Ухвала суду № 66965011, 07.06.2017, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/991/15-к

Провадження № 1-кп/456/41/2017

УХВАЛА

07 червня 2017 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Гулкевича О. В. ,

з участю: секретаря Кулешник С.М., прокурора Байси М.М.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрию кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, який обвинувачуєтьсявчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 та ч.2 ст.307 КК України,

В С Т А Н О В И В :

в судовому засіданні прокурор у звязку з відкладенням судового розгляду клопотав про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою на 60 днів, покликаючись на те, що з моменту обрання такого не змінилися обставини, які стали підставою для обрання даного запобіжного заходу; будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для зміни чи скасування такого не встановлено; ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину; раніше неодноразово судимий, тому перебуваючи на волі може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, які судом не допитані.

ОСОБА_2 клопотання заперечив, оскільки вважав, що доводи прокурора щодо необхідності тримання його під вартою є голослівними.

Захисник останнього адвокат ОСОБА_1 просила змінити її підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у нічний період часу, оскільки потреба у застосуванні найбільш суворого запобіжного заходу відпала: ОСОБА_2 утримується в СІЗО з січня 2015р., що є обмеженням його прав і свобод; ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування до її підзахисного зазначеного запобіжного заходу відпали, оскільки останній відбув значну частину покарання, передбаченого ч.2 ст.307 КК України; ОСОБА_2 позбавлений можливості знищити, сховати чи спотворити будь-які речі і документи, що мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення; обвинувачений не має потреби незаконно впливати на свідків, оскільки такі допитані; не має наміру вчиняти інше правопорушення. Окрім цього стан здоровя ОСОБА_2 за час перебування під вартою значно погіршився: у нього постійно високий артеріальний тиск, зір знизився до такої межі, що він практично нічого не бачить. До арешту обвинувачений неофіційно працював, має постійне місце проживання, сімю: дружину, з якою він перебуває у фактичних шлюбних стосунках та двоє її малолітніх дітей. Їх потрібно матеріально утримувати.

Згідно зі ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, раніше неодноразово судимий в тому ж рахунку й за вчинення тяжких злочинів (судимість не знята й не погашена), що свідчить про його схильність до вчинення інших кримінальних правопорушень; немає близьких родичів чи інших осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру; не був офіційно працевлаштований, не одружений, що свідчить про відсутність міцних соціальних звязків у місці його проживання, а тому інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою не можуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків та запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні, які судом не допитані, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Доводи захисника останнього - адвокат ОСОБА_1 щодо зміни її підзахисному запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, наведені у клопотанні, не підтверджені жодними доказами.

Окрім цього, при вирішенні питання щодо можливості зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Разом з цим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Відтак, суд вважає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 сприятиме дотриманню мети застосування такого забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків та зможе запобігти спробі вчинення ним іншого кримінального правопорушення, спробі переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, які судом не допитані.

Виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченому під час розгляду справи, суд вважає за необхідне продовжити тримання обвинуваченого під вартою на шістдесят днів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

клопотання прокурора задоволити. ОСОБА_2 11.04.1967р. народження продовжити строк тримання під вартою - на 60 днів, тобто до 05 серпня 2017 року включно.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та скерувати начальнику ЛСІ УДДУ з ПВП Львівської області для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя ОСОБА_3