Рішення № 66961493, 02.06.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2017 р. Справа № 911/1248/17

за позовомпублічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів,

до відповідачадержавного підприємства «Іванківське лісове господарство», смт. Іванків Київської області

простягнення 2 984,40 грн.

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1, уповноважена, довіреність від 25.10.2016 №9587;

від відповідача:ОСОБА_2, уповноважена, довіреність від 29.12.2016 №968;

СУТЬ СПОРУ:

позивач публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 28.03.2017 №ДН-5-ДНЮ/77 до відповідача державного підприємства «Іванківське лісове господарство», в якому просить стягнути з відповідача 2 984,40 грн. додаткових витрат, повязаних із затримкою на 46 годин вантажу відповідача для проведення митного огляду на підставі заявки Закарпатської митниці ДФС.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2017 порушено провадження у справі № 911/1248/17 та призначено її до розгляду на 23.05.2017.

12.05.2017 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем. В обґрунтування поданого відзиву та клопотання відповідач посилається на те, що 23.01.2015 між ДП Іванківське лісове господарство та ТОВ Метрудтранс укладено Договір № МРТ-09 про надання послуг з організації перевезень вантажів, предметом якого є організація перевезень вантажів. ТОВ Метрудтранс зобовязується за плату і рахунок ДП Іванківське лісове господарство виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, повязаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів.

05.02.2016 між ПАТ Українська залізниця в особі Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії Південно-Західна залізниця (Залізниця) та ДП Іванківське лісове господарство (Вантажовласник) укладено Договір № 6345620 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, предметом якого є надання Залізницею Вантажовласнику послуг повязаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги.

12.10.2016 зі станції Бородянка Південно-Західної залізниці відповідачем було відправлено вагон № 91503482, який належить ТОВ Метрудтранс. Відповідач вказує, що ним було забезпечено належне оформлення перевізних документів та здійснено усі митні процедури.

15.10.2016 вагон № 91503482 прибув на прикордонну ст. Батьово та був затриманий для проведення митного огляду на підставі заявки Закарпатської митниці ДФС від 15.10.2016 № 140/16. Відповідач не погоджується з висновками, які були викладені у заявці Закарпатської митниці ДФС від 15.10.2016 № 140/16, оскільки 11.10.2016 вагон № 91503482 пройшов митний огляд на Київській митниці ДФС (митний пост Святошин, відділ митного оформлення № 3) без зауважень та із належно оформленою документацією.

В звязку з викладеним відповідач вважає, що дії Закарпатської митниці ДФС були протиправними, а тому відповідачем у справі № 911/1248/17 має бути Закарпатська митниця ДФС, яка була ініціатором додаткового огляду, тому сума понесених додаткових витрат позивачем підлягає стягненню саме з Закарпатської митниці ДФС.

В судове засідання 23.05.2017, яка проведено в режимі відеоконференції, зявились представники позивача та відповідача. Суд, розглянувши клопотання відповідача про заміну відповідача належним відповідачем відмовив у його задоволенні з мотивів, наведених в ухвалі від 23.05.2017. В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті. Присутні представники надали свої пояснення по суті позову. Суд в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України оголосив перерву до 02.06.2017 та за клопотанням позивача доручив господарському суду Закарпатської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Закарпатської області.

29.05.2017 від позивача надійшли пояснення щодо заявлених позовних вимог. Зокрема, обґрунтовуючи звернення з позовом саме до відповідача як вантажовласника, позивач зазначив, що між залізницею та вантажовласником існували договірні відносини на підставі укладеного договору №6345620 від 05.02.2016, підтверджені накладною (§3 ст. 14 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС)), а відповідно до §6 ст. 28, ст. 32 УМВС перевізнику повинні бути відшкодовані всі додаткові витрати, повязані із затримкою в перевезенні вантажу), крім того, спеціальна норма частини 2 ст. 218 Митного кодексу України визначає, що розвантажувальні, навантажувальні та перевантажувальні роботи та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

В судове засідання 02.06.2017, яке проведено в режимі відеоконференції, зявились представники позивача та відповідача, які надали суду пояснення по суті позову. Позивач позов підтримав та просив його задовольнити, відповідач просив суд в позові відмовити.

Розглянувши позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів (далі по тексту залізниця, перевізник), до державного підприємства «Іванківське лісове господарство», смт. Іванків (далі по тексту ДП «Іванківський лісгосп», вантажовласник), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.10.2016 ДП «Іванківський лісгосп» відправив зі станції Бородянка вагон № 91503482 з вантажем "колоди із сосни" до станції Тужер, Угорщина, згідно накладної №499962. Вагон 15.10.2016 прибув на прикордонну станцію Батьово, де був затриманий для митного огляду відповідно до заявки митного посту «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС України від 15.10.2016 №140/16, про що було складено Акт загальної форми від 15.10.2016 №11186 та надано телеграфне повідомлення від 16.10.2016 №80 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника (копія накладної, заявки, акту та повідомлення залучені до матеріалів справи).

17.10.2016 після проведення митного огляду вагони відпущено, про що складено Акт загальної форми №708 від 17.10.2016, відповідно до якого простій вагону склав 46 год.

Згідно даного Акту, у відповідності до Збірника тарифів №1 із застосуванням коригувального коефіцієнта залізницею нараховано вартості додаткових витрат: за користування вагоном (код 117) 511,50 грн.; за телеграфне повідомлення (код 118) 122,00 грн., за маневрові роботи (код 115) 1347,10 грн., за зберігання вантажу (код 116) 506,40 грн., всього 2487,00 грн., тобто 2984,40 грн. з ПДВ, які позивач просить суд стягнути з вантажовідправника в судовому порядку.

Зазначені вимоги є обґрунтованими та такими, які належить задовольнити.

Статтею 306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою КМ України від 06.04.1998 року № 457) (далі Статут).

У відповідності до ч. 1, 2, 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Згідно зі ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою (частина 5 статті 338 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вноситься плата, порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 року № 113.

Правилами передбачено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі вантажовласники) вносять плату.

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не являються підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

Згідно з п. 5.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

За приписами § 2 ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевірка вантажу на шляху перевезення може здійснюватися за умовами, передбаченими митними правилами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Частинами 1, 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Частиною п'ятою статті 338 названого кодексу встановлено, що, зокрема, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

З аналізу вказаних положень Митного кодексу України вбачається, що ст. ст. 325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 «Організація митного контролю» та 48 «ОСОБА_2 митного контролю» відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, тоді як ст. 218 Митного кодексу України включена у главу 32 «Митні формальності на залізничному транспорті», яка містить спеціальні норми проведення митних процедур саме на залізничному транспорті та підлягає застосуванню в даному випадку до спірних правовідносин сторін, як спеціальна норма права.

Згідно договору № 6345620 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, укладеного 05.02.2016 року між ПАТ "Українська залізниця" та ДП «Іванківський лісгосп», останній є вантажовласником, якому залізниця надає послуги, передбачені Статутом залізниць України.

Таким чином, дії щодо здійснення Закарпатською митницею ДФС митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України.

Отже, обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 908/356/14 від 11.12.2014р.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ "Українська залізниця" підлягають задоволенню повністю шляхом стягнення з державного підприємства «Іванківське лісове господарство» суми додаткових витрат 2 984,40 грн.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 2, 12, 32-34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» (07200, Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Поліська, буд 22, ідентифікаційний код 00992088)

на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця» (03680, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (79007, Львівська область, м. Львів, Галицький район, вул. Гоголя, буд. 1, код відокремленого підрозділу 40081195)

2984,40 грн. (дві тисячі девятсот вісімдесят чотири гривні сорок копійок) витрат;

1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень нуль копійок) судового збору.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 07.06.2017.

Суддя О.В. Конюх