Ухвала суду № 66972705, 07.06.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1844/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1546/17Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Одринської Т.В.

Суддів:Дорош А.І.,Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПП " Агроекологія" - ОСОБА_2

на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 29 березня 2017 року про забезпечення позову у справі

по справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства " Агроекологія" про розірвання договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И Л А :

27 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди землі.

29 березня 2017 року від представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 надійшла заява про забезпечення позову по справі.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 29 березня 2017 року заяву представника позивача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ПП «Агроекологія» чи будь-якій іншій третій особі, яка діятиме від імені приватного підприємства «Агроекологія» чи в інтересах приватного підприємства «Агроекологія», до набрання законної сили рішення суду по справі, вчиняти будь-які дії щодо користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 4,74 га, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області та належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ ПЛ № 051806, виданого Ставківською сільською радою Зіньківського району 18 грудня 2001 року, а саме: провадити на орендованій земельній ділянці будь-які сільськогосподарські роботи, у тому числі, але не тільки: збирати врожай, боронувати, дискувати, культивувати, орати, сіяти, вносити будь-які мінеральні чи органічні добрива, засоби захисту рослин, охороняти, не перешкоджати виконанню комплексу робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тощо.

Зобовязано ПП «Агроекологія» не перешкоджати позивачу ОСОБА_3 замовити розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 4,74 га, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, цільове призначення (використання) якої «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», в натурі (на місцевості) та її закріплення межовими знаками, відповідно до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 р. № 376, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за №391/17686.

З вказаною ухвалою не погодилося ПП «Агроекологія», яке в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17 січня 2008 року між ПП «Агроекологія» та ОСОБА_3. укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,74 га, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на двадцять пять років (а.с. 8-9).

Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, якщо ПП « Агроеологія» розпочне здійснення весняно польових робіт, сторони зазнають негативних наслідків: власник земельної ділянки, у вигляді не отриманих доходів, а відповідач - у вигляді витрат понесених при проведенні сільськогосподарських робіт, а тому прийшов до висновку, що незастосування заходів забезпечення позову спричинить конфлікт майнових інтересів сторін.

Однак, колегія суддів не погоджується, що зазначені обставини є підставою для забезпечення позову у спосіб, визначений заявником.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, що земельна ділянка перебуває у загальному масиві, межі її не винесені в натурі, тому є неможливим на місцевості визначити яка саме земельна ділянка перебуває у власності позивача, тобто визначити відносно якої саме ділянки може виникнути конфлікт майнових інтересів.

В свою чергу,єдиним відповідачем по справі визначено ПП «Агроекологія», треті особи до участі у справі не залучалися, а тому заходи забезпечення позову можуть бути застосовані тільки відносно вказаної особи.

Таким чином, вживаючи заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії будь-які дії щодо користування земельної третім особам, суд першої інстанції не перевірив відповідність виду забезпечення позову субєктивному складу учасників справи.

Крім того, покладаючи на позивача зобовязання щодо виготовлення технічної документації із землеустрою спірної земельної ділянки місцевий суд не врахував, що позивачем заявлені вимоги щодо розірвання договору оренди землі, а питання виділення земельної ділянки в натурі і її закріплення межовими знаками не стосуються предмету позову.

Таким чином, вказані дії виходять за межі заявлених позивачем вимог і не можуть бути застосовані у межах даного цивільного провадження.

Також, на думку колегії суддів не підлягають застосуванню заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу проводити на спірній земельній ділянці сільськогосподарські роботи.

Так, відповідно до абз. 2,3 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам рекомендовано, враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як встановлено судом першої інстанції, на даний момент земельна ділянка площею 4,74 га, яка розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області перебуває у користуванні ПП «Агроекологія» на підставі договору оренди земельної ділянки від 17 січня 2008 року.

Факт звернення до суду з позовною заявою не позбавляє відповідача права користування вказаною земельною ділянкою, оскільки договір оренди земельної ділянки на даний момент є чинним.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що накладення вказаних в заяві обмежень перешкоджатиме господарській діяльності відповідача, а тому застосування заходів забезпечення позову є недопустимим, у розумінні наведених розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали і постановлення нової про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312ч.1 п.2, 315ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агроекологія» - задовольнити.

Ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 29 березня 2017 року -скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 про забезпечення цивільного позову-відмовити .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : / підпис/ ОСОБА_1

Судді: / підпис/ ОСОБА_5 / підпис/ ОСОБА_6

Головуючий суддя : ______ Т.В.Одринська