Постанова № 66961466, 30.05.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.05.2017 справа №905/1889/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3Представники сторін: від позивача:не з`явивсявід відповідача: від третьої особи:ОСОБА_4 за довіреністю №Ц/3-04/287-16 від 11.10.16р. не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ в особі Регіональної філії Донецька залізниця, м.Лиман, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 21 лютого 2017 р. (повний текст складено та підписано 24.02.2017р.) у справі№ 905/1889/16 (суддя Кротінова О.В.) за позовом до за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ, м. Добропілля, Донецька область Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ в особі Регіональної філії Донецька залізниця, м.Лиман, Донецька область Державного підприємства Донецька залізниця, м.Донецьк про стягнення 5492,13 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.08.2016 року у справі №905/1889/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ, м. Добропілля, Донецька область задоволено у повному обсязі: стягнуто з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ в особі Регіональної філії Донецька залізниця на користь Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ - 5492,13 грн. вартості нестачі вугілля та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016р. рішення господарського суду Донецької області від 02.08.2016р. у справі №905/1889/16 скасовано частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Лиман Донецької області вартість нестачі вугілля у розмірі 3 798,52 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2016р. постанову Донецького апеляційного господарського суду у справі №905/1889/16 від 05.10.2016р. та рішення від 02.08.2016р. господарського суду Донецької області скасовано справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.02.2017р. у справі №905/1889/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ, м. Добропілля, Донецька область до відповідача Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Лиман Донецької області за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного підприємства Донецька залізниця, м.Донецьк про стягнення вартості нестачі вугілля у розмірі 5492,13 грн. задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто вартість втраченого антрациту у розмірі 3 798,52 грн. та витрати по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Публічним акціонерним товариством Українська залізниця, м.Київ в особі регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Лиман Донецької області подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати судове рішення у звязку з тим, що судом порушено та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що Публічне акціонерне товариство Українська залізниця не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, що розташовані на території проведення антитерористичної операції (зокрема, Державного підприємства Донецька залізниця), оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обовязків до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції, а тому, на думку скаржника, він є неналежним відповідачем у справі №905/1889/16, у звязку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у відношенні відповідача.

Позивач та третя особа наданим їм правом не скористались, у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином та попереджені, що у разі незявлення їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №905/1889/16; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представника відповідача; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ в особі Регіональної філії Донецька залізниця, м.Лиман, Донецька область та скасування рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2017р. у справі №905/1889/16 з огляду на наступне.

Так, 04.12.2015 року зі станції Добропілля Донецької залізниці Публічне акціонерне товариство ДТЕК Добропільська ЦЗФ здійснило відправлення вагонів № 53756862 та №55332522 (вантаж вугілля камяне марки г газоване) згідно залізничної накладної № 50424977 на станцію Сороче Донецької залізниці ДТЕК Зуївська ТЕС.

Відповідно до вказаної накладної № 50424977 вантаж на станції Добропілля навантажено на рівні бортів, з вологістю 7,0%, вугільний концентрат, вантаж розміщено та закріплено згідно з п-4.глави 1 ТУ.

При прибутті вантажу на станцію Сороче Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладних, не відповідає фактичній масі вантажу.

При контрольному переважуванні виявлено, що відповідно до накладної № 50424977 у вагоні № 53756862 вказана маса вантажу складає 70 000 кг., тоді як фактично було встановлено, що маса вантажу складає: 67 120кг, що менше ваги, вказаної у документі на 2 880 кг, а у вагоні № 55332522 вказана маса вантажу складає 70 000 кг., тоді як фактично було встановлено, що маса вантажу складає: 66 940 кг., що менше ваги, вказаної у документі на 3 060 кг.

За результатами переважування складено комерційні акти БИ № 570974/76 від 07.12.2015 року та БИ №570973/75 від 07.12.2015 року, якими підтверджено дані обставини.

Зазначені комерційні акти підписані належними особами відповідно до п. 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача завданих збитків у сумі 5 492,13 грн.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначено в ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України (далі Статут залізниць) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно з ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст. 110 Статуту залізниць визначено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Стаття 110 Статуту залізниць передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць. Згідно з частиною 2 цієї ж статті: за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічна норма міститься у ст. 113 Статуту залізниць.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Частиною першої ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

За п. 4 Правил складання актів, комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Пунктом 22 "Правил видачі вантажів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Так, на станції призначення комерційні акти БИ № 570974/76 від 07.12.2015 року та БИ №570973/75 від 07.12.2015 року підписані вантажоодержувачем без зауважень та заперечень.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

За приписами ч.2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів здатних до перевезення у вологому стані.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Як встановлено господарським судом, на залізничній накладній №50424977 від 04.12.2015р. міститься відповідний переуступний напис Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго", відокремленим підрозділом якого є "Зуївська теплова електрична станція".

Таким чином, право на предявлення претензії та позову за даним перевезеннням передано позивачу.

Вантаж (вугілля камяне марки г газоване) перевозився у вологому стані, про що вказано у накладній №50424977, а тому, 2 % від 70 000 кг складають 1 400 кг.

З урахуванням норми природної втрати під час перевезення, нестача вантажу у вагоні №53756862 становить (2880 - 1400) 1480кг, у вагоні №55332522 (3060 - 1400) 1660кг, а разом 3 140кг.

Вартість однієї тони вантажу, який здано до перевезення у вагонах № 53756862, № 55332522, становить 1 209,72 грн.

Відтак, вартість недостачі, виявленої у вагонах № 53756862, № 55332522, з урахуванням норми природної втрати, складає 3 798,52грн. (3,14 т. (нестача з урахуванням норми природної втрати 2%) х 1 209,72 грн. вартість 1т вугілля з ПДВ).

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів вважає його арифметично невірним та погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірна вартість втраченого вугілля становить 3 798,52грн.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками, зокрема, розуміються втрата або пошкодження майна у разі неналежного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За умовами ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Стягнення збитків є заходом цивільної відповідальності. Необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є: протиправність поведінки особи; збитки, як результат протиправної поведінки; причинний звязок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін.

Згідно зі ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначено вище, перевезення за залізничною накладною №50424977 відбулось 04.12.2015р., тобто у період дії договору №214е від 28.12.2012р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, який укладено між позивачем та Державним підприємством "Донецька залізниця".

Вказаний договір підписано та скріплено печатками з обох сторін зі строком дії, у відповідності до п. 1. додаткової угоди від 01.08.15р., до 25.02.2016р.

Пунктом 1.1 договору №214е від 28.12.2012р. встановлено його предмет, яким є надання Виконавцем Вантажовласнику послуг, повязаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання залізницею зобов'язань щодо збереження довіреного вантажу.

Разом з тим, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідальною особою за незбереження вантажу, який було відправлено за залізничною накладною №50424977 у вагонах № 53756862, № 55332522 є Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця, оскільки спірне перевезення вантажу відбулося після утворення юридичної особи Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, Регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця та враховуючи укладення між позивачем та відповідачем договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспотром послуги № ДФ/10049 від 28.12.2015р.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 104 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (стаття 106 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.107 Цивільного Кодексу України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", як нова юридична особа, утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Як вбачається із положень наведеного Закону та постанови Кабінету Міністрів України: всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ "Укрзалізниця", реорганізовуються шляхом злиття.

Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 735.

Згідно з пунктами 1, 2 Статуту ПАТ Українська залізниця є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону № 4442-VI, Постанови № 200; товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації (пункт 12 Статуту).

Товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту. За товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження таким майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом (пункти 20, 21 Статуту).

Відповідно до пунктів 25, 26, 53, 54 Статуту, засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами держави стосовно товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Управління корпоративними правами держави, переданими до статутного капіталу товариства, здійснює товариство. Єдиним акціонером товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Вищим органом є загальні збори акціонерів. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України. Функції вищого органу, які передбачені законодавством, цим Статутом, а також внутрішніми документами товариства, крім функцій, зазначених у пункті 56 цього Статуту, здійснюються Кабінетом Міністрів України одноосібно.

Державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства Українська залізниця здійснено 21 жовтня 2015 року.

Одночасно, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) міститься інформація про те, що Державне підприємство Донецька залізниця перебуває у стані припинення, однак запис про припинення у Реєстрі відсутній.

Крім того, в Реєстрі наведено дані про юридичних осіб, правонаступником яких є Публічне акціонерне товариство Українська залізниця, серед яких зазначено Державне підприємство Донецька залізниця. Водночас, згідно з інформацією у Реєстрі про здійснення зв'язку з юридичною особою правонаступництво Публічного акціонерного товариства Українська залізниця щодо Державного підприємства Донецька залізниця настає відповідно до Постанови № 604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника.

Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями. Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до чинного цивільного законодавства України, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться й у постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

За таких обставин, сама по собі вказівка в Законі України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", а також у постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 та у Статуті відповідача про те, що Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не призводить до автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.

За змістом пунктів 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200, проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

Крім того, в п.5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 604.

Вищенаведені нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України прямо вказують, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (в тому числі й Державного підприємства Донецька залізниця), їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не ввійшло до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця. При цьому в балансі Публічного акціонерного товариства Українська залізниця мають тимчасово відображатися тільки активи таких підприємств (зобов'язання в балансі не відображаються і до Публічного акціонерного товариства "Укрзаліниця" не переходять).

Згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 року визначено районами проведення антитерористичної операції, а Державне підприємство Донецька залізниця зареєстровано у м.Донецьку.

Із комплексного аналізу зазначених норм права можна дійти висновку, що спеціальним Законом №4442-VI визначено особливості утворення Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, на виконання якого Кабінет Міністрів України прийняв відповідні нормативно-правові акти та діяв не тільки як вищий орган у системі органів виконавчої влади, а й як особа, яка здійснює на підставі цього Закону від імені держави функції вищого органу управління Товариством.

Зважаючи на викладене, питання правонаступництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця стосовно Державного підприємства Донецька залізниця визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання постановами №200 та №604, які пов'язують перехід прав і обов'язків Державного підприємства Донецька залізниця до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника.

В свою чергу, відповідно до передавального акта від 05.08.2015р. правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця", яке розташоване на території проведення АТО, не включається до зведених актів інвентаризації, а відображається в балансі і закріплюється в частині активів за Відповідачем на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, відповідно до п.2 постанови КМУ від 12.11.2014р. №604.

За змістом зведеного передавального акту від 06.08.2015р., затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015р., комісією з утворення Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (до складу якої входив голова комісії з реорганізації Державного підприємства Донецька залізниця), на підставі ст.107 Цивільного кодексу України складено та підтверджено вартість і склад активів та зобовязань. При цьому, визначено, що майно, яке розташовано на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції не включено до переліків і зведених актів інвентаризації майна, а відображено в балансі (крім зобовязань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюються в частині активів за Публічним акціонерним товариством Українська залізниця на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, відповідно до п.2 постанови №604 від 12.11.2014р. Кабінету Міністрів України.

При цьому, розмежування таких прав та обовязків Державного підприємства Донецька залізниця баланс (звіт про фінансові результати) та розшифровки його статей не містять.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 08.02.2017р. у справі №910/5096/16, від 08.02.2017р. у справі № 910/1074/16, від 22.02.2017р. у справі № 910/8325/16, від 22.02.2017р. у справі № 910/9323/16, від 22.02.2017 у справі №910/8349/16, від 15.03.2017р. у справі №910/7780/16, від 15.03.2017р. у справі № 6426/16, від 15.03.2017р. у справі 905/778/16.

Більш того, як зазначено вище, спірне перевезення відбулось у період дії договору №214е від 28.12.2012р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, який укладено між позивачем та Державним підприємством "Донецька залізниця", а тому укладення 28.12.2015р. договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспотром послуги № ДФ/10049 з Публічним акціонерним товариством Українська залізниця, м.Київ в особі регіональної філії Донецька залізниця не має відношення до спірного перевезення.

В свою чергу, відповідно до приписів ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача. Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві. Таким чином, залучення до участі у справі іншого відповідача, по перше, є правом суду, по друге, в матеріалах справи відсутні відповідні клопотання або заяви сторін з приводу заміни відповідача на належного.

За вказаних обставин, у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ, м.Добропілля Донецької області до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Лиман Донецької області за участю третьої особи, яка не заявлає самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства Донецька залізниця, м.Донецьк про стягнення вартості недостачі вугілля у розмірі 5492,13 грн. слід відмовити.

Отже, рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2017р. у справі № 905/1889/16 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ в особі Регіональної філії Донецька залізниця, м. Лиман задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновки колегії суддів та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ в особі Регіональної філії Донецька залізниця, м. Лиман задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2017р. у справі № 905/1889/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ, м.Добропілля Донецької області до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Лиман Донецької області про стягнення вартості недостачі вугілля у розмірі 5492,13 грн. відмовити..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ (85003, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, буд.1, код ЄДРПОУ 00176472, п/р26004962490458 в ПАТ ПУМБ, МФО 334851) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Донецька залізниця (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Кірова, буд. 22, код ЄДРПОУ 40150216) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 515,80 грн.

Господарському суду Донецької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3