Вирок № 66969608, 07.06.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/94/17

Номер провадження 1-кп/623/66/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання: Вовк І.В.

за участю прокурора: Махненка А.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданнікримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016220320002137 від 15.12.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбачення ч. 1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, 12 грудня 2016 року близько 18-00 години, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, на грунті побутового конфлікту, з метою умисного нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, наніс їй один удар рукою в область грудної клітини та декілька ударів ногами в область голови та грудної клітини, спричинивши потерпілій тілесне ушкодження у вигляді двостороннього перелому суглобових відростків нижньої щелепи, що кваліфікується як середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоровя, забиту рану лоба, яка являється легким тілесним ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя, а також ушкодження у вигляді синців та саден, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Допитанийвсудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав, щиро розкаявся, підтвердив обставини справи, проти цивільних позовів прокурора та потерпілої не заперечував.

Потерпіла ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, просить цивільний позов задовольнити повністю.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, задовольнити цивільний позов в інтересах держави в особі Ізюмської ЦМЛ про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрати за лікування потерпілої в сумі 2871 грн. 54 коп.

Напідставіч. 3 ст. 349 КПК України зазгодою учасниківсудового провадження, судомвизнано недоцільним дослідженнядоказів посправі, стосовно доказів,щодо тих обставин, якініким з учасників процесу неоспорюються - дата, час, місце вчинення злочину, об`єкт злочину, мотив, сума матеріальної шкоди, тощо.При цьомусудом з'ясовано, щообвинувачений ОСОБА_1 та прокурор правильнорозуміють змістцихобставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм розяснено, що утакому випадку вони будуть позбавленіправа оскаржити ціобставини вапеляційномупорядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 122 КК України тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоровя.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 офіційно не працює, на обліку у лікаря - психіатра, нарколога не перебуває, за місцем реєстрації характеризується негативно, знятий з обліку в Ізюмському ОМВК, раніше не судимий, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця реєстрації, вимога щодо судимості та його свідчення, довідка з військкомату.

Припризначенніпокарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочин,увчиненні якого обвинувачений визнав себевинуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до середньої тяжкості злочину.

Обставини, які згідно ст. 66 КК України помякшують покарання ОСОБА_1 - щире каяття.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 вчинення злочину в стані алкогольного спяніння та щодо особи похилого віку.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке законом віднесено до середньої тяжкості злочину, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи тяжкість злочину, який вчинений обвинуваченим ОСОБА_1, беручи до уваги особу винного, те, що злочин було скоєнно по відношенню до своєї матері похилого віку, яка 14 днів провела у лікарні, суд вважає, що міра покарання обвинуваченому ОСОБА_1 повинна бути обрана в межах санкції ч.1 ст.122 КК України у вигляді позбавлення волі.

Розглянувши цивільні позови прокурора та потерпілої, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У відповідності до ч.1 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони на лікування потерпілого від цього злочину.

Частина 3 цієї статті встановлює, якщо лікування проводилося закладом охорони здоровя, що є у державній власності кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1997 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину» визначено, що витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають

відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно п. 7 Постанови визначено що у кримінальному судочинстві відшкодування витрат на

стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду.

Натомість одним з прав потерпілого за приписами ст. 56 КПК України є правом на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Прокурором на підтвердження понесених державою витрат на стаціонарне лікування потерпілої надав довідку з Ізюмської центральної міської лікарні від 10.01.2017р. на суму 2871,54 грн. про витрати на лікування потерпілої ОСОБА_2, яка перебувала на лікуванні з 12 грудня 2016 року по 26 грудня 2016 року.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993р. сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши надану прокурором довідку, суд задовольняє цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 2871,54 грн. в повному обсязі.

Приймаючи до уваги цивільний позов потерпілої, суд вважає за необхідне задовольнити його повністю з урахуванням його визнання обвинуваченим, та враховуючи положення ст. ст. 23,1167,1177 ЦК України, ст.ст. 10,60 ЦПК України, те, що потерпілій була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв`язку з неправомірними діями обвинуваченого у відношенні до неї як до матері, а саме душевні страждання від вчиненого кримінального правопорушення.

Запобіжний захід обвинуваченомуОСОБА_1 до набранням вироку законної сили обрати у вигляді особистого зобов`язання, зважаючи на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України - ухилитись від суду.

Судові витрати, речові докази по справі - відсутні.

Керуючись ст.ст. 50, 65-67, ч.1 ст. 122 КК України, ст. ст. 129, 349, 370, 374 КПК України, ст.ст. 10, 60 ЦПК України, ст.ст. 23, 1177, 1206 ЦК України, п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993р., п.п.3, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1997 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину», суд, -

У Х В АЛ ИВ:

ОСОБА_1визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 122 КК України і призначити покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили обрати у вигляді особистого зобов`язання.

Термін відбуття покаранняОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні та потерпілої ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні (р/р31551360148516 у ГУ ДКСУ в Харківській області, МФО 851011, КОД 02003304) в сумі 2871,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Судові витрати, речові докази по справі відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: М.П. Одарюк