміру задоволених вимог стягує з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом судовий збір у розмірі 203,64 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, тому підлягають визнанню недійсними положення підпунктів 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3 пункту 1 Загальних умов кредитування, які є додатком до Кредитного договору № 50007575 від 07.02.2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Порше Мобіліті».

Керуючись ст.ст.88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (ідентифікаційний код 36422974) основну суму заборгованості за Кредитним договором № 50007575 від 07.02.2013 року в розмірі 6 458 (шість тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн.83 коп., заборгованість за Додатковим кредитом у розмірі 3 639 (три тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн.80 коп., інфляційні витрати в розмірі 3 489 (три тисячі чотириста вісімдесят дев'ять) грн.30 коп., а всього - 13 587 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн.93 коп., а також судовий збір у розмірі 203 грн.64 коп.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про захист прав споживачів, визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору задовольнити.

Визнати недійсними положення підпунктів 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3 пункту 1 Загальних умов кредитування, які є додатком до Кредитного договору № 50007575 від 07.02.2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Р.Є.Дубовик