Рішення № 66976315, 26.05.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7713/17

Провадження № 2/761/4097/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 травня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Голопич Н.Р. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомост» про визнання звільнення незаконним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач працював на посаді директора ТОВ «Енергомост». Відповідно до протоколу загальних зборів товариства № 7 від 10.08.2007 року ТОВ «Енергомост» позивача було одноголосно призначено на посаду директора товариства , про що було видано відповідний наказ № 0113а/07 від 31.12.2007 року та внесений запис до трудової книжки. 20.09.2016 р. позивачем було подано заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з04.10.2016 року, згідно із ст. 38 КЗпП України. Про звільнення позивача було винесено наказ № 04/10 від 04.10.2016 р. та у трудовій книжці зроблено відповідний запис. Проте, з листа Шевченківського районного центру зайнятості населення від 31.01.2017 р. та відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 23.02.2017 р. за № 306/А позивач дізнався що був звільнений 20.09.2016 року. У зв»язку зі звільненням позивача 20.09.2016 р., а не 04.10.2016 р. він був позбавлений права на отримання виплат допомоги по безробіттю в повному обсязі, який передбачений Законом України «Про загальнообв»язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття». Зважаючи на викладене позивач просить суд визнати звільнення ОСОБА_1 з 20.09.2016 р. з посади директора ТОВ «Енергомост» незаконним, визнати звільнення з 04.10.2016 р.

В судовому засіданні позивач, його представник підтримали вимоги, просили задовольнити. Надали згоду на ухвалення заочного рішення.

Представник ТОВ «Енергомост» в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань від нього в адресу суду надходило.

Суд, керуючись положеннями ст.ст. 169, 224 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 було прийнято на посаду директора ТОВ «Енергомост» на підставі рішення загальних зборів Товариства від 10.08.2007 р., оформленого протоколом № 7, про що видано наказ № 010а/07 від 31.12.2007 року.

Як свідчать матеріали справи наказом № 04/10 від 04.10.2016 року позивача було звільнено з займаної посади за власним бажанням 04 жовтня 2016 року (ст. 38 КЗпП України).

Відповідний запис про звільнення зроблено у трудовій книжці ОСОБА_1.

З іншого боку позивач долучив до матеріалів справи копію наказу № 4 від 01.10.2016 р. ТОВ «Енергомост» відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади директора Товариства 20.09.2016 року.

До матеріалів справи позивачем долучено лист Шевченківського районного центру зайнятості від 31.01.2017 р. № 363, з якого вбачається, що до розрахункового періоду жовтень 2015 - вересень 2016 року за даними трудової книжки увійшли періоди зайнятості: 33695708, ТОВ «Енергомост» з 01.10.2015 - з 01.09.2016 року.

За відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків вбачається, що дата звільнення з роботи.

З іншого боку, з виписки з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 04.10.2016 року ОСОБА_1, є особою яка має вчиняти юридичні дії від імені ТОВ «Енергомост».

Позивач зазначає, що він дізнався про те, що його було звільнено не 04.10.2016 р., а 20.09.2016 р., що позбавило його можливості отримати в повному обсязі допомоги по безробіттю. Про такі обставини він дізнався з листа Шевченківського районного центру зайнятості та відомостей з Державного реєстру платника податків.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.

За положеннями ч. 1 ст. 38 КЗпП України Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, відповідно до ст. 48 КЗпП України.

В свою чергу положеннями ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, особа має право скористатися правом на звільнення, повідомивши про своє рішення роботодавця.

Як вже зазначалось позивачем було подано відповідну заяву.

Також до матеріалів справи долучено наказ про звільнення ОСОБА_1 з 04.10.2016 р. з посади директора ТОВ «Енергомост».

Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що даний наказ у встановленому порядку скасований Товариством.

На підтвердження факту звільнення та у зв»язку із вимогами чинного законодавства України відповідачем було зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивача про звільнення.

Доказів, які б свідчили про те, що Товариство повідомляло позивача про звільнення з іншої дати, ознайомило ОСОБА_1 з даним наказом під час розгляду справи отримано не було.

Також не було під час розгляду справи встановлено обставин, які свідчили б, що угодою сторін змінювалась дата звільнення позивача з посади.

За положеннями ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що позивач скористався своїм правом на розірвання трудового договору в порядку ст. 38 КЗпП України про що повідомив роботодавця у встановлений чинним трудовим законодавством термін, з огляду на те, що позивач отримав належним чином оформлену трудову книжку з відміткою про звільнення 0 04.10.2016 р. та її видано у день звільнення, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з 20.09.2016 р. не відповідає вимогам КЗпП України, а тому вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині визнання такого звільнення незаконним.

Разом з тим підстави для задоволення вимоги ОСОБА_1 в частині визнання його звільненим з 04.10.2016 р. задоволенню не підлягають, оскільки матеріали справи містять відомості про звільнення позивача саме з 04.10.2016 року і дана обставина встановлена в судовому засіданні.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11.57,60.88,169,212-215,224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомост» з 20.09.2016 року незаконним.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомост» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: