Ухвала суду № 66967083, 06.06.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1159/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» - ОСОБА_7, третя особа Черкаське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про визнання кредитного договору удаваним та застосування наслідків недійсності правочину,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» - ОСОБА_7, третя особа Черкаське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про визнання кредитного договору удаваним та застосування наслідків недійсності правочину, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 листопада 2005 року він уклав із ПАТ "КБ "Надра" кредитний договір на придбання квартири за умовами цільового державного кредитування сприяння молодіжному житловому будівництву, на що йому потрібно було 146 450 грн.

Частина із необхідної суми у розмірі 22 000 грн. була ним заощаджена та передана у розмірі 21 967,50 грн. (еквівалент 4 350 доларів США) продавцю нерухомості ОСОБА_8, а іншу частину - 124 482,50 грн. (еквівалент 24 650 доларів США) він мав позичити у Черкаської філії ВАТ КБ "Надра".

Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву надав йому часткову компенсацію по програмі молодіжного кредитування, за умови надання банком споживчого кредиту на придбання житла в національній валюті - гривні, у розмірі 124 482,50 грн.

Позивач зазначає, що після звернення до банку, за усною домовленістю із менеджерами він мав отримати довгостроковий кредит на суму, еквівалентну 24 650 доларів США, а саме 124 482,50 грн.

Відповідно до кредитного договору від 18 листопада 2005 року, укладеного між ВАТ КБ "Надра» та ОСОБА_6, кредитодавець надав, а позичальник отримав 24650 доларів США для проведення розрахунків з ОСОБА_9 за придбану квартиру.

Зазначені кошти фактично було йому надано банком у національній валюті - гривні, для чого для проведення розрахунку в банківській установі було відкрито поточний рахунок № 26200409001002 та укладено договір банківського рахунку. При цьому на час відкриття банківського рахунку жодних валютних рахунків у ВАТКБ "Надра" на ім'я ОСОБА_6 не відкривалось, жодних валюто-обмінних операцій з продажу валюти у розмірі 24 650 доларів США не проводилось.

У звязку з чим просив суд визнати кредитний договір від 18 листопада 2005 року укладеним між ним та ПАТ КБ «Надра» удаваним правочином. Застосувати наслідки удаваного правочину, а саме: вважати, що кредит був наданий в сумі 124 482 грн. 50 коп. на умовах визначених в договорі від 18 листопада 2005 року Зобов'язати ПАТ КБ «Надра» затвердити до Кредитного договору новий графік платежів, складений з розрахунку, що кредит наданий в гривні та зобов'язати відповідача перевести всі кредитні платежі, сплачені протягом 2005-2015 років ОСОБА_6 та Фондом сприяння молодіжному житловому будівництву в національну валюту України.

Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 4 квітня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, вважаючи, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і просить скасувати рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 4 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Крім того в апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить задовольнити клопотання про призначення комплексної судово-почеркознавчої та документознавчої експертизи.

Позивач ОСОБА_6 належним чином повідомлений про день та час слухання справи, але повторно не зявився до суду без поважних причин. Розгляд справи проводиться повторно. Перший раз справа призначена до слухання на 30.05.2017 року, але представник позивача ОСОБА_10 подав заяву про перенесення розгляду справи з 30.05.2017 року на іншу дату в звязку з зайнятістю його в іншому судовому засіданні в Київському апеляційному адміністративному суді. Справа повторно призначена до слухання на 06.06.2017 року і апелянт ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_10 повідомлені належним чином про день та час слухання справи. Відповідно до статті 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання сторони, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності апелянта ОСОБА_6 та його представника, які належним чином повідомлені про день та час слухання справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами було укладено кредитний договір в національній валюті України, а не в доларах США, як про те зазначено в кредитному договорі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти ( ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Встановлено, що 18 листопада 2005 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір відповідно до якого позивач отримав у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 24 650 доларів США на строк 240 місяців із сплатою 12 % річних за користування грошовими коштами.

Пунктом 3.1.1 цього договору визначено, що видача кредиту проводиться шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена у іноземній валюті - доларах США.

Відповідно до заяви на видачу готівки № NL-4 від 18 листопада 2005 року через філію ВАТ КБ «Надра» в м. Черкаси, вул.. Героїв Сталінграду, 39 ОСОБА_6 отримав кошти в сумі 24650 доларів США, що в еквіваленті становило 124482,50 гривни. Підстава для видачі готівки являвся кредитний договір № 08/2005/840к622 від 18.11.2005 року. Зазначена заява містить підпис позичальника про отримання коштів в сумі 24650 доларів США, бухгалтера та касира банку, а також нанесення штампу банку із зазначенням його реквізитів (а.с. 54).

Крім того з квитанцій про погашення кредитної заборгованості за період із грудня 2005 року по лютий 2015 року вбачається, що при погашенні кредитної заборгованості ОСОБА_6 здійснював у касі банку валюто-обмінну операцію (купував долари США за українську гривню), після чого придбана ним іноземна валюта зараховувалась на погашення кредитної заборгованості.

У постанові від 10 лютого 2016 року по справі № 6-1680 цс15 Верховний Суд України висловив правову позицію, що якщо у кредитному договорі виконання зобовязання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України) за наявності хоча б у однієї сторони зобовязання: або у банка-отримувача або у ініціатора платежу індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України ( стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"), то суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобовязанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобовязанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тому не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

ОСОБА_6 підписуючи договір кредиту усвідомлював свої дій та розумів їх наслідки.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

У п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» розяснено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Колегія суддів вважає, що ознак удаваності кредитного договору № 08/2005/840к622 в частині валюти кредитування в доларах США, про що зазначав ОСОБА_6, даний договір не містить і доказів про це суду не надав, як в суд першої інстанції так і в суд апеляційної інстанції.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції проігноровано висновки експертизи та нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_9 про те, що кошти в банку за кредитним договором він отримав не в доларах США, а в гривнях є безпідставними та спростовуються власноручно підписаною заявою апелянта ОСОБА_6 про отримання ним коштів в ВАТ КБ «Надра» в доларах США. ОСОБА_9 не була безпосередньо свідком отримання ОСОБА_6 коштів за договором кредиту в ВАТ КБ «Надра», а отримала заборговані кошти вже в нотаріальній конторі.

Також не мають ніякого відношення до валюти кредитного договору, укладеного між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_6 від 18.11.2005 року і правовідносини, що виникли між ОСОБА_6 та Черкаським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», яке не є стороною в кредитному договорі між банком та ОСОБА_6

Також є безпідставними твердження апелянта, що кредитні кошти ним бралися на споживчі цілі купівлю квартири та відповідне посилання ним на Закон України «Про захист прав споживачів», так як в пункті 1.2 кредитного договору визначено цільове використання кредиту проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 18.11.2005 року, що укладений між позичальником ОСОБА_6 та ОСОБА_9, згідно якого ОСОБА_6 придбає у власність квартиру у ОСОБА_9 Таким чином, кредитні кошти брались не на купівлю квартири, а на часткове проведення розрахунків з продавцем квартири ОСОБА_9

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було порушено процесуальні права позивача відносно надання доказів, так як таке право у нього виникло одночасно з предявленням позову. Але в позовній заяві ОСОБА_6 не заявляв клопотання про виклик та допит певних свідків, призначення та проведення по справі певних експертиз. Крім того, позивач мав право заявити клопотання про виклик та допит свідків в апеляційній скарзі, але своїм правом не скористався.

Інші доводи апеляційної скарги також перевірені судом першої інстанції та визнані безпідставними.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалою судді апеляційного суду Черкаської області від 15 травня 2017 року ОСОБА_6 було відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2112 гривни до ухвалення судового рішення по справі. Так як в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_6 необхідно відмовити, то з нього відповідно до статті 82 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути відстрочений судовий збір за подачу апеляційної скарги на користь держави в сумі 2112 гривни.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 315, ЦПК України, колегія суддів судової палати,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2017 року - відхилити, а рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2017 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 відстрочений судовий збір на користь держави за подачу апеляційної скарги в сумі 2112 (дві тисячі двісті дванадцять) гривень, зарахувавши їх на рахунок одержувача УДКСУ у м. Черкаси, Черкаської області, код ЄДРПОУ 38031150; банк одержувач ГУДКСУ у Черкаській області МФО 854018; рахунок одержувача 31216206780002; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :