Постанова № 66962288, 31.05.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2017 р. Справа № 906/1126/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Василишин А.Р. ,

суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" та публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.04.2017 р. у справі № 906/1126/13

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області

до боржника публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод"

про визнання банкрутом

за участю представників:

апелянта - ОСОБА_1,

боржника - не з'явився,

розпорядника майна - не з'явився,

кредиторів - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 13.04.2017 року у справі №906/1126/13 (суддя Костриця О.О.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" №713 від 14.05.2015р. про визнання грошових вимог до публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на суму 635649,19 грн., задоволено частково. Визнано кредиторські вимоги ТОВ "Малин Енергоінвест" до боржника на суму 130080,59 грн. основного боргу, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо в шосту чергу, як такі, що підлягають задоволенню тільки в ліквідаційній процедурі, 249,25 грн. витрат по сплаті судового збору, які підлягають включенню до першої черги реєстру вимог кредиторів боржника, в решті вимог відмовлено. Відмовлено в задоволенні заяви корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 5 200 000 грн. збитків.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.04.2017 року у справі №906/1126/13 в частині відхилення грошових вимог корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" до публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" у розмірі 5200000,00 грн., а також судових витрат у розмірі 3200,00 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" до ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" у розмірі 5200000,00 грн., а також судові витрати у розмірі 3200,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що у звязку з невиконанням боржником умов контракту від 29.10.2010 року, замовник поніс збитки в сумі 5200000,00 грн., які у відповідності до вимог ст. ст. 610, 611, 612, 623, 849 ЦК України повинні бути відшкодовані боржником у справі. Апелянт вказує, що заподіяння збитків полягає у неналежному виконанні боржником умов виготовлення, поставки обладнання та виготовлення документації для цього обладнання. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання боржником взятих на себе зобовязань заявник немає можливості використовувати обладнання у своїй господарській діяльності, вина боржника полягає у незабезпеченні виконання умов контракту у відповідному обсязі та в певні строки. Апелянтом корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" подано суду письмові доповнення до апеляційної скарги.

Також до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся боржник ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод", в якій заявник просить ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.04.2017 року у справі №906/1126/13 скасувати в частині визнання грошових вимог ТОВ "Малин Енергоінвест", в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні кредиторських вимог ТОВ "Малин Енергоінвест" - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги боржник зазначає, що із задоволених судом першої інстанції кредиторських вимог ТОВ "Малин Енергоінвест" в сумі 130080,59, боржник вважає обґрунтовано заявленими лише 103386,89 грн. Зокрема, вказує, що відсутність актів наданих послуг за липень та грудень 2012 року є підставою для не включення даних періодів до розрахунку загальної суми грошових вимог. Таким чином, визнані судом першої інстанції кредиторські вимоги в частині заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 73115,52 грн. є такими, що не підтверджені належними доказами, в цій частині боржник визнає заборгованість лише за період з серпня по листопад 2012 року на суму 54135,42 грн. Також апелянт не погоджується з арифметичним розрахунком суду першої інстанції, щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з квітня 2012 року по серпень 2014 року на суму заборгованості 44030,92 грн.

Кредитором ТОВ "Малин Енергоінвест" подано відзив на апеляційну скаргу боржника, в якому зазначено, що ухвала суду першої інстанції в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Малин Енергоінвест" є законною та обґрунтованою, а тому підлягає залишенню в силі у цій частині.

Розглянувши апеляційні скарги, доповнення до апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.09.2014 року було порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (ідентифікаційний код: 30793296, юридична адреса: 11601, Житомирська обл., м. Малин, вул. Огієнка, 55).

10.09.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.

21.05.2015 року до господарського суду надійшла заява ТОВ "Малин Енергоінвест" №713 від 14.05.2015р. з вимогами до боржника на суму 635649,19 грн. заборгованості.

Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.04.2017 року в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Малин Енергоінвест" до боржника на суму 130080,59 грн. основного боргу, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо в шосту чергу, як такі, що підлягають задоволенню тільки в ліквідаційній процедурі, 249,25 грн. витрат по сплаті судового збору, які підлягають включенню до першої черги реєстру вимог кредиторів боржника, колегія суддів виходить з наступного.

Із заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (а.с. 158-163, т.14) вбачається, що заявлені грошові вимоги підприємства до боржника становлять 635649,19 грн. та включають в себе:

- 48251,47 грн. заборгованості, яка складається з: 44030,92 грн. основного боргу (за період з липня 2011 року по березень 2012 року); 1732,64 грн. пені; 336,82 грн. інфляційних нарахувань (за період з липня 2011 року по березень 2012 року); 543,34 грн. - 3 % річних (за період з липня 2011 року по березень 2012 року) та 1607,75 грн. судового збору;

- 8713,60 грн. заборгованості, яка складається: з 5481,85 грн. інфляційних витрат, та 3231,75 грн. 3% річних, які нараховані за час прострочення виконання основного зобов'язання за рішенням суду від 15.05.2012 року за період з 01.04.2012 року по 10.09.2014;

-73115,52 грн. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року;

- 505568,60 грн. вартості води за безоблікове водокористування у 2013 році.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 15.05.2012 року у справі №21/5007/24/12 було стягнуто з публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест": 44030,92грн. основного боргу; 1732,64грн. пені; 336,82грн. інфляційних; 543,34грн. 3% річних; 1607,75 грн. судового збору (а.с.167-169 т.14). Вищезазначене судове рішення набрало законної сили та на його виконання було видано наказ суду.

Відповідно до листа Відділу державної виконавчої служби Малинського районного управління юстиції №4294/3-22/2 від 07.05.2015р. (а.с.171, т. 14), на примусовому виконанні перебуває наказ суду про стягнення з ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на користь ТОВ "Малин Енергоінвест" 44030,92 грн. основного боргу, 1732,64 грн. пені, 336,82 грн. інфляційних, 543,34 грн. 3% річних, 1607,75 грн. судового збору. Вказана заборгованість боржником погашена не була.

Оскільки, доказів погашення заборгованості встановленої рішенням господарського суду Житомирської області від 15.05.2012р. матеріали справи не містять, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кредиторські вимоги ТОВ "Малин Енергоінвест" в сумі 48251,47 грн. є такими, що підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а отже, фактично носять характер безспірних вимог.

У зв'язку з невиконанням боржником свого зобов'язання щодо сплати боргу, стягненого за рішенням суду, кредитором нараховані інфляційні втрати в сумі 5481,85 грн. за період з квітня 2012 року по серпень 2014 року та 3% річних в сумі 3231,75 грн. за період з 01.04.2012 року по 10.09.2014 року.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Відповідно до пп. 7.1 п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування інфляційних втрат в сумі 5481,85 грн. за період з квітня 2012 року по серпень 2014 року та 3% річних в сумі 3231,75 грн. за період з 01.04.2012 року по 10.09.2014 року є арифметично вірним, а заборгованість боржника перед ТОВ "Малин Енергоінвест" на загальну суму 8713,60 грн. (сума нарахованих інфляційні втрати та 3 % річних), обґрунтовано заявлена кредитором.

Відносно вимог ТОВ "Малин Енергоінвест" до боржника в частині нарахування 73115,52 грн. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, слід зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р. заявник надавав, а боржник отримував комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, загальна вартість отриманих послуг за вказаний період становить 73115,52 грн..

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Виходячи зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення, житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно згідно з умовами договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 затверджено ОСОБА_2 надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - ОСОБА_2). ОСОБА_2 регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 18 ОСОБА_2 встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

07.05.2015 року заявником на адресу боржника була направлена претензія №685 від 07.05.2015 року (а.с.199 т.14) з вимогою сплатити, зокрема, заборгованість за отримані послуги в розмірі 73115,52 грн. Однак, вищезазначена претензія була залишена боржником без відповіді.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт надання кредитором ТОВ "Малин Енергоінвест" комунальних послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р. на загальну суму 73115,52 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи довідками боржника, рахунками на оплату та актами наданих послуг (а.с.174-183 т.14). Доказів оплати боржником отриманих послуг матеріали справи не містять.

Таким чином вірним є висновок суду першої інстанції про те, що боржник порушив норми чинного законодавства, адже не виконав у повному обсязі зобов'язання з оплати фактично отриманих послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед заявником за фактично отримані послуги в розмірі 73115,52 грн., що не було спростовано боржником.

Доводи апеляційної скарги про те, що надання послуг в липні та грудні 2012 року є непідтвердженим у звязку з відсутністю актів про надання послуг за вказані періоди, оцінюються колегією суддів критично, оскільки факт надання комунальних послуг в липні та грудні 2012 року підтверджується довідками боржника від 23.07.2012р. та 21.12.2012 року та рахунками на оплату, з яких вбачається обсяг спожитої боржником води в липні та грудні 2012 року, а також розрахункова сума яка підлягала до сплати за надані послуги (а.с. 174, 183, т. 14). Вказані довідки є належними та допустимими доказами на підтвердження існування заборгованості за отримані боржником комунальні послуги в липні та грудні 2012 року.

Таким чином, враховуючи встановлення факту невиконання боржником обов'язку з оплати фактично отриманих послуг за спірний період та факту наявності заборгованості у розмірі 73115,52 грн., місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги заявника ТОВ "Малин Енергоінвест" є правомірно заявленими, обґрунтованими і доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог ТОВ "Малин Енергоінвест" до боржника в частині нарахування 505568,60 грн. вартості витрат води за безоблікове водокористування у 2013 році, слід зазначити наступне.

Згідно акту від 04.04.2013 року (а.с.188 т.14), комісією заявника у складі: керівника відділу водопостачання та водовідведення ОСОБА_3 та представників аварійно-відновлювальної бригади ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було проведено обстеження оглядового колодязя біля публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод", в результаті якого встановлено, що до заводу від міського магістрального водопроводу прокладено трубопровід діаметром 100 мм та встановлена засувка ДУ100 (до ПАТ "МДЕЗ").

Зазначений акт підписано членами комісії керівником відділу водопостачання та водовідведення ОСОБА_3 та представниками аварійно-відновлювальної бригади ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до розрахунку витрат води згідно п.п. 3.2, 3.3, 3.4 "ОСОБА_2 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України" заявником було визначено, що розмір збитків становить 505568,60 грн. ( а.с.187 т. 14).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок користування питною водою із комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації є ОСОБА_2 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за №936/15627 (далі - ОСОБА_2).

Згідно п. 1.1 ОСОБА_2, дані ОСОБА_2 визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці ОСОБА_2 є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 2.1. ОСОБА_2, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Однак, відповідного договору між сторонами укладено не було.

Згідно п. 3.2. ОСОБА_2, водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Отже, для встановлення безобліковго користування водою необхідно довести факт самовільного приєднання боржника до мережі водопостачання.

Відповідно до п. 10.4.5 ОСОБА_2 технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, які затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №30 від 5 липня 1995 року (в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин), у разі виявлення самовільного приєднання абонента до системи водопостачання, а також самовільних робіт на водопровідному вводі складають двосторонній акт для притягнення винуватців до відповідальності і стягнення плати за воду згідно з ОСОБА_2 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Таким чином, спеціальними правовими нормами обумовлено, що фіксація відповідного правопорушення, а в подальшому притягнення до відповідальності та стягнення відповідної плати за воду з винної особи, здійснюється на підставі двостороннього акту, що складений за участі особи, яка вчинила таке порушення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт від 04.04.2013 року, яким заявник обґрунтовує заявлені вимоги, не може бути належним та допустимим доказом самовільного приєднання боржника до мережі водопостачання та безоблікового користування водою, оскільки даний акт свідчить лише про діаметр трубопроводу, однак фактів самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання та безоблікового користування водою перевіряючими не було зафіксовано, а двосторонній акт за участю представника заявника та боржника про виявлені порушення для притягнення винуватців до відповідальності і стягнення плати за воду згідно з ОСОБА_2, складено не було. Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на безоблікове використання води боржником.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні кредиторських вимог ТОВ "Малин Енергоінвест" в сумі 505568,60 грн., що становлять вартість витрат води за безоблікове водокористування.

Як установлено ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство) конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Враховуючи, що провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" було порушено ухвалою господарського суду Житомирської області суду від 10.09.2014 р. та оприлюдненно 10.09.2014 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, тому згідно ст. 23 Закону про банкрутство місячний строк для подання заяв з грошовими вимогами кредиторів до боржника по даній справі сплинув 10.10.2014 р. (включно).

Відповідно до п.4 ст.23 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або незаявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Відповідно до п.4.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7, розподіл сум судового збору (так само як й інших судових витрат) у непозовному провадженні, зокрема, як-от у справах про банкрутство, здійснюється оскільки інше не передбачено законом, за загальними правилами ст.49 ГПК.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що вимоги ТОВ "Малин Енергоінвест" до боржника на суму 130080,59 грн. основного боргу підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо в шосту чергу, як такі, що підлягають задоволенню тільки в ліквідаційній процедурі, а 249,25 грн. витрат по сплаті судового збору підлягають включенню до першої черги реєстру вимог кредиторів боржника.

Переглядаючи ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.04.2017 року у справі №906/1126/13 в частині відмови в задоволенні заяви корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 5 200 000 грн. збитків, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.

30.09.2014 року до господарського суду Житомирської області надійшла заява від корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" з вимогами до боржника на загальну суму 6 911 110, 96 грн., з яких: 5200000 грн. попередньої оплати, 1 210 300 грн. неустойки та 500 810, 96 грн. 3% річних ( а.с. 24 60, т.3).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року (суддя Гнисюк С.Д.), було зокрема, визнано вимоги корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 1 079 315,07 грн. заборгованості, а також 1218,00 грн. судового збору. В решті вимоги відхилено. Затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, в тому числі й з грошовими вимогами корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на загальну суму 1080533,07 грн., з яких 1079315,07 грн. основного боргу у четверту чергу задоволення, а 1218 грн. судового збору у першу чергу задоволення ( а.с. 75 96, т.12).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015, поряд з іншим, апеляційну скаргу корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" задоволено (п.2 постанови); скасовано ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 в частині відхилення вимог корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" та прийнято у справі нове рішення про визнання грошових вимог корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6911110,96 грн., з яких: 5200000 грн. основний борг, 1210300 грн. неустойка та 500810,96 грн. 3% річних (п.3 постанови) (а.с. 268-272, т.12).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2015 касаційну скаргу ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" задоволено частково; пункти 2, 3 постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі №906/1126/13 скасовано; ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 в частині розгляду кредиторських вимог корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" скасовано; справу №906/1126/13 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в іншому складі суду (а.с. 26-33, т.13).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 року (суддя Омельян О.С.), було зокрема, відхилено вимоги корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6911110,96 грн., посилаючись на часткове виконання боржником зобовязань за контрактом, здійснення кредитором оплати поставленого боржником обладнання та документації, а також наявність у кредитора права на відшкодування ймовірно нанесених неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань збитків (а. с. 209-218, т.15).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року апеляційну скаргу корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" було задоволено частково; ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 року у справі №906/1126/13 скасовано в частині відхилення вимог корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6 911 110,96 грн. та прийнято в цій частині нове рішення про визнання грошових вимог корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6 410 300 грн., з яких: 5 200 000 грн. основний борг (четверта черга), 1 210 300 грн. неустойка (шоста черга), судові витрати в сумі 2485,33 грн. (перша черга), грошові вимоги в частині стягнення 500810,96 грн. 3% річних - відхилено (а. с. 83-90, т.18).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 року касаційну скаргу ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" було задоволено частково; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року у справі №906/1126/13 скасовано; ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 року в частині відхилення вимог корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" (пункт 3 резолютивної частини ухвали) у справі №906/1126/13 залишено в силі (а.с.162-171, т.19).

06.02.2017 року до господарського суду Житомирської області надійшла заява від корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 5200000 грн. збитків, які виникли в результаті невиконання умов контракту боржником (а.с. 37-40, т. 24).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2010 року між корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" та публічним акціонерним товариством "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" було укладено контракт № 101/03 на поставку комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування (а.с. 46-49,т. 24).

Згідно п.1.1 контракту, боржник взяв на себе зобов'язання по виготовленню, постачанню, виконанню шефмонтажних та пусконалагоджувальних робіт комплексу обладнання для виробництва виливків методом вакуум-плівкового формування у складі, вказаному у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього контракту.

Відповідно до п.3.2 контракту, загальна сума контракту складає 8 400 000,00 грн.

Згідно із п. 3.5-3.7 контракту замовник здійснює попередню оплату за контрактом в розмірі 50% від загальної суми контракту протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами вказаного контракту на розрахунковий рахунок виконавця згідно виставленому рахунку-фактурі. Другий платіж в розмірі 20% від загальної суми контракту замовник здійснює протягом пяти банківських днів з моменту підписання сторонами акту технічного приймання обладнання. Кінцевий платіж в розмірі 30% від загальної суми контракту замовник здійснює протягом пяти банківських днів з моменту підписання сторонами акту введення обладнання в експлуатацію.

04.11.2010 року у строк, визначений контрактом, корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" перерахувала на користь публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" 4200000,00 грн., тобто 50% від загальної суми контракту у якості попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням №1114 від 04.11.2010 (а.с. 50, т.3).

Пунктом 4.3.1 контракту сторони визначили обов'язок боржника виконати зобов'язання з поставки обладнання та передачі технічної документації, що передбачені пунктом 1.1 контракту, з урахуванням монтажних та пусконалагоджувальних робіт з отриманням тестових виливків, у строк не пізніше п'яти календарних місяців з дати здійснення кредитором попередньої оплати згідно пункту 3.5 контракту, тобто в строк до 05.04.2011 року.

Листом кредитора від 19.10.2011 року № 414 повідомлено боржника про те, що корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" відмовляється від виконання контракту від 29.10.2010 року № 101/03 та вимагає в строк до 25.10.2011 року повернути перераховану попередню оплату у розмірі 4 200 000,00 грн. (а. с. 198, т.7).

Разом з тим, незважаючи на вказаний лист кредитора про відмову від виконання контракту від 29.10.2010р. № 101/03 та вимогу в строк до 25.10.2011р. повернути перераховану попередню оплату у розмірі 4200000,00 грн., між сторонами продовжували вчинятися дії на виконання умов контракту, що свідчить про продовження його дії.

Зокрема, 12.12.2011р. листом від 12.12.2011р. № 5/886 боржником повідомлено кредитора, що на територію Керченського стрілочного заводу поставлено основні вузли обладнання ділянок ВПФ разом з технічною документацією, крім частини комплектуючих та електрообладнання, для закупки яких потрібне додаткове фінансування. Боржником висловлено прохання перерахувати 1200000 грн. (а.с. 202, т.7).

16.12.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" та публічним акціонерним товариством "Малинський дослідно-експериментальним ливарно-механічним заводом" було укладено акт прийому-передачі технічної документації згідно договору між боржником та корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" (а.с. 190, т.7).

16.12.2011р. корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" було сплачено боржнику 1000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.12.2011 року № 84145 (а. с. 66, т.15), при цьому, призначення платежу зазначено як оплата за комплекс обладнання.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з огляду на вчинення кредитором-замовником дій щодо перерахування грошових коштів на суму 1000000 грн. в рахунок оплати за виготовлений боржником комплекс обладнання та прийняття третьою особою, на користь якої фактично укладено спірний договір, технічної документації на обумовлене контрактом обладнання як результату першого етапу підрядних робіт боржника у грудні 2011 року, в кредитора були відсутні наміри щодо припинення зобов'язань за спірним договором, а вчинення вказаних дій свідчить про продовження дії контракту від 29.10.2010 року.

Наявність продовження правовідносин сторін за договором (виконання робіт, поставка товару та його часткова оплата 16.12.2011 року) не можуть свідчити про внесення змін в п. 4.3.1 контракту щодо продовження строку.

Зі змісту контракту від 29.10.2010 року вбачається, що він за своєю правовою природою містить змішані ознаки договору поставки та підряду.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч. 2 ст.849 ЦК України передбачено право замовника відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Приписи наведеної норми пов'язують право замовника на відшкодування збитків перш за все з відмовою замовника від договору. В свою чергу така відмова може бути заявлена, зокрема, у разі повільного виконання роботи підрядником до закінчення встановленого строку виконання робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №130 від 17.10.2016р. кредитором було надіслано боржнику угоду про розірвання контракту (а.с.61-63, т.24), у п.1 якої кредитор зазначив, що у зв'язку з невиконанням виконавцем взятих на себе зобов'язань за контрактом №101/03 від 29.10.2010р. щодо поставки комплексу обладнання для організації формувальної дільниці виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування (ВПФ), на підставі ст. 849 ЦК України, замовник - корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" відмовляється від вказаного контракту та вимагає відшкодувати завдані виконавцем - ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" збитки у розмірі попередньої оплати, яка була перерахована замовником у сумі 5200000 грн., платіжними дорученнями №1114 від 04.11.2010р., №84145 від 16.12.2011р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 4.3.1 контракту сторони визначили обов'язок боржника виконати зобов'язання з поставки обладнання у строк не пізніше п'яти календарних місяців з дати здійснення кредитором попередньої оплати згідно пункту 3.5 контракту.

Таким чином, сторонами в добровільному порядку визначено термін виконання зобовязання за контрактом від 29.10.2010 року, а саме: пять календарних місяців з дати здійснення кредитором попередньої оплати, тобто в строк до 05.04.2011 року.

Враховуючи наведене положення п.4.3.1 контракту, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків, що сторони в договорі не визначили строк виконання боржником робіт або їх етапів, а тому строки виконання боржником відповідних зобовязань по контракту мають визначатися за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України (на вимогу кредитора).

Доводи апелянта про те, що угода про розірвання контракту містить саме відмову в односторонньому порядку від виконання зобовязань за контрактом в розумінні ст. 849 ЦК України, оцінюється апеляційним судом критично, оскільки вказана стаття визначає право замовника відмовитися в односторонньому порядку від договору, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, а оскільки п. 4.3.1 контракту визначено термін виконання зобовязань - 5 місяців з дати здійснення кредитором попередньої оплати, тобто в строк до 05.04.2011 року, то саме до спливу цього терміну замовник мав право відмовитися від контракту, за умови повільного виконання робіт підрядником, що могло призвести до невиконання їх у визначені строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина друга цієї ж статті визначає право сторони договору на його зміну або розірвання за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною.

При цьому, відповідно до п. 7.3 контракту розірвання контракту можливе лише за згодою сторін, одностороннє розірвання контракту не допускається.

Таким чином, оскільки угода про розірвання контракту (а.с.61-63, т.24) не була підписана боржником, а тому відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України та п. 7.3 контракту, вказана угода не може свідчити про його розірвання, так як носить односторонній характер.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягнення збитків з визначених кредитором у даній справі підстав (ч.2 ст. 849 ЦК України) є неможливим, оскільки кредитор позбавлений права відмовитись від договору в односторонньому порядку. Суд позбавлений процесуального права самостійно змінювати підстави звернення з заявою про визнання кредиторських вимог, а тому не вбачає підстав для задоволення таких вимог.

Судова колегія вважає, що мотиви, з яких подані апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, а наведені в них доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 13.04.2017 р. у справі № 906/1126/13 залишити без змін, апеляційні скарги корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" та публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи №906/1126/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.