Вирок № 66982590, 08.06.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

№ 415/498/17

№ 1-кп/415/233/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.17 року Лисичанський міський суд Луганської області

у складі головуючого судді Березіна А.Г.

за участю секретаря Болотової І.В.

прокурора Швиденко О.С.

потерпілого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Ленінград РФ, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, маючого неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого робітником у ТОВ «Ліспі», судимого 07 серпня 2015 року Лисичанським міським судом за ст.ст.185 ч.1, 289 ч.2, 70 КК України до 5 років позбавлення волі на підставі ст.75 КК України з випробуванням на 2 роки, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця міста Лисичанська, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

07 січня 2017 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_4, будучи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на повторне відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, діючи за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_3, який також знаходився в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку 4 на кварталі Східному міста Лисичанська, підійшли до потерпілого ОСОБА_1, і, реалізуючи свій злочинний умисел, взяли потерпілого за руки з обох боків і утримуючи, тобто застосовуючи до нього насильство, яке не є небезпечним для його життя і здоров'я, відкрито викрали мобільний телефон «Lenovo А1010a20», вартістю 1795,5 грн., чим спричинили ОСОБА_1 майнову шкоду на вказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєнні злочину визнав частково та пояснив, що 7 січня 2017 року близько 10 години на кварталі Центральний міста Лисичанська зустрів раніше незнайомого ОСОБА_3, з яким після цього на протязі якогось часу вживали алкогольні напої. Через деякий час біля магазину «Версаль» ОСОБА_3 підійшов до раніше незнайомого ОСОБА_1, взяв за руку, сказав, що він з поліції та почав обшукувати кармани. Він відійшов від них. Через деякий час до нього підійшов ОСОБА_3, показав мобільний телефон, який вони разом після цього продали незнайомому чоловіку. У скоєнні правопорушення покаявся, відшкодував заподіяну шкоду. Вину визнає частково, оскільки попередньої змови з ОСОБА_3 у нього не було, насильства стосовно ОСОБА_1 він не застосовував.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні злочину визнав частково та пояснив, що 7 січня 2017 року близько 10 години на кварталі Центральний міста Лисичанська зустрів раніше незнайомого ОСОБА_2, з яким після цього на протязі якогось часу вживали алкогольні напої. Через деякий час, проходячи з тильної сторони магазину «Версаль», вони підійшли до раніше незнайомого ОСОБА_1, представились працівниками поліції. ОСОБА_2 спитав у ОСОБА_1 про наявність у нього мобільного телефону, ОСОБА_1 дістав телефон, він взяв його та передав ОСОБА_2. ОСОБА_2 убіг, він ще деякий час побив разом з ОСОБА_1, після чого пішов. Через деякий час на кварталі Центральний він зустрівся з ОСОБА_2, той показав мобільний телефон, вони вирішили його продати. Продали телефон ОСОБА_5, гроші ОСОБА_2 забрав собі. Наступного дня ОСОБА_5 повернув йому телефон, просив повернути гроші. У скоєнні правопорушення покаявся, відшкодував заподіяну шкоду. Вину визнає частково, оскільки попередньої змови з ОСОБА_2 у нього не було, насильства стосовно ОСОБА_1 він не застосовував.

Крім часткового визнання своєї вини обвинуваченими, їх винність у скоєнні злочину, викладеному у вироку, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 07 січня 2017 року близько 12 години 30 хвилин, коли він знаходився біля будинку 4, за магазином «Версаль» на кварталі Східному міста Лисичанська, до нього підійшли раніше незнайомі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, потім ОСОБА_3 взяв його за руку, сказав, що він працівник поліції, і почав погрожувати, що відведе до відділення поліції. Потім він почав обшукувати зовні його одяг. В цей час ОСОБА_2 підійшов, і, взявши його за другу руку, утримував. Під час обшукування ОСОБА_3 витяг з кишені джинсів його мобільний телефон марки «Lenovo А1010a20», і передав його ОСОБА_2. Останній відпустив його і убіг. ОСОБА_3 ще деякий час тримав його, а потім він вирвався, і побіг за ОСОБА_2, щоб забрати свій телефон, однак, не зміг знайти його, і звернувся до поліції з заявою. Наступного дня, при проведенні впізнання він впізнав ОСОБА_3. 12 січня 2017 року при проведенні впізнання він впізнав ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_5 .пояснив, що 07 січня 2017 року близько 13-14 години, коли він зі своїм знайомим ОСОБА_6 проходили біля ринку на кварталі Центральному міста Лисичанська, у раніше незнайомого ОСОБА_3 він купив мобільний телефон марки «Lenovo» в корпусі чорного кольору. Наступного дня він, запідозривши, що купив у ОСОБА_3 викрадений телефон, знайшов його, віддав телефон, та сказав, щоб той віддав за нього гроші, однак той не віддав.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що 07 січня .2017 року в денний час ОСОБА_5 в його присутності придбав у чоловіка на ім'я ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Lenovo» за 600 гривень. Гроші вінпередав одному з чоловіків, які були поряд з ОСОБА_3, після чого вони пішли. Наступного дня він від ОСОБА_5 дізнався, що придбаний ним у ОСОБА_3 телефон був викрадений, і що він знайшов його, та повідомив в поліцію.

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання від 12.01.2017 року (а.с.110-113), потерпілий ОСОБА_1 впізнав ОСОБА_4 як особу, яка спільно з ОСОБА_7 відкрито викрала його мобільний телефон 07.01.2017 року.

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання від 12.01.2017 року (а.с.114-117), ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_4 як особу, яка відкрито викрала мобільний телефон у ОСОБА_1 07.01.2017 року.

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання від 12.01.2017 року (а.с.118-121), ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_4 як особу, яка спільно з ОСОБА_3 продала йому мобільний телефон 07.01.2017, та яка отримала гроші при купівлі телефону;

Вартість викраденого майна підтверджується висновком судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/34е від 16.01.2017 року (а.с. 91-93).

Суд не приймає до уваги пояснення як обвинуваченого ОСОБА_2 в частині того, що ОСОБА_3 сам відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілого, попередньої змови між ними не було, а насильства стосовно ОСОБА_1 він не застосовував, так і обвинуваченого ОСОБА_3 в частині того, що попередньої змови між ним та ОСОБА_2 не було, а насильства стосовно ОСОБА_1 він також не застосовував. Їх пояснення у цій частині спростовуються показами потерпілого, підстав не вірити яким у суду не мається і з яких вбачається, що 7 січня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито заволоділи майном ОСОБА_1.

Крім того, про наявність попередньої змови між обвинуваченими на відкрите викрадення чужого майна свідчить узгодженість їх дій як під час вчинення грабежу, що підтверджується поясненнями потерпілого, так і під час продажу викраденого телефону, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Часткове визнання своєї провини обвинуваченими та їх пояснення, які не узгоджуються як між собою, так і між іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, суд до уваги не приймає та розцінює як спосіб захисту.

За таких обставин суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ст.186 ч.2 КК України, оскільки він скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Суд також вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ст.186 ч.2 КК України, оскільки він скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання обвинуваченим суд враховує ступінь тяжкості злочину, а також дані про особу винних: за місцем мешкання характеризуються задовільно, ОСОБА_3 не працює, не судимий.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинувачених, суд визнає щире каяття, часткове визнання вини, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, а у ОСОБА_2, крім того, - наявність неповнолітніх дітей.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинувачених, суд вважає скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, а у ОСОБА_2, крім того, - рецидив злочину.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ст.186 ч.2 КК України, оскільки останні вчинили умисний злочин, який відноситься до категорії тяжких.

Оскільки ОСОБА_2 вчинив злочин в період звільнення від відбування покарання за вироком Лисичанського міського суду від 07.08.2015 року, суд, при призначенні йому покарання, застосовує правила ст.71 КК України.

У той же час, враховуючи те, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, особу винного, декілька обставин, які пом'якшують його покарання та суттєво знижають ступінь тяжкості скоєного ним злочину, суд вважає, що на момент розгляду справи в суді ОСОБА_3 втратив суспільну небезпеку і його виправлення можливе без відбування покарання на підставі ст.75 КК України.

Застосовуючи ст. 75 КК України, суд одночасно бере до уваги та враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, яка передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, яка повинна відповідати принципові справедливості, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконаннярішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».

На підставі викладеного та з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, у суду виникло переконання в тому, що для виправлення ОСОБА_3 немає необхідності в реальному виконанні покарання.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь держави (отримувач банк ГУДКСУ в Луганській області УДКСУ в місті Лисичаньску р/р 3111715700051 МФО 804013 ідентифікаційний код одержувача 37800278) судові витрати за проведення експертизи: з ОСОБА_2 в сумі 307 грн. 86 коп., з ОСОБА_3 в сумі 307 грн. 86 коп.

Цивільний позов потерпілим у встановленому законом порядку не заявлений, що не позбавляє його можливості вирішити питання про відшкодування заподіяної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лисичанського міського суду від 07.08.2015 року у виді позбавлення волі строком на 1 (один) місяць, остаточно призначивши за сукупністю вироків покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання відраховувати з дня фактичного затримання.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробацї.

Стягнути на користь держави (отримувач банк ГУДКСУ в Луганській області УДКСУ в місті Лисичаньску р/р 3111715700051 МФО 804013 ідентифікаційний код одержувача 37800278) судові витрати за проведення експертизи: з ОСОБА_2 в сумі 307 (триста сім) грн. 86 коп., з ОСОБА_3 в сумі 307 (триста сім) грн. 86 коп.

Речові докази: мобільний телефон «Lenovo A1010a20» - передати потерпілому ОСОБА_1

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя: