Рішення № 66960766, 01.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017

Справа №910/4280/17

За позовом Публічного акціонерного товариства “Укрпошта” в особі Полтавської дирекції

Публічного акціонерного товариства “Укрпошта”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Промсантехніка-1”

про стягнення 2265,89 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України) в судовому засіданні 01.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство “Укрпошта” в особі Полтавської дирекції публічного акціонерного товариства “Укрпошта” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Промсантехніка-1” про стягнення заборгованості за договором № 99/331 від 16.07.2007 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендареві в загальній сумі 2265,89 грн., з яких 1224, 57 грн. сума основного боргу, 1041, 32 грн. – пеня.

Ухвалою суду від 22.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4280/17, розгляд останньої призначено на 15.05.2017.

Через відділ діловодства суду 03.05.2017 від позивача надійшов лист вих. № 01.4-06/69 від 25.04.2017 про надання інформації та документів, в якому, зокрема, просив суд розглядати справу без участі його представника у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 відкладено розгляд справи на 01.06.2017 та зобов’язано сторін надати докази по справі, а саме: позивачу надати банківські виписки по контрагенту за період з 25.02.2014 по дату розгляду справи, а відповідача повторно зобов’язано виконати вимоги ухвали суду від 22.03.2017 про порушення провадження у справі.

Через відділ діловодства суду 29.05.2017 від позивача надійшов лист вих. 01.4-06/93 від 25.05.2017 про надання документів, а саме банківської виписки по відповідачу. Разом з тим, клопотав про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами.

У судове засідання 01.06.2017 представники сторін не з’явилися. Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач просив справу розглядати без участі його представника.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов’язань за договором № 99/331 від 16.07.2007 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, в частині оплати наданих за договором послуг.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавець,) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промсантехніка - 1" (орендар, відповідач) 16.07.2007 укладено договір оренди №33/07-Н/311 нерухомого майна, що належить до державної власності (договір), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення - гараж, надалі за текстом - "об'єкт оренди" (п.1.1), об'єкт оренди знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Миру, 18 (п.1.2), загальна площа об'єкту оренди складає 23,2 кв.м (п.1.3), об’єкт оренди знаходиться на балансі Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (далі по тексту - балансоутримувач) (п.1.5), майно передається в оренду під гараж (п.1.6), передача об'єкта оренди у користування орендаря здійснюється одночасно з підписанням сторонами договору та оформлюється актом прийому - передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Разом з тим, 16.06.2007 між Полтавською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта", як балансоутримувачем та відповідачем, як орендарем укладено договір № 99/331 від 16.07.2007 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендареві у відповідності до договору оренди № 33/07-Н від 16.07.2007 (далі за текстом – договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, балансоутримувач зобов’язується за замовленням орендаря протягом визначеного в договору строку надавати за плату наступні послуги: постачання тепла у вигляді гарячої води, електроенергії та холодної води, приміщення, розташованого за адресою: Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Миру, 18, а орендар зобов’язується оплачувати такі послуги.

Згідно з п. 2.1. договору балансоутримувач зобов’язаний за замовленням орендаря надавати останньому визначені цим договором послуги, а відповідно до п. 2.2. має право отримувати за надані послуги оплату в розмірах і строки, передбачені договором. Орендар зобов’язаний приймати від балансоутримувача результати наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг за спірним договором визначається сторонами за фактом їх надання, за результатами кожного календарного місяця, що відображається у виставлених балансоутримувачем рахунках про надані послуги. Орендар перераховує суму коштів, визначену в рахунку про надані послуги, протягом 3 (трьох) календарних днів, з моменту його отримання (п. 3.6 договору). У разі невиконання чи неналежного виконання сторонами договірних зобов’язань в терміни визначені в цьому договорі, до винної сторони застосовуються штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 1 % від суми прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, за кожен день прострочення (4.2 договору). Відповідно до п 8.1 договору цей договір набуває чинності з 16.06.2007 і діє до 16.06.2010.

В подальшому, між сторонами 17.07.2012 укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до п.1 якої сторони погодили, встановити строк дії даного договору до закінчення договору оренди №33/07-Н/311 від 16.07.2007.

В березні 2014 року, орендар повернув орендарю нерухоме майно – об’єкт оренди, орендований за договором оренди № 33/07-н від 16.07.2007, про що було складено відповідний акт приймання – передачі (повернення) нерухомого майна – нежитлового приміщення (будівлю), що належить до державної власності від 21.03.2014.

Як зазначає позивач, за березень місяць 2014 відповідачу нараховано до сплати 1 088, 98 грн. відповідно до виставленого рахунку № 4882 від 01.03.2014, проте відповідачем сплачено 157, 68 грн., а тому борг за цей місяць становить 931, 30 грн., за квітень місяць нараховано 293, 27 грн. згідно з рахунком № 4973 від 27.03.2014. загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором, за розрахунком позивача складає 1 224, 57 грн. за період з 25.03.2014 по 01.02.2017.

Позивач також зазначає, що ним 09.06.2015 та 09.07.2015 на адресу відповідача направлялися претензії про неналежне виконання договірних зобов’язань за вих. № 05-15-75 від 09.06.2015 та за вих. № 05-16-100 від 09.07.2015, однак відповідач відповіді на вказані претензії не надав, заборгованість на дану суму не оплатив, у зв’язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.

Предметом позову у справі є матеріально – правові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 2 265,89 грн. за договором, з яких 1 224, 57 грн. основної заборгованості за періоди з березня 2014 року по лютий 2017 року та 1 041, 32 грн. пені за загальний період прострочення з 15.12.2013 по 07.10.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Договір № 99/331 від 16.07.2007 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендареві у відповідності до договору оренди № 33/07-Н від 16.07.2007 за своєю правовою природою є договором про надання житлово - комунальних послуг, а відтак між сторонами також виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно положень ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Спір у справі виник у зв’язку з неналежним виконання відповідачем обов’язку з оплати прийнятих послуг, що надавалися позивачем за договором.

Згідно з ч. 1 ст. 503 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, згідно п. 3.1. договору вартість послуг за спірним договором визначається сторонами за фактом їх надання, за результатами кожного календарного місяця, що відображається у виставлених балансоутримувачем рахунках про надані послуги. Орендар перераховує суму коштів, визначену в рахунку про надані послуги, протягом 3 (трьох) календарних днів, з моменту його отримання (п. 3.6. договору).

Як стверджує позивач відповідач не виконував належним чином умови договору в частині своєчасного внесення платежів на користь позивача. Відповідне твердження відповідачем спростоване не було, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (орендар) свого обов’язку належним чином не виконав, витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг (за відшкодування опалення за лютий та теплопостачання за березень) не оплатив, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1 224, 57 грн.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Відповідач, який своєчасно і належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, не подав суду доказів належного виконання грошових зобов’язань за договором про надання послуг або ж фактичних даних на спростування заявлених вимог чи на відсутності прострочення у правовідносинах з позивачем, а тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу слід вважати обґрунтованими і доведеними та такими, що піддягають задоволенню в сумі 1 224, 57 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 041, 32 грн. за загальний період прострочення з 15.12.2013 по 07.10.2015. Щодо вказаних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із наданих позивачем розрахунків пені станом на 10.02.2015 та станом на 07.10.2015 позивач просить суд стягнути 407, 90 грн. пені нарахованої за несплачену заборгованість відповідача за листопад 2013 року – квітень 2014 року за загальний період прострочення з 15.12.2013 по 10.02.2015, а також 633, 42 грн. нараховану на суму боргу 1711, 05 грн. по відшкодуванню комунальних послуг за період прострочення з 11.02.2015 по 07.10.2015. Загальна сума нарахованої позивачем пені за договором становить 1 041, 32 грн. за період прострочення з 15.12.2013 по 07.10.2015.

Оскільки позивачем не були надані суду жодні докази наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором та її розміру за листопад 2013 року – лютий 2014 року суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені з відповідача за листопад 2013 року – лютий 2014 року.

Судом встановлено порушення відповідачем його зобов’язань перед позивачем у даній справі по відшкодуванню комунальних послуг за договором за березень 2014 року та квітень 2014 року в розмірі 1 224, 57 грн., відповідно вимоги позивача щодо нарахування пені правомірні тільки в частині її нарахування на вказану суму.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у відповідності до п. 4.2. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, у розмірі визначеному судом, оскільки при здійсненні розрахунку за періоди прострочення з 15.04.2014 по 10.02.2015 та 11.02.2015 по 07.10.2015 позивачем не було враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (здійснено нарахування пені більше ніж за шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано) та було допущено арифметичні помилки.

За розрахунком суду, зробленого за допомогою системи ЛІГА, з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за загальний період прострочення з 15.04.2014 по 15.11.2014 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за порушення грошового зобов’язання по сплаті 931, 30 грн. та 293, 27 грн. в розмірі 137, 33 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промсантехніка-1" (02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 7, ідентифікаційний код 31103789) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22, ідентифікаційний код 21560045) в особі Полтавської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, буд. 2, ідентифікаційний код 21061678) 1 224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) грн. 57 коп. основного боргу, 137 (сто тридцять сім) грн. 33 коп. пені та 961 (дев’ятсот шістдесят одну) грн. 67 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.06.2017

Суддя І. В. Усатенко