Постанова № 66962096, 31.05.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017 Справа № 904/9765/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 представник, довіреність № 361 від 03.03.2017;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2 представник, довіреність б/н від 04.05.2016;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2017 по справі № 904/9765/16 (головуюча суддя Мельниченко І.Ф., судді: Панна С.П., Євстигнеєва Н.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті», м. Камянське, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 3769910,70 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті», м. Камянське, Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва», м. Київ

про стягнення заборгованості у суму 218107,14 грн., -

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2017 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» 801747,90 грн. штрафу, 12026,22 грн. судового збору.

В решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

За зустрічним позовом стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» 3815,23 грн. річних, 19816,58 грн. пені, 354,48 грн. судового збору.

В решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю в матеріалах справи рознарядок, за якими позивачем (всупереч специфікації № 1 до договору) здійснено замовлення певних марок товару з посиланням на кількість цистерн, без зазначення конкретної кількості тон, що підлягає поставці за конкретною партією товару.

У розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій, позивачем за первісним позовом безпідставно вказана кількість недопоставленого відповідачем товару, з огляду на її невизначеність у вказаних рознарядках, а тому неможливо визначити базу нарахованих позивачем штрафних санкцій.

При цьому, частково задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд виходив з того, що наявна в матеріалах справи рознарядка від 05.09.2016 № ЦЗВ-20/4172 містить кількісні показники поставки певних марок товару, який може бути відвантажений залізничним транспортом, а саме товару: І-40а 55 т., І-40-а 60 т., І-40-а 60 т., М-10Г2К 60 т., І-40-а 60 т., І-20а 55 т., всього 350 т. на загальну суму 5344986 грн.

З посиланням на ст. ст. 526, 610, 611 ЦК України та п. 4.9. договору місцевий господарський суд нарахував до стягнення з відповідача на користь позивача за первісним позовом 15% штрафу на суму 801747,90 грн.

Решту товару за вказаною рознарядкою суд визнав таким, що не відповідає нормам навантаження вагонів, оскільки вказана в рознарядці кількість товару передбачена для поставок автомобільним транспортом, яка відповідно до умов договору (п. 3.1.) може бути здійснена лише за взаємною згодою сторін.

Інша партія товару за рознарядкою від 05.09.2016 № ЦЗВ-20/4172 для поставки автомобільним транспортом, на думку господарського суду є неузгодженою між сторонами, що свідчить про безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій в цій частині.

Задовольняючи частково зустрічну позовну заяву про стягнення суми пені (п. 9.6. договору) та річних (ст. 625 ЦК України), місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав зобовязання за договором, здійснивши розрахунки за поставлений позивачем ОСОБА_3 з порушенням строків, визначених умовами п. 3.6. договору.

При цьому, господарським судом враховано, що в період дії ухвали господарського суду м. Києва від 23.05.2016 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 по справі № 910/9053/16 про заборону вчиняти будь-які дії на виконання договору поставки від 11.05.2016 № ЦЗВ-14-01416-01 і до моменту зняття вказаної заборони - скасування 27.07.2016 вказаних ухвали та постанови Вищим господарським судом, відповідач звільняється від сплати суми пені та річних заявлених в період дії заборони, оскільки порушення договірних зобовязань повязане з факторами, які не залежали від відповідача.

Місцевим господарським судом здійснено перерахунок заявлених позивачем за зустрічним позовом сум пені та річних за період починаючи з наступного дня після зняття заборони з 28.07.2016 по 02.10.2016 річних у сумі 3815,23 грн., пені у сумі 19816,58 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду сторони звернулися до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Апеляційна скарга позивача за первісним позовом мотивована прийняттям судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке не ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що передбачено ст. 43 ГПК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо первісного позову, апелянт посилається на відповідність рознарядок обсягам, які відповідають нормам навантаження вагонів, оскільки постачальник не міг поставляти та відвантажувати продукцію в обсягах, не погоджених із замовником, що свідчить про обізнаність відповідача за первісним позовом про точну кількість товару, яка мала бути поставлена.

Доводи апеляційної скарги в частині зустрічного позову зводяться апелянтом до того, що судом першої інстанції не враховано, що ТОВ «Трейд Коммодіті» не виконувало умови договору поставки, а ні в період дії заборони, що діяла відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 23.05.2016 по справі № 910/9053/16, а ні після її скасування Вищим господарським судом.

Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції в порушення ч. 1 ст. 5 ГПК України проігноровано п. 10.2. договору, яким сторони погодили обовязковим додержання досудового врегулювання спору. В порушення ч. 1 ст. 57 ГПК України до зустрічного позову не надано документів, які б свідчили про вжиття ТОВ «Трейд Коммодіті» заходів досудового врегулювання господарського спору.

03.04.2017 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» призначено до розгляду на 26.04.2017.

21.04.2017 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ «Трейд Коммодіті», в якій останній просив поновити йому строк апеляційного оскарження та скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2017 в частині задоволення вимог за первісним позовом, постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог за первісним позовом в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 апеляційну скаргу ТОВ «Трейд Коммодіті» повернуто на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

26.04.2017 у судовому засіданні розгляд справи відкладався на 15.05.2017.

15.05.2017 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 31.05.2017.

31.05.2017 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 11.05.2016 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» (постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-14-01416-01 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязується поставити, а замовник прийняти та оплатити оливи, названі в подальшому «Товар», найменування, марка та кількість якого вказується в специфікаціях, які є його невідємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Згідно п. 1.2. договору, найменування ОСОБА_3: паливо рідинне та газ; оливи мастильні (оливи та мастильні матеріали).

Ціна на ОСОБА_3, який продається за цим договором, встановлюється в національній валюті України - гривні на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника (відповідно до вимог «Інкотермс» ред. 2010 року) і включає: вартість ОСОБА_3, тари, всі податки і збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ і вказується у специфікаціях до цього договору (п. 2.1.).

Відповідно до умов п. 3.1. договору, постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України, з подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються у рознарядці замовника.

За взаємною згодою сторін, поставка ОСОБА_3 може бути здійснена автомобільним транспортом (в разі, якщо обсяги зазначені у рознарядці замовника не відповідають нормам навантаження вагонів). При поставці товару автомобільним транспортом, усі витрати повязані з навантаженням та транспортуванням до пункту призначення зазначеному в рознарядці замовника відносяться на рахунок постачальника та не відшкодовуються замовником. Зобовязання постачальника по поставці товару автомобільним транспортом вважаються виконаними при отриманні даного товару вантажоодержувачем, що зазначений в рознарядці замовника.

Постачальник здійснює поставку товару партіями протягом дії договору, тільки при наявності рознарядки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому ОСОБА_3 (п. 3.2.).

За умовами п. 3.4. договору, постачальник здійснює відвантаження товару протягом 15-ти календарних днів з дня надання рознарядки.

Пунктом 3.6. договору сторони погодили, що поставка товару підтверджується актом прийому-передачі. Акт прийому-передачі підписується сторонами після приймання товару по кількості та якості вантажоодержувачем, за умови надання постачальником наступних документів: рахунку-фактури на поставлений товар; податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства; копії накладної (залізничної) або товарно-транспортної накладної; копії документів, що підтверджують якість товару.

Згідно п. 4.1., 4.2., 4.3. договору сторони узгодили, що кількість товару, який планується до поставки за цим договором, вказується в специфікації до цього договору. Кількість партії товару, який підлягає поставці, вказується в рознарядці замовника. Фактична кількість товару в залізничних цистернах (вагонах) або автотранспорті, в яких він поставляється, повинна відповідати кількості, яка вказана у накладній (залізничній) або автотранспортній накладній.

Специфікацією № 1 до договору між сторонами досягнуто згоди про те, що кількість товару, який буде поставлятися, визначається в тонах (а. с. 200 том 2).

На виконання умов договору позивачем здійснено замовлення у ТОВ «Трейд Коммодіті» певних марок ОСОБА_3 за рознарядками: від 26.08.2016 № ЦЗВ-20/4053; від 02.09.2016 № ЦЗВ-20/4151; від 05.09.2016 № ЦЗВ-20/4172, від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9198.; від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9199 (а. с. 21-26 т. 1).

На підставі рознарядок позивача, відповідач - ТОВ «Трейд Коммодіті» в період з 26.08.2016 по 20.09.2016 частково поставило позивачу ОСОБА_3 у кількості 308,801 тон на загальну суму 5867206,65 грн. з ПДВ, що підтверджується залізничними накладними, товарно-транспортними накладними, Актами прийому-передачі та податковими накладними (а. с. 27-52 том 1).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідач зобов'язання щодо здійснення поставки замовлених у відповідності до рознарядок партій ОСОБА_3, у строки передбачені договором не виконав, що є підставою для нарахування останньому штрафних санкцій передбачених умовами п. 9.4. договору, на загальну суму 3769910,70 грн.

Відповідач вважає неправильним доданий до позову розрахунок позивача щодо кількості непоставленого ОСОБА_3 визначеного у тонах, оскільки позивачем рознарядки подані на поставку ОСОБА_3 у цистернах, а кількість товару у цистерні не може бути визначена, що підтверджується поданими позивачем накладними на поставку в цистернах, де кількість товару у кожній цистерні є різною.

Предметом спору за первісним позовом у даній справі є невиконання відповідачем договору в частині здійснення поставок певних марок ОСОБА_3 за замовленням позивача, за рознарядками: від 26.08.2016 № ЦЗВ-20/4053; від 02.09.2016 № ЦЗВ-20/4151; від 05.09.2016 № ЦЗВ-20/4172, від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9198.; від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9199 (а. с. 21-26 т. 1).

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

30.09.2016 позивачем на адресу ТОВ «Трейд Коммодіті» направлено претензію від 29.09.2016 вих. № ЦЗВ-20/9510, згідно якої позивач просив відповідача перерахувати суму штрафу 3769910,70 грн. на розрахунковий рахунок філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» (а. с. 53-60 том 1).

У відповідь на претензію ТОВ «Трейд Коммодіті» надіслав на адресу позивача лист № 10-10/10 від 10.10.2016 «Щодо врегулювання питань, висвітлених в претензії від 29.09.2016 вих. № ЦЗВ-20/9510».

Зокрема, вказаним листом ТОВ «Трейд Коммодіті» звертало увагу позивача, що поставка товару автомобільним транспортом з покладанням всіх транспортних витрат на постачальника може бути здійснена виключно за взаємною згодою cторін. Надання значної кількості рознарядок за договором здійснюється Філією «ЦЗВ» без погодження питання з ТОВ «Трейд Коммодіті» щодо поставки товару по рознарядках автомобільним транспортом, що суперечить умовам договору. При цьому відповідач вимагав від позивача надавати ним рознарядки з урахуванням положення п. 3.1. договору з можливістю постачання товарів залізничним транспортом та за обсягами постачання, які б відповідали обсягам навантаження вагонів (а. с. 61-64 том 1).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 669 ЦК України, визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Частиною 2 ст. 266 ГК України встановлено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

В той же час у рознарядках: від 26.08.2016 № ЦЗВ-20/4053; від 02.09.2016 № ЦЗВ-20/4151; від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9198; від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9199 не вказано кількості товару, який належить до поставки, в одиниці виміру, узгодженої сторонами у Специфікації № 1 в тонах, що унеможливило виконання відповідачем обовязку щодо поставки товару за договором.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи частково вимоги за первісним позовом, місцевий господарський суд, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що рознарядки позивача: від 26.08.2016 № ЦЗВ-20/4053; від 02.09.2016 № ЦЗВ-20/4151; від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9198.; від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9199 містять посилання на кількість цистерн, без зазначення конкретної кількості тон, що підлягає поставці в конкретній партії товару, а тому у розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій, позивачем безпідставно вказана кількість недопоставленого товару, з огляду на її невизначеність у вказаних вище рознарядках.

Отже, розрахунок суми позову, який надано позивачем, за рознарядками 26.08.2016 № ЦЗВ-20/4053; від 02.09.2016 № ЦЗВ-20/4151; від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9198; від 07.09.2016 № ЦЗВ-20/9199 дійсно є безпідставним, оскільки база нарахування штрафних санкцій (кількість та вартість ОСОБА_3 за рознарядками) визначена позивачем за відсутності основи для її нарахування.

Таким чином, колегія суддів вважає рішення місцевого господарського суду в цій частині правильним.

В той же час, колегія суддів вважає неправильним рішення місцевого господарського суду в частині нарахування позивачем штрафних санкцій за порушення термінів поставки товару, замовленого позивачем на підставі рознарядки від 05.09.2016 р. № ЦЗВ-20/4172, з огляду на наступне.

Так, частково задовольняючи первісний позов за рознарядкою від 05.09.2016 № ЦЗВ-20/4172, місцевий господарський суд встановив, що вказана рознарядка містить кількісні показники поставки певних марок ОСОБА_3, який може бути відвантажений залізничним транспортом, а саме: товару І-40а - 55 т., І-40а - 60 т., І-40а - 60 т., М-10Г2К 60 т., І-40а - 60 т., І-20а - 55 т., загальною кількістю 350 т. та вартістю 5344986,00 грн.

Виходячи з відсутності доказів поставки відповідачем вказаного ОСОБА_3 у визначені договором строки (протягом 15 календарних днів) та кількості за вказаною рознарядкою, місцевий господарський суд з посиланням на ст. ст. 610, 611 ЦК України стягнув з відповідача штраф у розмірі 15 % від суми недопоставленого у строк товару (п. 9.4. договору), що становить 801747,90 грн. При цьому, решту ОСОБА_3, що вказана в рознарядці від 05.09.2016 місцевий господарський суд визнав такою, що передбачає поставку у кількості, яка не відповідає нормам навантаження вагонів, тобто, в ній вказана кількість, що передбачена для поставок автомобільним транспортом, яка відповідно до умов договору (п. 3.1) може бути здійснена лише за взаємною згодою сторін.

Листом від 18.08.2016 № 18-08/16-01 ТОВ «Трейд Коммодіті» наголошувало на дотриманні позивачем умов договору та їх неухильного дотримання, а саме планувати поставки залізничним транспортом загального користування на умовах FСА (Франко-перевізник). Натомість, позивач в черговий раз 05.09.2016 видав рознарядку № ЦЗВ-20/4172, яка передбачає поставку товару винятково в кількостях, що не відповідають нормам навантаження вагонів.

В подальшому, відповідач листом № 15-09/16-2 від 15.09.16р. повідомив позивача про неузгодження поставки за рознарядкою № ЦЗВ-20/4172 від 05.09.16р. та про необхідність її заміни відповідно до умов договору. Вказаний лист залишено позивачем без відповіді, у зв'язку з чим відповідач повторно звернувся до позивача з листом № 03/10-16-2 від 03.10.16р., яким повідомив останнього про неузгодженість поставки товару автомобільним транспортом (а. с. 217-219 том 1).

У відповідь на лист від 03.10.2016 за № 03-10/16-2 позивач повідомив відповідача, що ТОВ «Трейд Коммодіті» підписанням договору (п. 3.1.) автоматично надав свою згоду щодо здійснення відвантаження ОСОБА_3 відповідно до рознарядок автомобільним транспортом. Філією «ЦЗВ» надавалися рознарядки на відвантаження олив залізничним транспортом, але вони не виконані ТОВ «Трейд Коммодіті» в повному обсязі, а обєми які потрібно було відвантажити залізничними цистернами ТОВ «Трейд Коммодіті» за власної ініціативи відвантажувало автомобільним транспортом (а. с. 69 том 1).

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо автоматичної згоди відповідача на поставку ОСОБА_3 автомобільним транспортом, оскільки відповідно до п. 3.1. договору, поставка ОСОБА_3 автомобільним транспортом може бути здійснена за взаємною згодою сторін лише в разі, якщо обсяги зазначені в рознарядці замовника, не відповідають нормам навантаження вагонів.

Умовами договору не передбачено часткового погодження чи непогодження постачальником рознарядок замовника. Рознарядки можуть бути прийнятими постачальником до виконання, або відхилені в цілому за відсутності її взаємного погодження між сторонами договору.

Оскільки зазначений в рознарядці від 05.09.2016 № ЦЗВ-20/4172 обсяг товару, не відповідає нормам навантаження вагонів, а позивачем не надано суду належних доказів погодження з відповідачем поставки товару автомобільним транспортом, рознарядку слід вважати не узгодженою з ТОВ «Трейд Коммодіті» в цілому, а тому нарахування штрафних санкцій в цій частині слід вважати таким, що здійснено позивачем безпідставно.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами відповідача по справі стосовно того, що сторонами в договорі не узгоджено поняття «норма навантаження вагонів», внаслідок чого не можливо встановити, чи відповідає кількість товару, вказаного в рознарядці № ЦЗВ-20/4172 визначенню поняття «норма навантаження вагонів».

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в частині зустрічного позову, колегія суддів вважає його правильним та обґрунтованим з огляду на наступне.

22 листопада 2016 року відповідач за первісним позовом звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом до позивача за первісним позовом про стягнення 184408,01 грн. пені та 33699,13 грн. 3% річних за прострочення оплати поставленого ОСОБА_3, що передбачено п. п. 6.2., 9.6. договору поставки від 11.05.2016 № ЦЗВ-14-01416-01 (а. с. 123-124 том 1).

Звертаючись із зустрічною позовною заявою, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за вказаним вище договором в частині оплати поставленого товару.

Як вже було встановлено при розгляді вимог за первісним позовом, поставка товару підтверджується актом-приймання-передачі (п. 3.6. договору).

На підтвердження поставки відповідачу ОСОБА_3 за договором позивач за зустрічним позовом надав відповідні акти прийому-передачі нафтопродуктів на загальну суму 9229308,91 грн., (а.с. 44, 135-167 том 1, а.с. 210, 223-225 том 2).

У пункті 6.1. договору, сторонами встановлено, що постачальник протягом 3-х робочих днів із дати поставки товару, але не пізніше 3-го числа наступного за звітним місяцем, надає замовнику рахунок-фактуру на цей товар, податкову накладну, оформлену та зареєстровану відповідно до вимог чинного законодавства України, копії накладних (залізничних) або товарно-транспортних накладних на кожну партію окремо.

Замовник, при виконанні постачальником вказаного вище пункту договору, підписанні акту прийому-передачі згідно п. 3.6. та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України, здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника протягом 16-ти календарних днів із дати поставки товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач за зустрічним позовом не належним чином виконав зобов'язання за договором, здійснивши розрахунки з порушенням строків, визначених умовами договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної вище статті, позивачем нараховані річні, які згідно наданого розрахунку, за загальний період з 29.05.2016 по 02.10.2016 складають 33699,13 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення зобовязання, сторонами в договорі передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення (п. 9.6. договору).

На підставі вказаного вище пункту договору, позивачем нарахована пеня, яка згідно наданого розрахунку, за загальний період з 29.05.2016 по 02.10.2016 складає 218107,14 грн.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що вказані вище суми пені та річних підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільнюється від відповідальності за порушене зобов'язання, якщо вона доведе, що таке порушення сталося в результаті випадку або непереборної сили.

Місцевим господарським судом встановлено, що 23.05.2016 господарським судом м. Києва винесено ухвалу у справі № 910/9053/16, відповідно до якої заборонено філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Трейд Коммодіті» вчиняти будь-які дії на виконання договору поставки від 11.05.2016 № ЦЗВ-14-01416-01, укладеного між філією «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Трейд Коммодіті».

Як вбачається із матеріалів справи, термін оплати продукції до 28.05.2016, а отже датою початку прострочення є 29.05.2016, тобто, саме в той час, коли органом державної виконавчої служби оголошено заборону на вчинення будь-яких дій на виконання Договору поставки від 11.05.2016 № ЦЗВ-14-01416-01.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, сторонами у справі 910/9053/16 до господарського суду м. Києва подано апеляційні скарги, які постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 залишені без задоволення, а ухвала господарського суду Київської області від 23.05.2016 без змін, у зв'язку з чим були подані касаційні скарги (а. с. 225-232 том 1).

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2016 винесено постанову у справі № 910/9053/16, якою касаційні скарги Філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Трейд Коммодіті» задоволені, а ухвала господарського суду м. Києва від 23.05.2016 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 скасовані (а. с. 233-235 том 1).

Таким чином, із зазначеного вище вбачається, що порушення договірних зобов'язань пов'язане з факторами, які не залежали від відповідача, а значить, останній не повинен нести відповідальність, як у вигляді сплати річних, передбачених ст. 625 ЦК України, так і у вигляді штрафних санкцій, заявлених у позовній заяві, в період дії заборони.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду, що до стягнення підлягає пеня та річні починаючи з 28.07.2016, тобто, з наступного дня, після зняття заборони.

Таким чином, за загальний період прострочення з 28.07.2016 по 02.10.2016 до стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача підлягають річні у сумі 3815,23 грн. та пеня у сумі 19816,58 грн.

Доводи апелянта про порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору, колегією суддів відхиляються, оскільки згідно ч. 1 ст. 5 ГПК України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Таким чином, претензійний порядок вирішення спору є правом субєктів господарювання, а не обовязком і не виключає права звернення кредитора безпосередньо до суду без дотримання претензійного порядку.

З урахуванням всього вищезазначеного, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених рішенням місцевого господарського суду обставин, а тому задоволенню не підлягають та залишаються без задоволення.

При цьому рішення місцевого господарського суду в частині первісного позову слід скасувати частково і прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а рішення в частині зустрічного позову залишити без змін.

За приписами ст. 49 ГПК України судовий збір у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області 13.03.2017 по справі № 904/9765/16 скасувати частково і прийняти нове рішення в частині первісного позову.

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Рішення в частині зустрічного позову залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 02.06.2017.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

ОСОБА_4