Рішення № 66960846, 24.05.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017р.Справа № 914/825/17

За позовом: Приватного підприємства «Фортуна Л», Львівська область, Яворівський район, с.Кожичі

до відповідача: Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, м.Львів

про стягнення 52848,90 грн.

суддя Гоменюк З.П.

секретар судового засідання Зусько І.С.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, директор;

відповідача: не зявився

Учаснику процесу розяснено його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи. Учаснику процесу права та обовязки зрозумілі, відводу не заявлено.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Фортуна Л», Львівська область, Яворівський район, с.Кожичі до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, м.Львів про стягнення 52848,90 грн.

Ухвалою суду від 03.05.2017 р. порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду на 24.05.2017 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснив, що між сторонами було укладено договір підряду, на виконання якого позивач виконав роботи, а відповідач в порушення умов договору їх не оплатив. У звязку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача 52848,90 грн. заборгованості.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено 10.05.2017 р.).

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

27.01.2014 р. між Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області (замовник, відповідач у справі) та Приватним підприємством «Фортуна Л» (підрядник, позивач у справі) було укладено договір підряду №1, за умовами п.1.1. якого підрядник зобовязався виконати роботи по капітальному ремонту приміщень паспортного столу відповідно до календарного плану виконання робіт та договірної ціни, а замовник зобовязався прийняти і оплатити виконані роботи на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.2.1. договору, ціна договору складає 52848,90 грн., в т.ч. ПДВ 8808,15 грн. У випадку зміни бюджетного фінансування ціна договору може коригуватися відповідно до бюджетного призначення та реального фінансування.

Цей договір набув чинності з моменту його підписання сторонами та діяв до 01.06.2014 р. (п.8.1. договору).

Згідно з п.3.1 договору, підрядник зобовязаний виконати роботи з 27.01.2014 р. по 01.06.2014 р. відповідно до календарного плану виконання робіт (додаток №1).

Підрядник протягом 10 календарних днів після завершення виконання робіт, передбачених п.1.1. даного договору, готує відповідні документи, в т.ч. акт здавання-приймання виконаних робіт, і подає їх для підписання замовнику. (п.3.10. договору).

Як передбачено п.3.11. договору, замовник зобовязаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують завершення виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 10 календарних днів з дня одержання.

Розділом 4 договору встановлено порядок проведення розрахунків за виконані роботи.

Так, замовник зобовязаний сплатити підряднику обумовлену договором ціну після виконання робіт протягом 20 календарних днів з дня підписання сторонами акта здавання-приймання виконаних робіт. Розрахунки між сторонами здійснюються безготівковим шляхом на поточний рахунок, вказаний підрядником. Розрахунки за надані роботи здійснюються на розрахунковий рахунок виконавця з відтермінуванням платежу до 15 робочих днів. У разі затримки фінансування термін оплати на дані послуги продовжується на 7 банківських днів.

На виконання умов договору підряду відповідачем було виконано роботи на обєкті на загальну суму 52848,90 грн. Вказане підтверджується, зокрема, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2014р. від 11.05.2014 р. на суму 52848,90 грн. та актом приймання виконаних будівельних робіт від 11.05.2014 р. Такі довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати і акт приймання виконаних будівельних робіт підписані без зауважень керівниками замовника та підрядника та скріплені печатками відповідних юридичних осіб.

Претензією від 12.04.2017 р. Приватне підприємство «Фортуна Л» просило відповідача перерахувати основну суму боргу за договором підряду в розмірі 52848,90 грн. У відповіді на претензію від 21.04.2017 р. Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області зазначило, що у виділеному йому кошторисі на 2017 рік не було передбачено фінансування заборгованості за договором підряду №1 від 27.01.2014 р., тому в управління відсутні кошти для погашення заборгованості за даним договором.

Станом на день розгляду справи судом належні докази повної або часткової сплати відповідачем заявленої до стягнення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду, а саме його різновидом договором будівельного підряду.

Як встановлено ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобовязується збудувати і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно повязаних з місцезнаходженням обєкта.

Згідно з ч.4 ст.879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого обєкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Судом встановлено, що виконані за договором роботи не було оплачено відповідачем взагалі.

Суд вважає, що відсутність виділених відповідачеві з бюджету коштів не може впливати на виконання зобовязань за договором.

Пунктом 1.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розяснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобовязання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобовязання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Також суд звертає увагу відповідача на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто субєкт господарювання, який фінансується за рахунок коштів Державного бюджету, не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобовязань, покладених на нього законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями.

Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 р. у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України»).

Згідно зі ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності зазначених у ст. 617 ЦК України обставин, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобовязання відповідачем не подано.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

На переконання суду, посилання відповідача на те, що він не володіє коштами для виконання своїх зобовязань не є тією обставиною (подією), яка звільняє його від передбаченої законом відповідальності за неналежне виконання зобовязання.

За таких обставин суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання відповідачем, що в свою чергу є підставою для стягнення суми заборгованості.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню, складає 52848,90 грн.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як передбачено частиною шостою статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 617, 625, 626, 837, 854, 875, 879 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, м.Львів, вул.Руданського, 3 (ідентифікаційний код 37831493) на користь Приватного підприємства «Фортуна Л», Львівська область, Яворівський район, с.Кожичі, вул.Підлісна, буд.619 (ідентифікаційний код 37304210) 52848,90 грн. основного боргу та 1600 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 24.05.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 29.05.2017 р.

Суддя Гоменюк З.П.