Ухвала суду № 66973609, 31.05.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/409/17 Справа № 704/2049/13-к Категорія: ч.2 ст. 121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

потерпілої ОСОБА_7

представника потерпілої ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_10, потерпілої ОСОБА_7 на вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 березня 2017 року, яким

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м.Тальне Черкаської області, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого

Визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст.121 КК України

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що він 27.08.2013 близько 02 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного спяніння, знаходячись на проїжджій частині біля домоволодіння №65 по вул. Шевченка в с. Криві Коліна Тальнівського району Черкаської області, після спільного вживання алкогольних напоїв, в ході конфлікту, який розпочався раптово на ґрунті особистих неприязних відносин до ОСОБА_11, 04.04.1976 народження, що виникли внаслідок образливої поведінки потерпілого, яка виразилась у тому, що останній безпричинно дістав ключі із замка запалення автомобіля «ВАЗ 21099» д.н.з. СА 1951АЕ, який належить ОСОБА_10, і, діючи всупереч волі власника даного майна, викинув їх у кущі; в подальшому, на зауваження ОСОБА_10, наніс удар ногою по задній частині вказаного автомобіля, в ході чого вибив деревяну палицю, якою була підперта несправна кришка багажника, яка в результаті цього упала на задню верхню частину тулуба ОСОБА_11; після цього ОСОБА_11 підвівся з багажника і між ними розпочалась обопільна боротьба, в ході якої потерпілий схопив ОСОБА_10 однією рукою за одяг, при цьому наніс останньому один удар кулаком у груди; в цей час до них на шум бійки підійшов ОСОБА_12, що спільно з ними вживав спиртні напої, який втрутився в конфлікт та відтягнув їх один від одного; після цього ОСОБА_12 залишив місце події, а ОСОБА_11 знову підійшов до ОСОБА_13, намагаючись нанести останньому удар у ліву потиличну частину голови, після чого ОСОБА_11, продовжуючи стояти обличчям до ОСОБА_13, зробив крок назустріч останньому, і в цей час ОСОБА_10 умисно обома руками штовхнув в область грудної клітки ОСОБА_11, який упавши від поштовху, вдарився лівою тімяно-скроневою ділянкою голови об асфальт. Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_10 спричинив ОСОБА_11, згідно з висновком судово-медичної експертизи №981 від 16.09.2013, тілесні ушкодження у вигляді правобічної субдуральної гематоми, яка ускладнилась стисненням, ішемією та розмякшенням головного мозку, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, і в даному випадку спричинили настання смерті потерпілого о 00 год. 00 хв. 05.09.2013 у Тальнівській центральній районній лікарні.

Вироком Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 березня 2017 року визнано винним ОСОБА_10 у вчиненні злочину за ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора в інтересах Тальнівської ЦРЛ задовольнити.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь Тальнівської центральної районної лікарні кошти в сумі 2574,36 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_10 користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 200000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_10 в прибуток держави витрати на залучення експерта під час досудового розслідування у кримінальному провадженні в сумі 293,40 грн.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирішено долю речових доказів.

Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_10 звернувся з апеляційною скаргою в якій просив вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 березня 2017 року скасувати та ухвалити новий, яким визнати його винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

Не погоджуючись з вироком суду, потерпіла ОСОБА_7 звернулась з апеляційною скаргою в якій просить вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 березня 2017 року змінити через мякість та призначити більш суворе покарання.

Заслухавши доповідача, думку потерпілої та її представника про задоволення її апеляційної скарги та відмову у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого, обвинуваченого та його захисника про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_13 та залишення без задоволення апеляційної скарги потерпілої, прокурора про безпідставність поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 374 КПК України, а саме ч.3 п.2 визначено, що у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які помякшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановлені стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинува¬чення. визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини та мотивів злочину; обставини, які визначають ступінь винуватості, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, із зазначенням мотивів, за якими суд відкидає інші докази; обставини, пом'якшувальні або обтяжуючі відповідальність; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення безпідставною докази цього.

У мотивувальній частині обвинувального вироку викладаються всі діяння, в яких підсудний визнаний винуватим, і докази, що підтверджують обвинувачення. Вказуватися повинно не джерело або носій доказової інформації, а зміст такої з посиланням на про¬цесуальний носій.

Обґрунтуванню доказами підлягає кожен з епізодів обвинувачення.

В основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. Суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України.

Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категорич¬них судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Суд має суворо додержуватись закріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституції України прин¬ципу презумпції невинуватості, згідно з яким: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили; неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості; всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої; недоведена винуватість дорівнює доведеній невинуватості.

Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови дове¬деності її вини. Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Із мотивувальної частини оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції зазначивши, - «ОСОБА_13 обвинувачується в тому, що …», фактично навів лише обвинувачення яке предявлене органом досудового розслідування, при цьому не виклав обвинувачення встановлене судом.

Таким чином, наведене порушення є істотним, відповідно до ч.1 ст.412 КПК України, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг потерпілого та засудженого, про те, що вирок постановлений з істотними порушеннями вимог КПК України, знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції, а тому оскаржений вирок підлягає до скасування з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

У звязку із скасуванням оскаржуваного вироку з наведених вище підстав, колегія суддів не входить у доводи апеляційної скарги обвинуваченого та вважає, що вони мають бути предметом дослідження у суді першої інстанції під час нового судового розгляду.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 березня 2017 року відносно ОСОБА_10 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :