Ухвала суду № 66961226, 06.06.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.06.17 Справа № 917/735/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул. Будька, буд. 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300)

до Публічного акціонерного товариства "Креді агріколь банк" (вул. Пушкінська, буд.42/4, м. Київ, 01004)

про визнання недійсним пункту 12 кредитного договору

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

Розглядається позовна заява про визнання недійсним п.12 Кредитного договору № 159 від 24.11.2011р. в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 7 від 25.12.2014р., в частині, яка передбачає, що "Спори в рамках Договору підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, в порядку, передбаченому арбітражним застереженням (нижче). Якщо спір не підвідомчий Міжнародному комерційному арбітражному суду, такий спір передається на розгляд суду. Арбітражне застереження (арбітражна угода). Будь-які спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Договором або у зв'язку з ним, в тому числі такі, які стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту, текст якого розміщено на сайті www.ucci.org.ua. Арбітражний суд складається з одного арбітра. Місце проведення засідання Арбітражного суду-м. Київ, Україна. Мова арбітражного провадження -українська

Відповідач заперечує проти розгляду справи у господарському суді, оскільки згідно третейського застереження спори в рамках Кредитного договору підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промислової палаті України, та надав суду заяву про припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України.

Позивач заперечує щодо передачі спору в третейський суд, посилаючись на те, що спори про визнання договорів недійсними мають розглядатися виключно державними судами; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір; за ч.1 ст. 8 Закону України «Про МКАС» суд до вирішення питання про припинення провадження у справі повинен дослідити чи є арбітражна угода дійсною.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Креді агріколь банк" (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (позивачем) був укладений Кредитний договір № 159 СL від 24.11.2011р. (далі - Кредитний договір).

25.12.2014р. сторони уклали Договір про внесення змін та доповнень № 7 до Кредитного договору № 159 СL від 24.11.2011р., в якій виклали цей договір в новій редакції.

Зокрема, пунктом 12 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 7 від 25.12.2014р.) встановлено: Спори в рамках Договору підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, в порядку, передбаченому арбітражним застереженням (нижче). Якщо спір не підвідомчий Міжнародному комерційному арбітражному суду, такий спір передається на розгляд суду. Арбітражне застереження (арбітражна угода). Будь-які спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Договором або у зв'язку з ним, в тому числі такі, які стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту, текст якого розміщено на сайті www.ucci.org.ua. Арбітражний суд складається з одного арбітра. Місце проведення засідання Арбітражного суду-м. Київ, Україна. Мова арбітражного провадження -українська.

Тобто, пункт 12 Кредитного договору є арбітражною угодою у формі застереження в розумінні статті 7 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних звязків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між: їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

Статтею 7 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між: ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами.

Уклавши Кредитний договір (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №7 від 25.12.2014 р.) позивач фактично погодився з передбаченим в ньому порядком вирішення спорів.

Відповідно до пункту 5 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій від 31.05.2002 р. №04-5/608 арбітражна угода має чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: МКАС, МАК при ТПП України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Таким чином, арбітражне застереження у Кредитному договорі повністю відповідає вищенаведеним вимогам і є дійсним.

Твердження позивача на те, що даний спір належить розглядати в господарському суді, оскільки юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, а також, що спори про визнання договорів недійсними мають розглядатися виключно державними судами, в даному випадку судом не може бути прийнято з таких мотивів.

В п.3.1 рішення Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 у справі N 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) визначено, що гарантуючи судовий захист з боку держави, ОСОБА_3 України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України. Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року N 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною другою ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

В ст. 5 Закону України «Про третейські суди» зазначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

В ст. 6 Закону України «Про третейські суди» визначено підвідомчість справ третейським судам, а саме третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Спір, який є предметом розгляду у даній справі (про визнання недійсним частини кредитного договору, зокрема, арбітражного застереження) не входить до переліку спорів, які не можуть розглядатися третейськими судами.

З огляду на викладене, даний спір може бути розглянутий третейським судом.

В ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» встановлено, що суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Визначена в п. 12 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін № 7 від 25.12.2014р.) третейська угода на даний час недійсною не визнана, не втратила чинність та може бути виконана.

Відповідач до подання своєї першої заяви щодо суті спору, попрохав припинити провадження у справі.

Отже, за 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд має припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу.

Пунктом 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

В п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розяснено, що провадження у справі підлягає припиненню, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК України). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження по справі. Якщо таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то у випадку, якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 cт. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, провадження у даній справі має бути припинено на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд розяснює позивачу право звернення за вирішенням даного спору до Міжнародного комерційного арбітражного суді при Торгово-промисловій палаті України згідно арбітражного застереження.

На підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивач має право звернутися до суду з заявою про винесення додаткової ухвали про повернення судового збору у даній справі.

Керуючись п.5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Припинити провадження у справі.

Суддя Безрук Т. М.