Вирок № 66964399, 07.06.2017, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/370/16-к

Номер провадження 1-кп/438/11/2017

В И Р О К

Іменем України

07 червня 2017 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Слиша А.Т.

при секретарі Гадубяк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі кримінальне провадження, на підставі обвинувального акту

стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, має на утриманні сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, не працюючого, раніш судимого вироком Бориславського міського суду Львівської області від 20 жовтня 2015 року за ч.2 ст.15, ч.3.ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України та ч.3 ст.185 КК України,

за участі сторін судового провадження прокурора Романського Н.Я., обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_1, будучи раніше судимим 20 жовтня 2015 року Бориславським міським судом Львівської області за ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, на шлях виправлення не став, а вчинив умисні злочини проти власності при наступних обставинах.

Так, 28 лютого 2016 року, близько 20 години 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1, маючи прямий умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, проникнувши через незачинені вхідні двері на веранду АДРЕСА_1, шляхом злому дверей проник в приміщення кухонної кімнати, таємно повторно викрав наступне майно: точильний станок кустарного виробництва вартістю 100 гривень, столовий набір вартістю 250 гривень, електропродовжувач довжиною 11,4 метра вартістю 150 гривень, 6 метрів мідного двохжильного дроту вартістю 18 гривень, кавовий сервіз вартістю 150 гривень, викрутку фігурну вартістю 30 гривень, викрутку фігурну вартістю 35 гривень, викрутку фігурну вартістю 28 гривень, викрутку плоску вартістю 30 гривень, газову лампу з газовим балоном марки «SCHOTT SUPRAX» вартістю 200 гривень, електропилу марки «Інтерскол ПЦ16» вартістю 420 гривень, мікрохвильову піч марки «Самсунг» вартістю 250 гривень, які на праві власності належать ОСОБА_4, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на загальну суму 1661 гривень.

Крім цього, 27 січня 2017 року, близько 19 години 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1, проник через сітку огорожі на подвіря будинку №21, що за адресою: м. Борислав, вул. Церковна, звідки умисно, з корисливих мотивів, повторно, таємно викрав металобрухт чорних металів, а саме: частину металевої естакади, металевий швелер та частину металу квадратної форми, загальною масою 96 кілограм, на загальну суму 384 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_5, чим спричинив майнову шкоду останньому.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та показав, що близько 20 години 28 лютого 2016 року, зайшов через незачинені вхідні двері на веранду АДРЕСА_1, далі зламавши невелику колодку на дверях проник в приміщення кухонної кімнати, після чого оглянувши наявне в приміщенні квартири майно, викрав: точильний станок, столовий набір, електропродовжувач, декілька метрів мідного двохжильного дроту, кавовий сервіз, три викрутку фігурні, викрутку плоску, газову лампу з газовим балоном, електропилу, мікрохвильову. Мікрохвильову піч в подальшому здав у ломбард, решта речей поскладав у сумку та виніс з приміщення. Далі, 27 січня 2017 року, близько 19 години, йдучи по дорозі, що по вул. Церковній у м. Бориславі, обвинувачений ОСОБА_1 побачив металеві вироби, переліз через сітку огорожі на подвіря будинку №21, що за адресою: м. Борислав, вул. Церковна, звідки викрав металобрухт чорних металів, вагою близько 90 кг, який у подальшому здав на приймальний пункт металобрухту. Просить суд суворо не карати.

Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_1, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо встановлення фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів у справі.

Учасникам розгляду справи роз'яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які не оспорювались ними під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання, відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведеною повністю і вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинено повторно та за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно

Виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, зокрема те, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185 КК України законодавцем віднесено до злочинів середньої тяжкості, а кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.185КК України до тяжких злочинів.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, є щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує особливості конкретних злочинів та обставини їх вчинення, зокрема форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали та особу винного, який особою молодого віку, інфікований вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), раніш судимий, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, має на утриманні сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, не працює, майнова шкода завдана кримінальними правопорушеннями не відшкодована, на обліку лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, думку державного обвинувачення щодо обрання покарання у виді позбавлення волі, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання, в межах санкції статті інкримінованих кримінальних правопорушень із застосуванням правил визначених ч.1 ст.70 КК України у виді позбавлення волі, що є необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування ст.ст. 69,75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_1, із врахуванням обставин справи, наслідків та тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суд не вбачає.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 засуджений вироком Бориславського міського суду Львівської області від 20 жовтня 2015 року за ч.2 ст.15, ч.3.ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 після постановлення вищезазначеного вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, відповідно покарання призначається за правилами ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутою частини покарання за попереднім вироком.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Майно, на яке накладено арешт, відсутнє.

Відповідно до ухвали Бориславського міського суду від 11 січня 2017 року обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на шістдесят днів. На підставі п.2 ч.5 ст.182 КПК України визначено розмір застави у розмірі 32000 гривень. 18 січня 2017 року обвинувачений ОСОБА_1 звільнений з-під варти у звязку із сплатою застави у розмірі 32000 гривень. У подальшому заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувалися.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України та ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців;

- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3(три) роки.

Згідно з ч. 1ст. 70 КК України, призначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутою частини покарання за вироком Бориславського міського суду Львівської області від 20 жовтня 2015 року, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 1 (один) місяць.

Речові докази у справі: бувший у вжитку саморобний точильний станок, бувший у вжитку набір виделок, ножів та ложок, бувший у вжитку електропродовжувач білого кольору, бувший у вжитку мідний двохжильний дріт, бувший у вжитку кавовий сервіз, бувші у вжитку чотири викрутки, бувшу у вжитку газову лампу «CHOTT SUPRAX», передані на зберігання потерпілому ОСОБА_4, залишити у власності останнього та частину металевої естакади, металевий швелер та частину металу квадратної форми, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5, залишити у власності останнього.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом 30 днів з моменту проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися обвинуваченим та іншими учасниками судового процесу під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя А.Т. Слиш