Рішення № 66964976, 30.05.2017, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/664/16-ц

№ провадження 2/453/59/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2017 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Ясінського Ю.Є.

при секретарі Гринюк Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «Приват Банк», в особі належним чином уповноваженого представника за дорученням Сафіра Ф.О., звернувся в суд із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача у свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 11265 грн. 91 коп. та сплачений судовий збір. В поданому позові посилається на те, що згідно договору № б/н від 13.12.2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, відповідач ОСОБА_2 не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. Взяті на себе зобов'язання згідно договору № б/н від 13.12.2011 року ОСОБА_2 не виконує, що призвело до заборгованості, яка станом на 31.03.2016 рік складає - 11265 грн. 91 коп.

Належним чином уповноважений представник позивача Сафір Ф.О. у судове засідання не з'явився, однак до поданого позову надав суду клопотання в якому зазначив, що просить дану справу розглядати без участі представника. Позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити у повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала щодо отримання кредиту у ПАТ КБ «Приват Банк», у позові просила відмовити, вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Суд, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задоволити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом беззаперечно встановлено, що 13.12.2011 року між позивачем Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 2300 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до «Умов та Правил надання банківських послуг».

Позивач ПАТ КБ «Приват Банк», у відповідності до встановлених вимог вищевказаного кредитного договору свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу, кредит у розмірі 2300,00 грн. на встановлених вищевказаних кредитним договором умовах повернення грошових коштів зі сплатою відсотків за користування ними.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із матеріалів даної цивільної справи вбачається, що в порушення умов вказаних кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, допустила прострочення повернення кредиту із його складовими частинами, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість, яка станом на 31.03.2016 становить 11265 грн. 91 коп., яка складається з наступного: 763 грн. 34 коп. - заборгованість за кредитом; 6889 грн. 91 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 2600 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 512 грн. 66 коп. - штраф (процентна складова).

За вимогами статей 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Суд, вважає необгрунтованим твердження відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із відповідним позовом з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 здійснила останній платіж за кредитним договором 16.09.2013 року у розмірі 100 гривень, що стверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості.

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду із позовом 24.05.2016 року, тобто в межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та, відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

З огляду на вищевказане суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина) - 500 гривень, а також штрафу (процентна складова) -512,66 гривень задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що заборгованість за кредитом у розмірі 770 гривень відповідач оплатила, 25.10.2016 року, що стверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за комісією та пенею у розмірі 2600 гривень про яку просить позивач, суд вважає, що така, із врахуванням вимог п.1 ч.2 ст.258 ЦПК України, підлягає задоволення частково у розмірі 1300 гривень.

На підставі наведеного, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 8189 грн. 91 коп., яка складається з: 6889 грн. 91 коп. заборгованості за процентами, 1300 гривень заборгованості за пенею.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ КБ «Приват Банк» підлягають стягненню судові витрати по справі у розмірі сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору, який, у даному випадку, складає 1378 гривень.

Керуючись ст. ст. 10-11, 61, 62, 64, 79, 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.12.2011 року у розмірі 8189 (вісім тисяч сто вісімдесят дев»ять) грн. 91 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до апеляційного суду Львівської області через Сколівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення.

Суддя Сколівського районного

суду Львівської області Ю.Є. Ясінський