Ухвала суду № 66981808, 30.05.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2795/17 Справа № 180/1988/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,

за участі секретаря: Куць О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року

в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в особі опікуна ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Автоград», директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Автоград» про визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про арешт всього майна ТОВ «ТК «Автоград», яке обгрунтовує тим, що існує реальна загроза його життю та дітям-інвалідам, опікуном яких він є, оскільки ТОВ «ТК «Автоград» не має дозволу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у місті Марганці з 29 жовтня 2014 року.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотань про арешт всього майна ТОВ ТК «Автоград» та про залучення до участі у справі третіх осіб. Витребувано з Марганецького відділення Нікопольського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області матеріали по справі щодо нападу на ОСОБА_2 перевізника ТОВ «ТК «Автоград» в 2016 році.

З такою ухвалою не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив її скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, надавши оцінку доводам апеляційної скарги та з урахуванням заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін у відповідності з ст.312 ЦПК України, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2, про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до розяснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», де у п.4 розяснено, що суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Як вбачається з наданих виділених матеріалів справи у заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов та накласти арешт на майно, обґрунтовує тим, що існує реальна загроза його життю та дітям-інвалідам, опікуном яких він є, оскільки ТОВ «ТК «Автоград» не має дозволу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у місті Марганці з 29 жовтня 2014 року.

Відповідно до ч.6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Тобто, якщо суд вважає, що необхідність застосування такого виду забезпечення позову, як арешт, позбавляє права відповідача користуватися майном, суд може, згідно ч.6 ст.153 ЦПК України, забезпечити позов частково та застосувати інші види забезпечення позову відповідно до ч. 2 ст.152 ЦПК України.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту майна ТОВ «ТК «Автоград», що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в цивільній справі. Також позивачем не враховано можливе порушення прав інших осіб, що не беруть участі у справі.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності ухвали та наявності підстав для забезпечення позову не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, заявником не було зазначено жодних обставин, що підтверджувалися б належними та допустимими засобами доказування, що невжиття заходів забезпечення позову щодо накладення арешту на все майно субєкта господарювання може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо визнання неправомірними дій перевізника ТОВ ТК «Автоград» та його директора ОСОБА_5, щодо безкоштовного перевезення позивача та осіб в інтересах яких він звертається з позовом, та стягнення моральної шкоди.

Суд першої інстанції, правильно зазначив, що обраний у заяві спосіб забезпечення позову є неспівмірним до вимог позовної заяви, порушує права осіб, що не залучені до участі у справі та може призвести до незворотних наслідків, а тому відсутня реальна загроза утруднення чи неможливості виконання рішення суду без заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, постановлена з дотриманням норм процесуального права, зокрема ст.151-152 ЦПК України, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 310, 312, 315,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_6