Рішення № 66961377, 06.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017Справа № 910/6539/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Юнекс Банк"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит"простягнення 283 546 грн 05 коп.Представники: від позивача: Семенов Р.А. - представник за довіреністю;від відповідача: не з'явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.04.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" про стягнення 283 546 грн 05 коп. заборгованості за кредитним договором № 0.218.0515.ЮР_К від 12.05.2015, у тому числі: 210 000 грн 00 коп. заборгованості по кредиту, 38 775 грн 98 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 31 383 грн 71 коп. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 3 386 грн 36 коп. пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами кредитного договору № 0.218.0515.ЮР_К від 12.05.2015, належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останньої виникла заборгованості по кредиту в розмірі 210 000 грн 00 коп. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 38 775 грн 98 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано 31 383 грн 71 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 3 386 грн 36 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6539/17 та справу призначено до розгляду на 06.06.2017.

04.05.2017 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 06.06.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав. Розглянувши, подане через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача, клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки неможливість забезпечення явки представника у судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, суд зазначає, що позивач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Також, суд зазначає, що у відповідача було достатньо часу для виконання вимог ухвали суду, оскільки з моменту отримання відповідачем ухвали суду про порушення провадження у справі до дати засідання пройшов понад місяць.

У судове засідання 06.06.2017 з'явились представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 06.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2015 між Публічним акціонерним товариством "Юнекс Банк" (банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" (позичальник за договором) укладено кредитний договірна № 0,218,0515,ЮО_К, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 402 200 грн 00 коп. для рефінансування кредитної заборгованості за кредитним договором № 0.165.0613.ЮО_К від 07.06.2013, що укладений між позичальником та банком, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 11.05.2016, а також сплатити плату за користування кредитом у розмірі 25,00 % річних та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором.

У відповідності до пункту 2.1. кредитного договору надання кредиту здійснюється в безготівковій формі на підставі письмового клопотання (заявки) позичальника про надання кредиту (далі за текстом - заявка), шляхом перерахування кредиту на поточний рахунок позичальника, зазначений у відповідній заявці, за умови виконання позичальником своїх зобов'язань належним чином та додержання всіх умов надання кредиту, визначених договором.

Датою надання кредиту є дата перерахування грошових коштів з рахунку обліку кредиту, зазначеного в пункті 12.1 договору, на поточний рахунок позичальника, зазначений в заявці (пункту 2.4 кредитного договору).

Згідно з пунктом 3.1. кредитного договору нарахування процентів здійснюється у валюті кредиту на суму заборгованості за кредитом за весь строк користування

Кредитом, починаючи з дня надання кредиту по день, що передує дню його повернення в повному обсязі, за методом "факт/факт".

Проценти нараховуються банком щомісячно (не рідше одного разу на місяць) в такому порядку: в перший місяць користування кредитом - за період з дня надання кредиту по останній календарний день поточного місяця включно; в другий та наступні місяці користування кредитом - за період з першого по останній календарний день поточного місяця включно; в місяць, в якому здійснюється погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі - за період з першого календарного дня поточного місяця по день, що передує дню погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3.2. кредитного договору сплата процентів здійснюється позичальником щомісячно, починаючи з другого місяця користування кредитом, шляхом

перерахування суми нарахованих процентів в валюті кредиту на рахунок обліку процентів, зазначений в пункті 12.1 договору, не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним та в день погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі. Якщо десяте число місяця припадає на неробочий або святковий день сплата процентів здійснюється не пізніше банківського дня, що передує десятому числу місяця, наступного за звітним.

Положеннями пункту 10.1. кредитного договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та закінчується (в тому числі внаслідок розірвання) в момент остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за договором в повному обсязі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Як встановлено судом, на виконання умов кредитним договором № 0.218.0515.ЮР_К від 12.05.2015 позивачем було надано відповідачу кредит у розмірі 402 200 грн 00 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 2414 від 12.05.2015, а також випискою з особового рахунку відповідача за період з 12.05.2015 по 30.03.2017.

Судом встановлено, що позичальник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим в останнього виникла поточна заборгованості по кредиту в розмірі 210 000 грн 00 коп. та заборгованості по нарахованим за період з 01.04.2016 по 31.01.2017 відсоткам за користування кредитом в розмірі 38 775 грн 98 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів повернення кредиту у розмірі 210 000 грн 00 коп. та сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 38 775 грн 98 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором № 0.218.0515.ЮР_К від 12.05.2015, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в розмірі 210 000 грн 00 коп. та заборгованості по нарахованим за період з 01.04.2016 по 31.01.2017 відсоткам за користування кредитом в розмірі 38 775 грн 98 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за кредитним договором № 0.218.0515.ЮР_К від 12.05.2015, позивачем за загальний період прострочення з 01.08.2016 по 31.01.2017 нараховано позичальнику 31 383 грн 71 коп. пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту та 3 386 грн 36 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 8.2. кредитного договору у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань (крім пені та штрафів), банк має право застосувати до позичальника пеню, а позичальник зобов'язаний сплатити її банку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного боргового зобов'язання, з розрахунку методом "факт/факт". Пеня розраховується за кожний календарний день порушення, включаючи день виконання боргового зобов'язання.

Згідно з пунктом 8.5. договору, нарахування зазначених в договорі пені та/або штрафів припиняється банком через один рік від дня, коли зобов'язання, за порушення якого стягується пеня та/або штраф, мало бути виконано належним чином. Сторони погоджуються, що строк позовної давності вимог банку щодо сплати пені та/або штрафів, визначених договором, становить три роки.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 8.2 договору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 0.218.0515.ЮР_К від 12.05.2015, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів в 31 383 грн 71 коп. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 3 386 грн 36 коп., нарахованих за загальний період прострочення з з 01.08.2016 по 31.01.2017, підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст. 82, ст. 82-1, ст. 84, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" (03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок № 10 літера А, офіс № 296, ідентифікаційний код 34349201) на користь Публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк" (04070, місто Київ, вулиця Почайнинська, будинок 38, ідентифікаційний код 20023569) заборгованість по кредиту в розмірі 210 000 (двісті десять тисяч) грн 00 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 38 775 (тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн 98 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 31 383 (тридцять одна тисяча триста вісімдесят три) грн 71 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 3 386 (три тисячі триста вісімдесят шість) грн 36 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 253 (чотири тисячі двісті п'ятдесят три) грн 19 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 07.06.2017

Суддя Н.Б. Плотницька