Ухвала суду № 66982387, 01.06.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/39/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 355 (198-2) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 Е. Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Новіцького Е.Й.,

суддів Кабанової В.В., Бондарчука Р.А.,

із секретарем Яременко З.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження № 12013120050000467 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30.08.2016 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого утримання двох неповнолітніх дітей, є інвалідом ІІІ групи, не працює, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 355 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 (один) рік та покладено на нього обовязки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За ч. 2 ст. 187 КК України визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_8, одруженого, маючого утримання неповнолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 355 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 (один) рік та покладено на нього обовязки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За ч. 2 ст. 187 КК України визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_11, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні дитину-інваліда, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12, в силу ст.89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 355 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 (один) рік та покладено на нього обовязки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За ч. 2 ст. 187 КК України визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_14 АРСР Комі, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого ТОВ «Транс Сервіс» з 01.08.2014 року, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_15, раніше неодноразово судимого, останній раз: вироком Кіровського районного суду м. Кіровоград від 28.07.2004 року за ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 1 ст. 263, ст. 357, ч. 3 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією майна. Вирок частково було змінено апеляційним судом Кіровоградської області від 26.10.2004 року та призначено покарання за ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України із застосуванням ст.70 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить на праві особистої власності засудженого. 14.06.2010 року постановою Крижопольського районного суду Вінницької області від 08.06.2010 року звільнено за ст. 81 КК України, умовно-достроково з не відбутим терміном покарання 2 (два) роки 5 (пять) місяців 24 (двадцять чотири) дні.

засуджено за ч. 2 ст. 355 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.07.2004 року, зміненого Апеляційним судом Кіровоградської області від 26.10.2004 року, та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 9 (девять) місяців.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього увязнення з 11 квітня 2012 року по 28 лютого 2014 року, із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

За ч. 2 ст. 187 КК України визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.

Цим же вироком вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Гаврилюка Р.В.,

захисників адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 визнано винними та засуджено за те, що вони вчинили примушування до виконання цивільно-правових зобовязань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоровя потерпілих, за наступних обставин.

10 квітня 2012 року приблизно о 11 годині 45 хвилин обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на автомобілі "Мерседес 210" державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 та під керуванням останнього, приїхали до магазину "Максима", розташованого по вул. Кірова в м. Новоукраїнка, біля якого знаходився автомобіль НОМЕР_2 на якому приїхали потерпілі ОСОБА_10 і ОСОБА_11

ОСОБА_4 маючи умисел на примушування ОСОБА_10 до виконання цивільно-правових зобов"язань, почав вимагати від ОСОБА_10 повернення боргу, але останній відмовився, пояснивши, що гроші в борг брала їх спільна знайома ОСОБА_12, яка і повинна повернути ОСОБА_4 борг. Під час цього між ними виникла сутичка, в яку втрутились ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які своїми діями направленими на примушування ОСОБА_10 до виконання останнім цивільно-правових зобов"язань, підійшли до потерпілого ОСОБА_10, та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров"я потерпілого стали вимагати повернення боргу ОСОБА_4, нанісши декілька ударів по голові та обличчю а потім заштовхали ОСОБА_10 до салону автомобіля "Ніссан" посадивши на заднє сидіння зліва. В цей час ОСОБА_11, маючи намір покликати на допомогу, побігла в магазин "Максима" , але її наздогнав ОСОБА_4, схопивши за волосся потяг до автомобілля "Ніссан" . Знаходячись на задньому сидінні зліва ОСОБА_10 намагався забрати ключ із замка запалення, ОСОБА_5 ножем наніс йому два удари в область стегна лівої ноги. З метою примушування потерпілих до виконання цивільно-правових зобов"язань обвинуваченим було передано сумочки із особистими речами та коштовності потерпілих. В зв"язку з тим, що ОСОБА_10 відмовився повертати борг вирішили їхати всі разом в м. Олександрія до ОСОБА_12, щоб остаточно вирішити питання повернення боргу. Приїхавши незначну відстань всі були зупиненні працівниками ДАІ.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 879 від 21.06.2012 року ОСОБА_10 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді чотирьох ран в області лівого стегна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров"я та тілесні ушкодження у вигляді двох підшкірних гематом в області лоба, трьох садин в області лоба, двох садин в області яремної ямки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Також, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 органом досудового слідства обвинувачувалися у тому, що вони за наведених вище фактичних обставин вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб та такі їх дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України.

Суд першої інстанції ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнав невинуватим у предявленому обвинувачені та виправдав їх за ч. 2 ст. 187 КК України у звязку з відсутністю в їх діях складу вказаного кримінального правопорушення..

Приймаючи рішення про необхідність виправдання ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, суд першої інстанції у вироку зазначив, що стороною обвинувачення не надано суду жодних доказів, які б підтверджували наявність в діях обвинувачених складу вказаного кримінального правопорушення. Зокрема, суд послався на те, що потерпілий ОСОБА_10 в своїх показаннях в суді наполягав що жодної небезпеки для його життя не існувало. Дії обвинувачених були направлені на примушування до виконання цивільно-правових зобовязань, поєднанні з насильством , що не є небезпечним для життя і здоров"я. Такі дії обвинувачених охоплюються ч. 2 ст. 355 КК України, тому не потребують кваліфікації за ч.2 ст.187 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_3 просить просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати у звязку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та осіб обвинувачених.

Ухвалити новий вирок, яким визнати винними ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 355 КК України та призначити покарання:

ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 355 КК України 5 років позбавлення волі без застосування положень ст. 75 КК України;

ОСОБА_5 ч. 2 ст. 355 КК України 5 років позбавлення волі без застосування положень ст. 75 КК України;

ОСОБА_6 ч. 2 ст. 355 КК України 5 років позбавлення волі без застосування положень ст. 75 КК України;

ОСОБА_7 за ч 2 ст. 355 КК України 5 років позбавлення волі без застосування положень ст. 75 КК України. На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, призначити остаточне покарання 7 років 5 місяців позбавлення волі.

Вирок суду в частині виправдання обвинувачених за ч. 2 ст. 187 КК України, долі речових доказів та судових витрат залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченим залишено поза увагою норми ст. 50, 65 КК України та п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та безпідставно призначив їм надто мяке покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Зокрема зазначає, що судом належним чином не враховано, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вчинили злочин середньої тяжкості, вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнали, ОСОБА_7 має не зняту та непогашену судимість, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 раніше притягувалися до кримінальної відповідальності

На апеляційну скаргу прокурора обвинувачений ОСОБА_4 подав письмові заперечення, в яких, наводячи доводи щодо законності та обґрунтованості рішення суду, просить залишити його змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Разом з тим, у своїх запереченнях захисник обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, а вирок суду першої інстанції залишити без зміни, вказуючи на те, що при призначенні покарання суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України та розяснень Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року « Про практику призначення судами кримінального покарання».

Заслухавши доповідь судді, провівши під час апеляційного розгляду судове слідство в обсязі дослідження матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинувачених, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_9, які підтримали апеляційну скаргу прокурора частково, просили вирок суду першої інстанції скасувати, на підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у звязку з закінченням строків давності та кримінальне провадження стосовно нього закрити відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх захисника ОСОБА_8, які підтримали апеляційну скаргу прокурора частково, просили вирок суду першої інстанції скасувати, на підставі ст. 49 КК України ОСОБА_5, ОСОБА_6, звільнити від кримінальної відповідальності у звязку з закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження стосовно них відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, перевіривши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що викладені у вироку суду висновки суду в частині виправдання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому колегія суддів судове рішення в цій частині не переглядає.

Водночас, висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 кримінального правопорушення, за яке їх засуджено, доведеність їх винуватості та правильність кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 355 КК України жодним учасником судового розгляду, зокрема, прокурором, не оскаржується, у звязку з чим відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК колегія суддів не входить в обговорення вказаного питання.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та правильно кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобовязань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоровя потерпілого.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження, будь-яких порушень вимог кримінального процесуального законодавства під час проведення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, які б давали підстави для скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не встановила.

Що стосується доводів, наведених в апеляційній скарзі прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 75 КК України) та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 кримінального правопорушення та даним про їх особи внаслідок м'якості, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі та інших передбачених цим законом покарань, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення обвинуваченим покарання, суд першої інстанції у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону.

Так, судом належним чином враховано ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4, суд першої інстанції прийняв до уваги, що останній за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, є інвалідом ІІІ групи, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався (т.2 а.к.п.224, 227,232, 234, 240, 242, 245-246).

Як особа ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується позитивно, в силу ст. 89 КК України визнаний таким, що не має судимості, на утриманні має неповнолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався ( т.3 а.к.п. 201, 234, 235, 236, 238, 245, 247, 249).

ОСОБА_6 як особа за місцем проживання характеризується позитивно, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на утриманні має неповнолітню дитину, яка є інвалідом з дитинства, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався (т.4 а.к.п. 39, 43, 44, 50, 52, 54, 55, 56).

Як особа ОСОБА_7 характеризується позитивно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, маючи незняту та непогашену судимість знову вчинив кримінальне правопорушення, обліку у лікарів психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався. (т.3 а.к.п. 139-14, 143, 150, 152).

Обставин, які б помякшували чи обтяжували покарання обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6І та ОСОБА_7 судом не встановлено.

Крім того, прийняв до уваги районний суд і позицію потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які просилили призначити обвинуваченим покарання не пов'язане з позбавленням волі, оскільки їм повністю відшкодовані заподіяні збитки і претензій до обвинувачених вони не мають.

Зваживши всі наведені обставини у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 355 КК України у виді позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи думку потерпілих, які просили суд призначити обвинуваченим покарання не пов'язане з позбавленням волі, зважаючи на обставини кримінального провадження та дані про особу обвинувачених, колегія суддів погоджується з висновком суду про можливість виправлення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів без реального відбування покарання в умовах контролю за їх поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням протягом визначеного іспитового строку на підставі ст. 75 КК України з покладенням на них обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Твердження в апеляційній скарзі прокурора про те, що судом належним чином не враховано, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, вчинили злочин середньої тяжкості, вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнали, а також те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 раніше притягувалися до кримінальної відповідальності з урахуванням вище наведених обставин, на думку колегії суддів, не може бути обставиною, яка унеможливлювала б перевиховання останніх без звільнення їх від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.

Що стосується рішення суду в частині призначення ОСОБА_7 покарання у виді реального позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 355 КК України, то колегія суддів вважає, що саме такий вид покарання в повному обсязі буде сприяти виправленню, перевихованню обвинуваченого та запобігатиме вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, врахувавши те, що ОСОБА_7 вчинив даний злочин у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.07.2004 року, суд обґрунтовано призначив остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, що є правильним та відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність.

Щодо апеляційних вимог прокурора про необхідність призначення ОСОБА_7 остаточного покарання за ч. 2 ст. 355 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років 5 місяців, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки з урахуванням особи обвинуваченого, обставин кримінального провадження, запропонований в апеляційній скарзі прокурора розмір покарання, колегія суддів визнає занадто суворим, а тому вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 в цій частині необхідно залишити без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в апеляції прокурора не наведено переконливих доводів, які б свідчили про явну несправедливість призначеного судом першої інстанції ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 покарання через мякість, а тому в цій частині апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів вирішуючи заявлене клопотання захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про застосування до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 положень ст. 49 КК України до ч. 2 ст. 355 КК України, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 засуджено за вчинення 10.04.2012 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло, зокрема, п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості. Звільнення від кримінальної відповідальності можливе, якщо ця особа не ухилялася від слідства або суду.

Положеннями ч. 5 ст.74 КК встановлено, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу, тобто у звязку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Під час апеляційного розгляду провадження колегією суддів встановлено, що з часу вчинення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, минув пятирічний строк, а вирок суду першої інстанції стосовно них ще не набрав законної сили, а тому клопотання захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підлягає задоволенню, а обвинувачені на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України підлягають звільненню від відбування призначеного покарання, у звязку із закінченням строків давності.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні.

Керуючись ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 419 КПК України колегія суддів.

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30.08.2016 року стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 змінити.

Вважати засудженими: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 355 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 355 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік та покладенням на них обовязків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України у звязку з закінченням строків давності.

Вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30.08.2016 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді:

Е.Й. ОСОБА_15 ОСОБА_16 Бондарчук