Постанова № 66961892, 31.05.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року Справа № 924/31/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Гудак А.В. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.03.17р.)

ОСОБА_2 (довіреність від 05.01.17р.)

відповідача: представник не з'явився

третя особа 1: представник не з"явився;

третя особа 2: представник не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 на рішення господарського суду Хмельницької області від 27.03.17р. у справі № 924/31/17 (суддя Смаровоз М.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Олешинське" с. Олешин Хмельницького району

до відповідача ОСОБА_4 сільської ради, с. Олешин Хмельницького району

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_3

2. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

про скасування рішень ОСОБА_4 сільської ради №6 від 10.02.2006р. та №3 від 16.03.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Олешинське» (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (т.1, а.с.2-3) до ОСОБА_4 сільської ради (надалі відповідач), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (надалі третя особа 1) та Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (третя особа 2) в якій просить скасувати рішення ОСОБА_4 сільської ради № 6 від 10.02.2006р. „Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки для обслуговування гаражів в с. Олешин та рішення ОСОБА_4 сільської ради № 3 від 16.03.2006р. „Про затвердження технічної документації на виділення земельної ділянки в оренду з правом викупу.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27 березня 2017 року (т.1, а.с. 240-245), позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_4 сільською радою оспорювані рішення приймалисьза відсутності жодних доказів щодо перебування у комунальній власності земельної ділянки, оскільки відповідно до ст.761 ЦК України право передання майна у найм має лише власник речі або особа, якій належать майнові права, а статтею 124 ЗК України визначено, що на підставі рішення органу місцевого самоврядування здійснюється передача в оренду лише земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності. Тому при прийнятті оспорюваних рішень ОСОБА_4 сільської ради означений орган місцевого самоврядування неправомірно вчиняв дії, повязані з реалізацією повноважень власника землі.

Крім того, суд першої інстанції при прийнятті рішення зазначив, що ОСОБА_4 сільською радою у 2006 році приймались оспорювані рішення не лише стосовно земельної ділянки за відсутності доказів її перебування у комунальній власності, а й щодо проведення інвентаризації земельної ділянки для обслуговування гаражів в с. Олешин та виділення земельної ділянки в оренду з правом викупу особі (ОСОБА_5І.), право власності якої на зазначені гаражі було припинено ще у 2005 році. Тобто, оспорювані рішення приймались у 2006 році для обслуговування ОСОБА_5 чужих гаражів (які з 19.10.2005р. належали ОСОБА_3М.).

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, третя особа 1 звернувся з апеляційною скаргою (т.2, а.с.3-13) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 27.03.2017 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що вищевказане судове рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню через неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Скаржник зокрема зазначає, що позивач звернувся до суду за захистом права на земельну ділянку, яка йому не належить, так як у договору купівлі-продажу від 30.08.2005, підписаного ВАТ «Олешинське», було зазначено, що земельна ділянка під приміщенням машинного двору за адресою: Хмельницький район, с.Олешин, вул.Центральна, 12, не належить продавцю ВАТ «Олешинське».

Крім того, апелянт вказує, що суд не взяв до уваги факт наявності переходу до ОСОБА_5 права на земельну ділянку у зв»язку із придбанням нею об»єкту нерухомості у ВАТ «Олешинське».

Також апелянт зазначає, що земельна ділянка згідно державного акту про право колективної власності на землю серії ХМ від 29.02.2000, виданому ВАТ «Олешинське», після проведеного розпаювання немає установлених меж, її площа та місцерозташування невідомі, а права на неї так і не визначені. Окрім того, в силу положень ст.ст.79, 79-1 Земельного кодексу України, земельної ділянки згідно державного акту про право колективної власності на землю серії ХМ від 29.02.2000, виданому ВАТ «Олешинське», вже не існує як об»єкту цивільних прав.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/31/17 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Гудак А.Р. (т.2, а.с.1).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 31 травня 2017 р. на 10.40 год. (т.2, а.с.2).

13.05.17 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від третьої особи 2 через електронну пошту надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області зазначає, що покликається на свої пояснення, надані в суді першої інстанції та вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 27.03.2017 у даній справі прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права (т.2, а.с. 31-32).

15.05.17 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує вимоги апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим. Зазначає, що земельна ділянка, на якій розташовані приміщення гаражів, не підлягала розпюванню на підставі ст.7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», тому дана земельна ділянка належить ТДВ «Олешинське».

18.05.17 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує вимоги апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим. Вказує, що сільська рада неправомірно розпорядилась землями, які належали ТДВ «Олешинське».

В судовому засіданні, яке відбулось 31 травня 2017 року, представники позивача заперечили вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, надали пояснення по суті апеляційної скарги. Зазначили, що не заперечують щодо користування землею під гаражами, проте для цього необхідно скасувати спірні рішення ОСОБА_4 сільської ради та замінити орендодавця у договорі оренди з сільської ради на ТДВ «Олешинське», так як земля належить товариству. Посили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача, третьої особи 1 (апелянта) та третьої особи 2 не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Представник позивача не заперечив щодо розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача, третьої особи 1 (апелянта) та третьої особи 2.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26 грудня 2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, міститься апеляційна скарга третьої особи 1, відзиви відповідача та третьої особи 2, в правовому полі статей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача, третьої сторони 1 (апелянта) та третьої сторони 2, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін у справі, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згід з державним актом на право колективної власності на землю від 29 лютого 2000 року Відкритому акціонерному товариству „Олешинське (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Олешинське" відповідно до статуту останнього - позивач) передано у колективну власність 3045,2 га землі згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення ОСОБА_4 сільської ради № 13 від 29.02.2000р. (т. 1 а.с. 12-13).

Згідно п.п. 1.1, 1.2 статуту позивача ОСОБА_6 "Олешинське" створено шляхом перетворення відкритого акціонерного товариства "Олешинське" та є правонаступником всіх прав та обв"язків як майнового , так і немайнового характеру ВАТ "Олешинське" (т. 1, а.с. 153, 163)

30.08.2005р. між відкритим акціонерним товариством „Олешинське (правонаступником якого є товариство з додатковою відповідальністю "Олешинське" відповідно до статуту останнього) в особі голови правління ОСОБА_7 (продавцем) та ОСОБА_5 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив приміщення машинного двору, що знаходиться за адресою: с, Олешин, Хмельницького району, Хмельницької області, по вулиці Центральна, будинок 12 (п. 1 договору).

Згідно із п. 2 договору у власність покупця переходить: приміщення машинного двору загальною площею 1150,5 кв.м (який складається з двох гаражів площею 603,5 кв.м, площею 547 кв.м), згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 20.07.2005 року за № 7830213.

Як передбачено п. 3 договору, відчужуване приміщення машинного двору належить продавцю на підставі наказу Фонду державного майна України регіонального відділення по Хмельницькій області від 21.11.1997 року за № 859 та зареєстрованого в Хмельницькому БТІ 13.03.2002 року, р. № 1, записане в реєстрову книгу № 1.

Відповідно до п. 4. договору продавець стверджує, що на момент укладання цього договору вказане вище приміщення машинного двору не перебуває під забороною (арештом) та заставою (в тому числі податковою), щодо нього не ведуться судові спори, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування іншими особами, як юридична адреса воно не використовується. Треті особи не мають прав на приміщення. Земля, на якій розташоване приміщення, не є власністю продавця.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.03.2017р., у ОСОБА_3 виникло право власності на приміщення машинного двору загальною площею 1150,5 кв.м (який складається з двох гаражів площею 603,5 кв.м, площею 547 кв.м) на підставі договору дарування від 19.10.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу ОСОБА_8

Відповідно до рішення ОСОБА_4 сільської ради № 6 від 10.02.2006р. „Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки для обслуговування гаражів в с. Олешин, ОСОБА_4 сільська рада, розглянувши заяву жительки с. Підлісний Олексинець Гоородоцького району ОСОБА_5 про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки для обслуговування гаражів та на основі ст. 35 Закону України „Про землеустрій вирішила: у зв'язку із викупом транспортних гаражів по вул. Центральній, 12 с. Олешин Хмельницького району надати дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки для обслуговування цих гаражів.

Крім того, згідно з рішенням ОСОБА_4 сільської ради № 3 від 16.03.2006р. „Про затвердження технічної документації на виділення земельної ділянки в оренду з правом викупу ОСОБА_4 сільська рада, розглянувши заяву жительки с. Підлісний Олексинець Городоцького району ОСОБА_5 про виділення їй 0,83 га землі в оренду на 50 років з правом викупу по вул. Центральній, 12 в с. Олешин для обслуговування гаражів та керуючись ст.ст. 92, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, вирішила: затвердити технічну документацію на виділення земельної ділянки 0,83 га в оренду з правом викупу для обслуговування гаражів; виділити земельну ділянку по вул. Центральній, 12 с. Олешин Хмельницького району площею 0,83 га в оренду на 50 років з правом викупу для обслуговування гаражів ОСОБА_5.

16.03.2006р. представником ОСОБА_4 сільської ради (орендодавця) та ОСОБА_5 (орендарем) підписано договір оренди земельної ділянки № 3, відповідно до умов якого орендодавець - ОСОБА_4 сільська рада на підставі рішення сесії № 3 від 16.03.2006р. надає, а орендар - ОСОБА_5 приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в с. Олешин Хмельницького району Хмельницької області. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку (розділ 1 договору).

Розділом 2 договору визначені обєкти оренди, де вказано, що в оренду передається земельна ділянка площею 0,8335 га. Грошова оцінка земельної ділянки складає 104983 грн. Права третіх осіб на земельну ділянку відсутні.

Згідно з п. 3.1. договору земельна ділянка передається в оренду з правом викупу для обслуговування гаражів. Орендар має право проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом користування.

Договір укладається строком на 49 років, починаючи з дати його реєстрації і до 15.03.2055р. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження строку дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення (п. 3.2. договору).

Як передбачено п. 3.3. договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді у розмірі 1049,83 грн. за рік, починаючи з дня державної реєстрації договору оренди. Орендна плата вноситься на поточний рахунок ОСОБА_4 сільської ради.

Відповідно до п. 7.2. договору підставою припинення договору є: закінчення його строку, придбання орендарем земельної ділянки у власність, примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності, в разі смерті орендаря і відмови його спадкоємців від виконання умов цього договору або при відсутності таких спадкоємців, в інших випадках, передбачених законодавством.

У відповіді на лист № 85 від 24.03.2015р., адресованій голові правління ТДВ „Олешинське ОСОБА_7, ОСОБА_4 сільська рада повідомила про те, що відомості щодо вилучення земель ТДВ „Олешинське (ВАТ „Олешинське) в комунальну власність в сільській раді відсутні.

Крім того, у відповіді на лист № 484 від 25.11.2015р., яка адресована голові наглядової ради ТДВ „Олешинське ОСОБА_2, ОСОБА_4 сільська рада повідомила про те, що в сільській раді відсутні дані щодо відчуження земельних ділянок, позбавлення права власності, зміни площі, конфігурації, а також передачі земельних ділянок із права власності ТОВ „Олешинське (правонаступника ВАТ „Олешинське) в комунальну власність ОСОБА_4 сільської ради.

Відповідно до Висновку Управління Держгекадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області від 10.02.2016р., розглянувши виготовлену фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 7,1 га, розташованої в межах села Олешин ОСОБА_4 сільської ради Хмельницького району, що належить на праві колективної власності ТДВ „Олешинське, правонаступника ВАТ „Олешинське згідно державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ № 41 від 29.02.2000р. встановлено наступне: 1. Визначені (відновлені) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 межі земельної ділянки площею 7,1 га, її конфігурація та проміри лінійних ліній відповідають площі, конфігурації земельної ділянки (господарському двору) площею 7,1 (в межах села) зазначеної у планово-картографічних матеріалах ОСОБА_4 сільської ради Хмельницького району; 2. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТДВ „Олешинське, відповідає вимогам законів та нормативно - правовим актам стосовно встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості); 3. Відомості про відчуження, позбавлення права власності, зміну площі та конфігурації даної земельної ділянки в Управлінні відсутні. Згідно планово-картографічних матеріалів ОСОБА_4 сільської ради, земельна ділянка площею 7,1 га що розташована в межах с. Олешин на території ОСОБА_4 сільської ради відноситься до земель колективної власності, що згідно державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ № 41 від 29.02.2000р. перебуває у власності ТДВ „Олешинське, правонаступника ВАТ „Олешинське. 4. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТДВ „Олешинське відповідно до Закону України „Про Державний земельний кадастр може бути подана на державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_10 № 107/01-16 від 17.02.2017р., ОСОБА_3 18.02.1959р. народження є єдиним спадкоємцем ОСОБА_5, який належним чином прийняв та оформив спадщину.

В матеріалах справи також наявні копії: рішення державного кадастрового реєстратора № РВ-6800182242017 від 27.03.2017р., статуту товариства з додатковою відповідальністю "Олешинське", технічної документації із землеустрою, судових рішень тощо.

Розглядаючи позов, колегія суддів вважає за необхідне врахувати наступне.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 1 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Звертаючись до суду позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову. Предмет позову це конкретна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується ця вимога. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту, повинен бути спрямований на реальне відновлення порушеного права. Якщо буде встановлено, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові.

Способи захисту прав на земельну ділянку передбачені статтею 152 Земельного кодексу України поширюється на власників земельної ділянки або землекористувачів.

Як встановлено апеляційним судом, предметом спору є вимога позивача про скасування рішення ОСОБА_4 сільської ради № 6 від 10.02.2006р. „Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки для обслуговування гаражів в с. Олешин та рішення ОСОБА_4 сільської ради № 3 від 16.03.2006р. „Про затвердження технічної документації на виділення земельної ділянки в оренду з правом викупу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 124 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваних рішень) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Зважаючи на зміст наявних матеріалів справи (зокрема, договору купівлі-продажу між ВАТ "Олешинське" та ОСОБА_5, статуту товариства з додатковою відповідальністю "Олешинське", технічної документації із землеустрою, пояснень представника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, рішення державного кадастрового реєстратора № РВ-6800182242017 від 27.03.2017р. тощо), колегія суддів приходить до висновку, що земельна ділянка щодо якої ОСОБА_4 сільською радою приймались оспорювані рішення, в минулому належала ВАТ "Олешинське" на праві колективної власності.

Як стверджує позивач, відповідно до Закону україни "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" землі сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя) були розпайовані та передані у власність власникам сертифікатів на право на земельну ділянку (пай). Земельні ділянки, які відповідно до ст. 7 Закону не підлягали до розпаювання, зокрема, господарські двори, залишилися у власності ВАТ "Олешинське", правонаступником яких є ОСОБА_6 "Олешинське". До вказаних земельних ділянок належить і ділянка, на якій знаходяться приміщення машинного двору, що були викуплені ОСОБА_5

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про рішення ОСОБА_4 сільської ради щодо вилучення у ВАТ „Олешинське вищезазначеної земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Розглядаючи даний спір колегія суддів виходить з того, що на час прийняття сільською радою оспорюваних рішень відсутні будь-які докази, що земельні ділянки, що належали на праві колективної власності ВАТ "Олешинське" на підставі акта, передавалися (вилучалися) у комунальну власність. А тому у відповідача відсутні правові підстави для розпорядження даними земельними ділянками, оскільки останній не набув в установленому законом порядку права на них.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що у зв"язку із відсутністю доказів щодо перебування у комунальній власності земельної ділянки, стосовно якої ОСОБА_4 сільською радою приймались оспорювані рішення, означений орган місцевого самоврядування вчиняв дії, повязані з реалізацією повноважень власника землі в порушення вимог ст.761 ЦК України та статті 124 ЗК України.

Водночас, судом не взято до уваги той факт, що державний акт на право колективної власності на землю, виданий 29.02.2000р. ВАТ "Олешинське" не є належним та допустимим доказом права валасності на ділянку площею 7,1 га ОСОБА_6 "Олешинське", оскільки державний акт видано на земельну ділянку площею 3045,2 га, яка після розпаювання змінилася в розмірах, межах та конфігурації, а відтак є іншим об"єктом .

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду, що на час укладення договору оренди земельної ділянки 16.03.2006р. з ОСОБА_5, остання не була власником нерухомого майна у зв"язку з укладенням договору дарування з ОСОБА_3 від 19.10.2005р., а тому не могла виступати орендарем земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна. При цьому колегією звертається увага, що набуття права власності на нерухоме майно цивільне законодавство пов"язує з моментом державної реєстрації (ст. 334 ЦК України), а відтак право власності ОСОБА_3 на подароване майно набув з часу його державної реєстрації у 2011р., тобто після укладення договору оренди.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що на підставі оспорюваних рішень ОСОБА_4 сільської ради 16.03.2006р. представником останньої (орендодавця) та ОСОБА_5 (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки № 3 у зв"язку із придбанням приміщення машинного двору загальною площею 1150,5 кв.м, а в подальшому спадкоємцем якого став ОСОБА_3.

Колегія суддів констатує, що оспорювані рішеня із укладенням вищевказаного договору оренди вичерпали свою дію фактом їх виконання як акти ненормативного характеру.

Тому, висновок суду першої інстанції у справі щодо обраного позивачем способу захисту не відповідає висновку Верховного Суду України у справі № 3-553гс15, згідно з яким самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обовязки сторін таких правовідносин (у звязку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Водночас, слід звернути увагу, що Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

У відповідності до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14, відповідно до якого прийняте міською радою (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу кооперативу у власність та оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства. Розгляд цього позову (про визнання протиправним та скасування рішення про передачу міською радою земельних ділянок) не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків).

Тобто самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не повинен розглядатися, оскільки не виконує функції захисту прав особи та не впливає на права та обовязки сторін таких правовідносин (у звязку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Враховуючи вищевказані обставини справи та норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотанння ОСОБА_3 про застосування позовної давності, у зв"язку із наступним.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Разом з тим, заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою, крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 ГПК України (далі - ГПК) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, документально обґрунтованими, такими, що не в повній мірі досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішень органу місцевого самоврядування, тому апеляційна скарга третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 підлягає до задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 27.03.2017 року - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 від 13.04.17р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 27.03.2017 у справі № 924/31/17 задоволити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 27 березня 2017 року у справі №924/31/17 скасувати. Прийняти нове рішення. В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/31/17 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.