Рішення № 66976530, 22.05.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/2478/17

Справа №760/22677/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

22 травня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретарів- Чеботаренка А.П.

представника позивача- Куцак Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «СІТІЕСТЕЙТ» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання такою, що втратила право користуватися жилим приміщенням та виселення, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 з боку відповідачки шляхом визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення.

Посилається в позові на те, що ТОВ «СІТІЕСТЕЙТ» є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 28 вересня 2016 року.

ТОВ «СІТІЕСТЕЙТ» стало відомо, що у вказаній квартирі зареєстрована та проживає відповідачка, що порушує його права, як власника, щодо володіння, розпорядження та користування нерухомим майном.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Про час розгляду справи повідомлялася належним чином у порядку, визначеному ч.1 ст.76 ЦПК України. Про причину неявки суд до відома не поставила.

Судові повістки на її адресу поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв»язку з закінченням терміну зберігання.

В зв»язку з цим повідомлення відповідачки про час розгляду справи було здійснено в порядку, визначеному ч.9 ст.76 ЦПК України, а саме через оголошення в пресі.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності від 20 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О., ТОВ «СІТІЕСТЕЙТ» є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_2 на підставі акта про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна /предмет іпотеки /, затвердженого Солом»янським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві 30 серпня 2016 року.

/а.с.5 - 8 /

Згідно довідки ЖЕД №906 від 17 січня 2017 року в квартирі зареєстрована відповідачка.

Підстави її реєстрації в квартирі не зазначені.

Представник позивача суду пояснила, що після реалізації квартири на електронних торгах відповідачка з реєстрації в квартирі не знялася та не виселилася з неї.

Доступу до квартири товариство, як власник, не має.

Відповідно до ст.ст.319,321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав.

В Конституції України зазначено, що всі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що діями відповідачки порушуються гарантовані законами України та міжнародними правовими актами права позивача на володіння та розпорядження своїм майном.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з цих обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

За змістом статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 40 Закону «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до ч.1 ст.109 Житлового кодексу України УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Виходячи з цих обставин, суд приходить до висновку і про задоволення вимог позивача в частині виселення відповідачки з спірної квартири.

Що стосується вимог про визнання відповідачки такою, що втратила право користуватися жилим приміщенням у квартирі, суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, права власника майна визначені ст.ст.316, 317 ЦК України.

Представник позивача суду пояснила, що відповідачка не є і не була власником квартири, зареєстрована в ній, як фізична особа.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що визнання відповідачки такою, що втратила право користуватися жилим приміщенням необхідне для зняття її з реєстрації в квартирі.

При цьому зазначила, що товариство не володіє інформацією з приводу того, проживає чи ні відповідачка в спірній квартирі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Тобто, за змістом даної норми закону зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що даний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов»зані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов»язані з юридичним фактом знаття з реєстрації місця проживання.

Крім того, відповідно до п.34 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 319, 321,391 ЦК України, ст. ст. 109,116 ЖК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11,57-60, 209, 212-215, 218,224 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «СІТІЕСТЕЙТ» перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю - квартирою АДРЕСА_1

Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя: