Ухвала суду № 66961434, 07.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

07.06.2017Справа № 910/9066/17

Cуддя Грєхова О.А., розглянувши

позовну заяву АТ «Позивач «Фінанси та Кредит»

до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аквант»

про стягнення 650 799,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги АТ «Позивач «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аквант» про стягнення 650 799,07 грн.

Розглянувши зазначену позовну заяву з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про те, що вона підлягає поверненню позивачу без розгляду, з наступних підстав.

Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).

У Рішенні у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

З наданих доказів про відправлення відповідачам копії позовної заяви і доданих до неї документів (опису вкладення у цінний лист), вбачається, що позивачем направлено позовну заяву з додатками, разом з тим позивачем не вказано перелік таких додатків.

Таким чином, суд не може дійти достовірного висновку про те, що позивачем було направлено відповідачам всі додатки до позовної заяви.

При цьому судом враховано, що з вимог ч. 1 ст. 56 ГПК України випливає, що обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.

В п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК.

Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України позовна заява і додані до неї документи повертаються позивачу без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Згідно з п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 21 ГПК України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Позивачем у позовній заяві, в якості позивача АТ «Позивач «Фінанси та Кредит», та зазначено ідентифікаційний код - 09807856.

Однак, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що за ідентифікаційним номером 09807856 обліковується ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" ( АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" ).

Відповідно до ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом.

Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Таким чином, позивачем в своїй позовній заяві не вказано повного найменування позивача в розумінні ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України.

Також, згідно з ч. 3 ст. 21 ГПК України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Позивачем у позовній заяві, в якості відповідача визначено ОСОБА_1.

Однак, як вбачається з предмету позову, позивач просить суд стягнути заборгованість за Договором про відновлювальну кредитну лінію № 39-13/13-40402-с-а від 01.06.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а не ОСОБА_1, як фізичною особою, що не є тотожним.

Разом з тим, доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктами 2, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.

Звернути увагу позивача на те, що після усунення допущеного порушення, яке стало підставою повернення позовної заяви, він має право повторно звернутися з позовом до суду.

Суддя О.А. Грєхова