Постанова № 66968051, 06.06.2017, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 року Справа № П/811/134/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хилько Л.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Подкопаєвої Д.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Наукова селекційно-насінницька фірма "Соєвий Вік" (далі позивач) до приватного нотаріуса ОСОБА_2 (далі відповідач), треті особи - ТОВ"Агроконтракт-Н", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення від 28.11.2016 року за №17719086 та №17718240, в частині державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, кадастровий номер: 3522587200:02:000:0158 та 3522587200:02:000:0159, що належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5; та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи №17719086 та №17718240.

Обґрунтовуючи заявлений адміністративний позов позивач зазначив, що всупереч вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року №1952-ІV, приватним нотаріусом ОСОБА_2 при проведенні державної реєстрації речового права за Договорами оренди землі укладеними між ТОВ"Агроконтракт-Н" та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належним чином не перевірено, чи вже зареєстроване право оренди на дані земельні ділянки, внаслідок чого було неправомірно здійснено реєстрацію договорів оренди одних і тих самих земельних ділянок.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позові та додаткових поясненнях до нього.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, подав до суду заперечення згідно змісту якого вказано, що для державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, кадастровий номер: 3522587200:02:000:0158 та 3522587200:02:000:0159, що належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ТОВ"Агроконтракт-Н" приватному нотаріусу ОСОБА_2 було надано всі передбачені чинним законодавством документи для державної реєстрації права оренди. Так наголошує, що у наданому ТОВ"Агроконтракт-Н" ОСОБА_3 з державного земельного кадастру про земельні ділянки, щодо яких проводилась реєстрація іншого речового права відсутня будь-яка інформація про наявність зареєстрованого до 2013 року права оренди на вказані земельні ділянки. При цьому, в отриманих за результатами пошуку відомостях, будь-яка інформація щодо зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, прав та їх обтяжень по вищевказаних земельних ділянках не містилось, тому вважає, що будь-яких неправомірних дій при реєстрації права оренди за ТОВ"Агроконтракт-Н" за Договорами оренди землі між ТОВ"Агроконтракт-Н" та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не вбачає (а.с.53-54).

Вважаючи такі дії приватного нотаріуса ОСОБА_2 правомірними, позивач та її представник з підстав, зазначених в письмових запереченнях, в судовому засіданні наполягали на відмові у задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні представник третьої особи ТОВ"Агроконтракт-Н" просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 своїм правом на надання письмових заперечень гарантованим Кодексом адміністративного судочинства України не скористались; в судове засідання призначене на 01.06.2017 р. не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 06.06.2017р. із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Дослідивши наявні в справі документи, матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

За приписами п.1, 3, 9 частини 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Предметом спору в даній справі є законність та обґрунтованість дій приватного нотаріуса ОСОБА_2 при проведенні державної реєстрації права оренди за на земельні ділянки, кадастровий номер: 3522587200:02:000:0158 та 3522587200:02:000:0159, що належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за Договорами оренди землі укладеним з ТОВ"Агроконтракт-Н", що відображено у відповідних рішеннях від 28.11.2016 року №17719086 та №17718240.

Водночас, у контексті заявлених позивачем позовних вимог перевірці підлягають обставини, які передували вказаній реєстрації.

З матеріалів справи встановлено, що за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 4,05 га розташовану на території Соколівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю І-КР №003640; кадастровий номер земельної ділянки 3522587200:02:000:0158 (т.1,а.с.28-31). Вказаний Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №406 23.04.2001 р. (т.1,а.с.30)

При цьому, судом також встановлено, що за ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 4,47 га розташованої на території Соколівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю І-КР №003641, кадастровий номер земельної ділянки 3522587200:02:000:0159 (т.1,а.с.36-39). Вказаний Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №405 23.04.2001 р. (т.1,а.с.38)

28.11.2016 року між ОСОБА_4 (орендодавець) та ТОВ Агроконтракт-Н (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки №158, за змістом якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Соколівської сільської ради, Кіровоградського району, Кіровоградської області (т.1,а.с.153-155).

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки та вказаного Договору орендодавцем передано орендареві земельну ділянку за кадастровим №3522587200:02:000:0158 (т.1,а.с.156-158).

В свою чергу, ТОВ Агроконтракт-Н подано до приватного нотаріуса ОСОБА_2 заяву про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за кадастровим номером: №3522587200:02:000:0158, що розташована на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району, Кіровоградської області (т.1,а.с.147-148).

Так, заявником до вказаної заяви долучено необхідний пакет документів, а саме: договір оренди земельної ділянки; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Прийняття вказаної заяви з додатками відповідачем підтверджується наявною в матеріалах справи карткою прийому, що також встановлено з наявної в матеріалах справи реєстраційної справи №1034/01-30 (т.1,а.с.157).

28.11.2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 здійснено державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер: 3522587200:02:000:0158, що належить на праві власності ОСОБА_4 за Товариством з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н, вказана реєстрація відображена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідним записом за №17719016 (т.1,а.с.16).

28.11.2016 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та ТОВ Агроконтракт-Н (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки №159, за змістом якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Соколівської сільської ради, Кіровоградського району, Кіровоградської області (т.1,а.с.129).

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки та вказаного Договору орендодавцем передано орендареві земельну ділянку за кадастровим №3522587200:02:000:0159 (т.1,а.с.132-134).

В свою чергу, ТОВ Агроконтракт-Н подано до приватного нотаріуса ОСОБА_2 заяву про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за кадастровим номером:3522587200:02:0000159, що розташована на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району, Кіровоградської області (т.1,а.с.124-125).

Так, заявником до вказаної заяви долучено необхідний пакет документів, а саме: договір оренди земельної ділянки; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Прийняття вказаної заяви з додатками відповідачем підтверджується наявною в матеріалах справи карткою прийому, що також встановлено з наявної в матеріалах справи реєстраційної справи №1035/01-30 (т.1,а.с.145).

28.11.2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 здійснено державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер: 3522587200:02:000:0159, що належить на праві власності ОСОБА_5 за Товариством з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н, вказана реєстрація відображена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідним записом за №17718240 (т.1,а.с.17).

Водночас, Приватне підприємство "Наукова селекційно-насінницька фірма "Соєвий Вік" отримало витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, з якого дізнались про реєстрацію права оренди на земельні ділянки відповідачем за кадастровими №3522587200:02:000:0158 та 3522587200:02:000:0159 розташованої на території Соколівської сільської ради, Кіровоградського району, Кіровоградської області, що належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за Товариством з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, оскільки дані земельні ділянки знаходяться у користуванні ПП "Наукова селекційно-насінницька фірма "Соєвий Вік", вказуючи що має переважне право на користування даними земельними ділянками звернулись з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення відповідачем оскаржуваних дій регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. №161-XIV (надалі Закон №161), Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952-IV (надалі Закон №1952).

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону №161, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки, як передбачено ч. 5 ст. 6 цього Закону підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Вказана норма повністю кореспондується з приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» №1952.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Аналізуючи вищевказані норми суд дійшов висновку, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Як встановлено ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Так, згідно п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державними реєстраторами прав на нерухоме майно, в тому числі й на земельні ділянки є нотаріуси.

При цьому, суд враховує, що для нормативного регулювання нотаріальної діяльності Законом України від 04.07.2012 № 5037-IV Закон України "Про нотаріат" було доповнено ст.46-1 та визначено, що нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» і який має печатку такого реєстратора. Під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва нотаріус має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Також зміни були внесені і до окремих положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5.

Отже, в спірних правовідносинах приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_2 діяла саме як державний реєстратор.

Згідно ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб. Державна реєстрація обмеження права на нерухоме майно проводиться на підставі заяви особи, на користь якої встановлено обмеження, якщо інше не передбачено договором або законом. У разі подання заяви про державну реєстрацію прав фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує особу, а в разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені цих осіб.

За ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, в тому числі договори про оренду.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Тексти документів, що подаються для державної реєстрації прав, мають бути написані розбірливо, найменування юридичних осіб - без скорочення та із зазначенням їх місцезнаходження. Такі ж вимоги містяться і в Порядку ведення Поземельної книги, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1021 від 01.09.2009р. (п.13-3).

Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Так, судом встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_2 за результатами розгляду поданої ТОВ Агроконтракт-Н заяви про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку прийнято відповідні рішення про від 28.11.2016 року за №17719086 та №17718240, про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки, кадастровий номер: 3522587200:02:000:0158 та 3522587200:02:000:0159, що належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належні записи (т.1,а.с.16-17).

Водночас, суд звертає увагу, що відповідачем при прийнятті рішень від 28.11.2016 року за №17719086 та №17718240 вчинено всі необхідні дії, передбачені вищевказаними положеннями законодавства, а саме: досліджено заяви про державне реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), які в подальшому були зареєстровані за реєстраційними номерами №19738435, 19736931; досліджено сплату відповідного адміністративного збору за державну реєстрацію прав, що відображено у платіжних дорученнях; при цьому, здійснено пошук заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів щодо права власності, оренди чи іншого речового права з урахуванням наданих ТОВ Агроконтракт-Н витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №НВ-3503419262016 від 24.11.2016 р. та №НВ-3503419322016 від 24.11.2016 р. та Договорів оренди земельної ділянки від 28.11.2016 року №158, 159, що відображено наявними в матеріалах справи копіями реєстраційних справ №1035/01-30, №1034/01-30 (т.1,а.с.123-168).

При цьому суд враховує, що на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної бази, за допомогою якої можна встановити реєстрацію прав, які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року.

Однак, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав, які виникли та зареєстровані до 01.01.2013, не може позбавляти особу цього права.

Відтак, суд приходить до висновку, що дії відповідача при прийнятті рішень від 28.11.2016 року за №17719086 та №17718240, відповідають нормам чинного законодавства, що наведені вище, а тому підстав вважати протиправними такі дії відповідача у суду відсутні. Отже, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

При цьому, суд вважає за необхідним наголосити на наступних встановлених обставинах.

Приватне підприємство "Наукова селекційно-насінницька фірма "Соєвий Вік" зареєстроване як юридична особа, основними видами діяльності за КВЕД зокрема, серед іншого є, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11); допоміжна діяльність у рослинництві (01.61); після урожайна діяльність (01.63); виробництво олії та тваринних жирів (10.41); діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (46.11); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21) (т.1,а.с.8-11).

З матеріалів справи вбачається, що з метою здійснення своєї статутної діяльності позивачем були укладені договори оренди землі, а саме:

- 05.12.2005 р. між ОСОБА_4 (орендодавець) та Приватним підприємством Науково селекційно-насінницька фірма Соєвий вік (орендар) договір оренди землі за змістом якого орендодавець надає, орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Кіровоградської області, Кіровоградського району, Соколівської сільської ради загальною площею 4,05 га; вказаний договір укладений строком на 20 років (т.1,а.с.24-27);

- 05.12.2005 р. між ОСОБА_5 (орендодавець) та Приватним підприємством Науково селекційно-насінницька фірма Соєвий вік (орендар) договір оренди землі за змістом якого орендодавець надає, орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Кіровоградської області, Кіровоградського району, Соколівської сільської ради загальною площею 4,47 га; вказаний договір укладений строком на 20 років (т.1,а.с.32-35).

Судом встановлено, що вказані договори оренди земельних ділянок зареєстровані Кіровоградським районним відділом земельних ресурсів від 05.12.2005р. №86 та №71 (т.1,а.с.27,35).

Між тим, Законом України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації, а право оренди виникає з моменту такої реєстрації (ст.20). Стаття 18 цього Закону встановлює, що договір оренди набирає чинності з моменту державної реєстрації.

Особливості внесення записів та виключення таких до/з Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі було врегульовано до 2009 року Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 №43, зареєстрованим Міністерством юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647 з наступними змінами, де п.3.3 визначено, що порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі встановлюється наказом Держкомзему України.

Відповідно, з 2009 року особливості внесення записів та виключення таких регулюються Порядком ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021, який діяв до 2013 року.

Так, п.10 Порядку № 1021 передбачалося, що записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є Державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди землі та суборенди землі.

З метою достовірного з'ясування всіх обставин у справі, враховуючи положення статтей 11, 69 Кодексу адміністративного судочинства України судом відповідною ухвалою від 16.03.2017р. було витребувано від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області інформацію у вигляді ОСОБА_3 з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди, щодо державної реєстрації Договорів оренди землі від 05.12.2005 року, укладених між ПП "Наукова селекційно-насінницька фірма "Соєвий Вік" та ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про що у державному реєстрі земель вчинено записи за №71, №86 від 05.12.2005 року (т.1,206).

Так, на виконання вимог суду Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області до суду надано копію Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (т.2,а.с.2-5).

З вказаної Книги вбачається, право оренди земельної ділянки за Приватним підприємством Науково селекційно-насінницька фірма Соєвий вік набуте за договорами оренди землі укладеними 05.12.2005р. зареєстровано у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за №71 та №86, у відповідності до п.3.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 №43, зареєстрованим Міністерством юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647 (т.2,а.с.2-5).

Тобто, судом встановлено, що в 2005 році земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Кіровоградської області, Кіровоградського району, Соколівської сільської ради площею 4,05 га та площею 4,47 га, що належать на праві приватної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вже були передані позивачу - ПП "Наукова селекційно-насінницька фірма "Соєвий Вік" на правах оренди.

При цьому, судом встановлено, що Договори укладені 05.12.2005 р. достроково не припинялись, недійсним в судовому порядку не визнавались, а відтак на сьогоднішній день є чинними.

Таким чином, такі обставини вказують на існування реєстрації права оренди за двома особами, внаслідок чого має місце факт подвійної реєстрації права оренди на земельні ділянки за різними правонабувачами.

Така державна реєстрація цих прав підлягає скасуванню, оскільки зумовлює ситуацію використання однієї і тієї ж земельної ділянки різними юридичними особами за різними договорами оренди.

Таким чином, оцінюючи наявні у матеріалах справ докази у їх сукупності, за наявності встановлення факту подвійної реєстрації права оренди на земельні ділянки, для належного захисту прав позивача у суду не має підстав відмовляти у задоволенні позовних вимогах про скасування рішень від 28.11.2016 року за №17719086 та №17718240, в частині державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, кадастровий номер: 3522587200:02:000:0158 та 3522587200:02:000:0159, що належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та відповідно виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних записів.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що алгоритм взаємодії органів державної реєстрації прав та органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру закріплені у положеннях Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Суд наголошує, в подальшому з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації, саме державний реєстратор як суб'єкт владних повноважень, повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року.

Так, судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес, при цьому інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти не будь-який інтерес, а правовий, тобто такий, що може бути обєктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичних особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності ті іншим загальноправовим засадам.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р., поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Поняття "охоронюваний законом інтерес", означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні спірних реєстраційних дій, діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За сукупністю наведених обставин, з урахування встановленого судом факту подвійної реєстрації права оренди на земельні ділянки, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

За змістом частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем фактично сплачено судовий збір у розмірі 6400,00 грн. (т.1,а.с.2-3), відтак, зважаючи на викладене, у контексті статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень статті 4 Закону України Про судовий збір, суд вважає, що позивачеві судові витрати підлягають присудженню відповідно до задоволених позовних вимог у розмірі 1600,00 грн..

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Наукова селекційно-насінницька фірма "Соєвий Вік" - задовольнити частково.

Скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 28.11.2016 року за №17719089 в частині державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3522587200:02:000:0158, що належить на праві власності ОСОБА_4 та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №17719089 про державну реєстрацію іншого речового права права оренди.

Скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 28.11.2016 року за №17718240 в частині державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3522587200:02:000:0159, що належить на праві власності ОСОБА_5 та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №17718240 про державну реєстрацію іншого речового права права оренди.

В іншій частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій приватного нотаріуса ОСОБА_2 - відмовити

Присудити на користь Приватного підприємства "Наукова селекційно-насінницька фірма "Соєвий Вік" (код ЄДРПОУ - 31775283) судові витрати з Державного бюджету України у сумі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок).

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_6