Рішення № 66962320, 07.06.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.2017 Справа № 905/789/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Мазурік М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТНП.КОМ”, м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укрспецторг”, м. Краматорськ

про: стягнення основного боргу в сумі 129622,72грн., пені – 18587,59грн., 3% річних – 1971,00грн., інфляційних втрат – 10136,80грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 07.06.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТНП.КОМ”, м. Дніпро звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укрспецторг”, м. Краматорськ про стягнення основного боргу в сумі 129622,72грн., пені – 18587,59грн., 3% річних – 1971,00грн., інфляційних втрат – 10136,80грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №70740/516 від 12.05.2016р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 207, 549, 610, 611, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.179, 231, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір №НП10-49т від 02.11.2010р. на надання послуг електронного обміну діловими даними; договір №НП10-497 від 01.12.2012р. на надання послуг електронного обміну діловими даними; договір поставки №70740/516 від 12.05.2016р. з протоколом погодження розбіжностей від 12.05.2016р. та додатками; видаткові накладні: №8896 від 30.06.2016р., №8931 від 30.06.2016р., №8989 від 30.06.2016р., №8988 від 30.06.2016р., №8898 від 30.06.2016р., №8901 від 30.06.2016р., №8980 від 30.06.2016р., №8902 від 30.06.2016р., №8987 від 30.06.2016р., №8897 від 30.06.2016р., №12443 від 25.08.2016р., №12441 від 25.08.2016р., №12439 від 25.08.2016р., №12440 від 25.08.2016р.; банківські виписки; досудові вимоги №29/11-2 від 29.11.2016р., №22/12-1 від 22.12.2016р. та докази їх направлення відповідачу; витяг з ЄДРПОУ стосовно відповідача.

Під час розгляду справи позивачем було надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи (у копіях), а саме: заяви про припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних вимог №ТД00-000579, №ТД00-000641.

Представник позивача в судове засідання 07.06.2017р. не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання від 02.06.2017р. про відкладення розгляду справи. Зазначене клопотання судом залишено без задоволення з огляду на те, що відповідно до вимог процесуального законодавства спір має бути вирішений у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (у даній справі строк вирішення спору закінчується 07.06.2017р.). Клопотання про продовження строку розгляду спору від сторін до суду не надходило.

Представник відповідача в судове засідання 07.06.2017р. не з’явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у позові та витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2016р. між ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» (далі – Практікер) та ТОВ «ТНП.КОМ» (постачальник) укладений договір поставки №70740/515 (далі договір), згідно п. 1.1., якого постачальник постачає і передає у власність Практікер, а Практікер приймає та оплачує товари згідно з замовленнями Практікер товаросупровідною документацією, які складають невід’ємну частину цього договору (додаток №2 «Бланк замовлення»), на умовах цього договору.

Практікер надає замовлення постачальнику на підставі специфікації/прайс-листа, затвердженої сторонами, в якій наведено перелік товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни, і яка складає невід’ємну частину цього договору (п. 1.2.1. договору).

Відповідно до п 2.1.1. договору замовлення Практікер на поставку товарів, у випадку їх належного оформлення, обов’язкові для постачальника. Замовлення вважаються чинними тільки за умови їх оформлення в письмовій формі. Замовлення, розміщені в усній формі, зокрема, по телефону, так саме як і доповнення, зміни та інші застереження до поданих замовлень, вважаються чинними тільки за умови їх підтвердження в електронній письмовій формі, яка вимагається для замовлень. Замовлення можуть також надаватись постачальникові через систему EDI-систему документообігу електронними засобами обміну інформацією (надалі – система EDI) та/або засобами електронної пошти, які прирівнюються до письмового замовлення та також є обов’язковими.

За умовами п.п. 5.1., 5.2. договору постачальник зобов’язаний поставляти товари за цінами, зазначеними у специфікації/прайс-листі, затвердженому сторонами у Додатку №1 до цього договору. Практікер здійснює вчасний розрахунок за поставлені товари. Оплата виконується в платіжні дні Практікер (робочі дні – вівторок і четвер), на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, шляхом банківського переказу, на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах до цього договору протягом 90 календарних днів та визначається залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за цим договором, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом Практікер.

Цей договір з усіма додатками до нього вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2016р. Строк дії цього договору, за умови відсутності на те заперечень сторін, автоматично подовжується на кожний наступний рік (п.п. 12.1., 12.1.1. договору).

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ позивачем було змінено найменування з ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» на ТОВ “Торговий дім “Укрспецторг”.

На виконання умов договору позивач поставив продукцію відповідачу, що підтверджується видатковими накладними №8896 від 30.06.2016р., №8931 від 30.06.2016р., №8989 від 30.06.2016р., №8988 від 30.06.2016р., №8898 від 30.06.2016р., №8901 від 30.06.2016р., №8980 від 30.06.2016р., №8902 від 30.06.2016р., №8987 від 30.06.2016р., №8897 від 30.06.2016р., №12443 від 25.08.2016р., №12441 від 25.08.2016р., №12439 від 25.08.2016р., №12440 від 25.08.2016р. на загальну суму 144566,04грн.

Дані накладні були підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідач у визначений договором строк за товар в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №70740/516 від 12.05.2016р. та стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №70740/516 від 12.05.2016р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №70740/516 від 12.05.2016р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили в договорі строк оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити за товар – протягом 90 календарних днів, який визначається залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за цим договором, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом Практікер.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними №8896 від 30.06.2016р., №8931 від 30.06.2016р., №8989 від 30.06.2016р., №8988 від 30.06.2016р., №8898 від 30.06.2016р., №8901 від 30.06.2016р., №8980 від 30.06.2016р., №8902 від 30.06.2016р., №8987 від 30.06.2016р., №8897 від 30.06.2016р., №12443 від 25.08.2016р., №12441 від 25.08.2016р., №12439 від 25.08.2016р., №12440 від 25.08.2016р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у розмірі 144566,04грн.

Відповідач здійснив часткову оплату товару у розмірі 12052,00грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Заявою про припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних вимог №ТД00-000579, підписаною сторонами, зобов’язання Практікер по оплаті за товар, поставлений за договором поставки №70740/516 на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України припинені в сумі 2834,34грн.

Заявою про припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних вимог №ТД00-000641, підписаною сторонами, зобов’язання Практікер по оплаті за товар, поставлений за договором поставки №70740/516 на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України припинені в сумі 56,98грн.

Решта суми в розмірі 129622,72грн. залишилась несплаченою.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлений товар відповідно до умов договору поставки №70740/516 від 12.05.2016р. за вищевказаними видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу продукцію за спірними накладними на загальну суму 144566,04грн.

Відповідач свої зобов’язання з оплати поставленого товару за вказаними видатковими накладними належим чином не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів погашення заборгованості в сумі 129622,72грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 129622,72грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1971,00грн. за період з 01.10.2016р. по 04.04.2017р., інфляційні втрати в розмірі 10136,80грн. за період з 01.10.2016р. по 04.04.2017р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь відповідача 3% річних в розмірі 1971,00грн., інфляційних втрат в розмірі 10136,80грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за видатковими накладними №12443 від 25.08.2016р., №12441 від 25.08.2016р., №12439 від 25.08.2016р., №12440 від 25.08.2016р. відповідач отримав товар 29.08.2016р., відповідно строк оплати товару відповідно до умов договору - до 28.10.2016р., отже нарахування 3% річних та інфляційних втрат за даними накладними з 01.10.2016 є безпідставним. Однак, враховуючи, що позивачем заявлені до стягнення менші суми, суд задовольняє дані вимоги в повному обсязі.

Щодо заявленої до стягнення пені в сумі 18587,59грн. суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне невиконання грошових зобов’язань» (далі - Закон) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону).

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» визначено, що, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Таким чином, неустойка, у вигляді пені, є санкцією договірною, яка обов’язково має бути письмово (вираження згоди сторін) узгоджена сторонами, окрім випадків встановлення її розміру і бази певним нормативним актом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно нарахована пеня за неналежне виконання грошових зобов’язань.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 18587,59грн. заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТНП.КОМ”, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укрспецторг”, м.Краматорськ про стягнення основного боргу в сумі 129622,72грн., пені – 18587,59грн., 3% річних – 1971,00грн., інфляційних втрат – 10136,80грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укрспецторг” (34306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сахалінська, буд. 4, код ЄДРПОУ 39320208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТНП.КОМ” (49083, м. Дніпро, вул. Соборна, буд. 1, код ЄДРПОУ 37212110) суму основного боргу 129622,72грн., 3% річних – 1971,00грн., інфляційних втрат – 10136,80грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2125,98грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 18587,59грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.06.2017р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина