Рішення № 66960565, 18.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017Справа №910/15620/16За позовом Державного підприємства «Артемсіль»

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

Державного підприємства "Донецька залізниця"

про стягнення 1 055 485,53 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача - Сорока І.В. за довіреністю; Алатко В.М. за довіреністю.

від відповідача-1 - Прохоров Ю.В. за довіреністю;

від відповідача-2 - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Артемсіль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 1 055 485,53 грн. - повернення перебору провізних платежів та збитків.

На обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що у період з 20 січня 2015 року по 26 січня 2015 року Державне підприємство «Артемсіль» здійснило відвантаження 33 вагонів з продукцією підприємства в адресу споживачів на території РФ на виконання умов укладених з останніми договорів (контрактів). ДП «Артемсіль» внесло всі передбачені платежі, у тому числі провізні та митні, однак вагони з продукцією підприємства одержувачам (споживачам) доставлені не були, що вказує на невиконання своїх зобов'язань залізницею передбачених парагр.1 статті 22 СМГС та умовам Договору № 28244/31-04-08 від 23.04.2008 року з ДП «Донецька залізниця» про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Так, позивач вказує, що в результаті неправомірних дій залізниці, а саме у зв'язку з неправомірним прийняттям та поверненням 33 вагонів з продукцією ДП «Артемсіль», які вже перетнули митну територію України, підприємству було завдано збитків на загальну суму 1 055 485,53 грн.

Ухвалою суду від 31.01.2017 року до участі у справі № 910/15620/16 залучено іншого відповідача - Державне підприємство «Донецька залізниця».

У задоволенні клопотання, поданого на підставі ч. 1 ст. 24 ГПК України про заміну первісного відповідача ПАТ «Українська залізниця» належним відповідачем (Державне підприємство «Донецька залізниця») суд відмовляє, у зв'язку з залученням Державного підприємства «Донецька залізниця» як іншого відповідача.

21.03.2017 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути 1 039 425, 51 грн. перебору провізних платежів та збитків.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява про зменшення розміру позовних вимог на підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду, отже відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що оскільки спірні кошти були списані з особового рахунку позивача в ЄТех ПД Державного підприємства «Донецька залізниця», то відповідно до параграфу 3 ст. 29 Угоди про міжнародне вантажне сполучення, претензії та позови з цього питання мають заявлятися виключно до ДП «Донецька залізниця». Також, зазначив, що твердження позивача про те що ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» є помилковим.

У поданих письмових поясненнях та в окремо поданій заяві відповідач-1 також просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Представник відповідача-2 надав усні пояснення по суті спору та зазначив, що з їх боку було виконано всі умови договору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

23.04.2008 між Державним підприємством «Донецька залізниця» (залізниця) та Державним підприємством об'єднання «Артемсіль» (вантажовласник) було укладено договір №28244/31-04-08 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є надання залізницею вантажовласнику послуг пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 2.2 Договору залізниця зобов'язується приймати до перевезення вантажі вантажовласника для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно з затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

До вказаного договору №28244/31-04-08 від 23.04.2008 неодноразово укладались додаткові угоди та доповнення.

Відповідно до додаткової угоди №6 від 29.10.2009 по тексту сторони замінили ДПО «Артемсіль» та ДП «Артемсіль».

Відповідно до додаткової угоди №17 від 17.11.2014 до договору №28244/31-04-08 від 23.04.2008 сторони внесли зміни, що договір укладено строком до 31 грудня 2015. Кожна сторона вправі розірвати договір по закінченню терміну його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менш ніж за десять днів.

Відповідно до розділу 3 договору №28244/31-04-08 від 23.04.2008 розмір попередньої оплати та періодичність ії внесення визначається «Вантажовласником», виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. Плата за перевезення визначається у відповідності до Розділу 4 ТК №1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею. Плата за додаткові послуги за регульованими тарифами визначається у відповідності до Розділу 2 ТК №1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею. Плата за додаткові послуги, які виконуються "Залізницею" за вільними тарифами, перелік яких надається в Розділі 1 пункт 26 таблиця 3 ТК №1, визначається за домовленістю сторін згідно з затвердженими калькуляціями і визначається в Доповненні №1 до цього Договору.

Також, в матеріалах справи наявний укладений між Державним підприємством «Донецька залізниця» (далі - Залізниця) та Державним підприємством «Артемсіль» (далі - Вантажовласник) договір №Д/КМЦ-15066-прибут 31/04-01 про надання послуг, який був пролонгований 26.01.2015 року.

Відповідно до п. 1.1 предметом договору є надання Залізницею Вантажовласнику послуг відповідно до статтей 9.30.55 Статут Залізниць України, пов'язаних з прийомом, відправленням, перевезенням та переробкою вантажів, а саме: транспортно - експедиційне обслуговування, навантажувально - розвантажувальні роботи, надання майданчика у тимчасове користування для виконання вантажних операцій та розміщення вантажу, перевезення вантажів автотранспортом, очищення, промивання і дезінфекція вагонів або контейнерів, а також послуги по технологіі, ремонту вантажних механізмів по станції Пантелеймонівка Донецької залізниці згідно з переліком видів послуг (Додаток № 1), заявок «Вантажовласника» (Додаток № 2) та проведення розрахунків за послуги.

Як встановлено судом у період з 20 січня 2015 року по 26 січня 2015 року Державне підприємство «Артемсіль» здійснювало відвантаження 33 (тридцяти трьох) вагонів з продукцією підприємства в адресу споживачів на території РФ на виконання умов укладених з останніми договорів (контрактів).

Суд зазначає, що Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) є чинною національного законодавства України, відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" та "Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів", тобто, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст.9 Конституції України та ст.10 Цивільного кодексу України є частиною національного законодавства України.

Перевезення вантажу здійснювалося залізницями Росії та України, які є учасницями СМГС, тому суд застосовує до спірних правовідносин положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СС).

Вантаж був прийнятий до перевезення залізницею (ДП «Донецька залізниця») відповідно до статті 8 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - СМГС, в редакції, що діяла до 01.07.2015 року) без зауважень.

Як вказує ДП «Артемсіль», останнє внесло всі передбачені платежі, у тому числі провізні та митні, однак вагони з продукцією підприємства одержувачам (споживачам) доставлені не були, що вказує на невиконання своїх зобов'язань залізницею передбачених парагр. 1 статті 22 СМГС та умовам договору № 28244/31-04-08 від 23.04.2008 року з ДП «Донецька залізниця» про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Без заяви та згоди ДП «Артемсіль» (додаток 17 СМГС) в квітні місяці 2015 року вагони з продукцією підприємства були повернуті з прикордонних станцій Харків - Сортувальний та Куп'янськ Південної залізниці і станції Хутір - Михайлівський Південно Західної залізниці на станцію відправлення зі стягненням з підприємства провізних платежів і додаткових зборів, без подання відповідних документів (парагр.4 ст. 13 СМГС) та отримання згоди ДП «Артемсіль» на їх сплату.

Як слідує з матеріалів справи спірні грошові кошти були списані ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до парагр.1ст. 30 СМГС право на пред'явлення позову, яке засноване на договорі перевезення, належить тій особі,яка має право заявити претензію до залізниці. Стаття 3 §1, визначає, що кожна приймаюча в даній угоді залізниця (під словом залізниця) розуміються усі залізниця однієї країни, зобов'язана перевозити усі грузи.

Згідно з парагр. 3 статті 29 СМГС (статті 46 СМГС у ред. з 01.07.2015 року) претензії про повернення сум, сплачених за договором перевезення, можуть бути пред'явлені тією особою, яка здійснила даний платіж, і тільки до тієї залізниці, яка стягнула ці суми.

Претензією від 06.08.2015 року №27/05-161 ДП «Артемсіль» звернулося на адресу перевізника ДП «Донецька залізниця» та в.о. начальника Краснолиманської дирекції залізничних перевезень ДП «Донецька залізниця» з проханням перерахувати суму 1 055 485, 53 грн. на поточний рахунок підприємства, що також відповідає умовам п. 4.2 Договору. Претензія була отримана ДП «Донецька залізниця» та структурним підрозділом в особі начальника Краснолиманської дирекції залізних перевезень ДП «Донецька залізниця», про що свідчать поштові (кур'єрські) накладні та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно з парагр. 8 статті 29 СМГС (статті 46 СМГС у ред. з 01.07.2015) залізниця зобов'язана в 180 денний термін з дня подання заяви претензії, підтвердженого поштовим штемпелем пункту відправлення або розпискою залізниці в отриманні безпосередньо пред'явленої претензії, розглянути цю претензію, дати відповідь і при повному або частковому визнанні її сплатити йому належну суму.

Встановлений СМГС строк розгляду претензії сплив у кінці лютого 2016 року, відповідь до ДП «Артемсіль» не надійшла, суму не перераховано.

Згідно з ст. 8 СМГС договір перевезення вважається укладеним з моменту прийому станцією відправлення вантажу і накладної до перевезення. Прийом до перевезення засвідчується накладенням на накладну календарного штемпеля і станції відправлення.

За накладення штемпеля накладна є доказом укладення договору перевезення.

Залізниця не виконала своїх обов'язків, не доставила вантаж одержувачу, як це передбачено ст. 22 Статуту залізниць та пар. 1 ст. 3 СМГС, при цьому отримала оплату за невиконаний договір перевезення - ненадані послуги. У зв'язку з чим ДП «Артемсіль» понесено збитки пов'язані з процесом необґрунтованого повернення навантажених вагонів на станцію відправлення, в тому числі послуги УТЛЦ, винагороди експедитору, плати за користування вагонами, митні витрати та інші.

Стаття 22 СМГС покладає відповідальність за виконання договору перевезення на дорогу, яка прийняла вантаж до перевезення.

Так, відповідно до § 1. ст. 22 СМГС залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення за накладною СМГС, відповідальна за виконання договору перевезення на всьому шляху проходження вантажу до видачі його на станції призначення.

Вантаж був прийнятий дорогою до перевезення без будь-яких заперечень, тому посилання відповідача-1 на пункт 8.1.4 Договору є обґрунтованим.

Згідно з § 2 ст. 22 СМГС Залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення за накладною ЦІМ / СМГС, відповідальна за виконання договору перевезення з моменту прийняття вантажу до перевезення до моменту проставлення календарного штемпеля станції на місці перевідправки, а в зворотному напрямку - з моменту проставлення календарного штемпеля станції на місці перевідправки до видачі вантажу на станції призначення.

Згідно з § 3 ст. 22 СМГС кожна наступна залізниця, приймаючи до перевезення вантаж разом з накладною, вступає тим самим у цей договір перевезення і приймає на себе зобов'язання.

Згідно з § 5 ст. 20 СМГС зміна договору перевезення проводиться на підставі письмової заяви відправника або одержувача за формою Додатка 17.

Відповідно до ст. 20 СМГС парагр.10 залізниця має право відмовити в зміні договору перевезення або затримати здійснення цієї зміни в випадках, якщо: 4) при зміні станції призначення вартість вантажу не покриває всіх передбачених витрат по перевезенню до нової станції призначення, крім випадків, коли сума, цих витрат вноситься негайно або гарантується.

Відповідно до парагр. 2 ст. 21 СМГС на підставі отриманої телеграми про перешкоди до перевезення або видачі вантажу станція відправлення негайно сповіщає про це відправника за встановленою формою або порядком, встановленим внутрішніми правилами. Відправник зобов'язаний записати на звороті сповіщення вказівку про те, як вчинити з вантажем, і повернути це повідомлення станції або повідомити свої вказівки порядком, встановленим внутрішніми правилами.

ДП «Артемсіль» сповіщень не отримувало, будь-яких заяв на станцію відправлення залізниці не подавало та не гарантувало оплату, зворотного матеріали справи не містять.

Відповідач-1 трактує ситуацію, що склалася як перешкода до перевезення, а не заборона на ввезення, але посилається на заборону контролюючого органу РФ Росспоживнагляду. Заборона і перешкоди до перевезення оформляються залізницею різними документами - які ДП «Артемсіль» не направлялися.

Таким чином, відповідач-1, безпідставно усунувся від дотримання існуючого порядку переміщення вантажів через кордон.

Відповідач-1 направив позивачу лист 18.04.2016 №ЦРЖМ-20/1 в якому зазначив, що претензія від 07.04.2016р. № 27/05- 161 відносно повернення платежів у сумі 1 055 485, 53 грн. за відправками № 49244247, 49356142, 49377252, 49365281, 49377286, 49377229, 49292212, 49349314404, 49314396, 49365135, 49378532, 49377161, 49392204, 49303480, 49292220, 49303373, 49303522, 49325582, 49316102, 49314537, 49314511, 49316185, 49365273, 49365323,49365257, 49378961, 49346448, 49379282, 49338692, 49365265, 49376296 зі станцій Донецької залізниці призначенням на станції ОАО РЖД повертається без розгляду по суті.

Відповідач-1 зазначив, згідно додатку 19 до ст. 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, що департамент комерційної роботи розглядає всі претензії вантажовідправників та вантажоодержувачів України, крім претензій за перебори провізної плати та повернення сум сплачених за договором перевезення. Відповідно до § 3 ст. 29 СМГС претензії за повернення платежів та зборів сплачених по договору перевезення, можуть бути пред'явлені тим, хто зробив даний платіж і тільки до тієї залізниці яка стягнула зазначені суми.

Згідно з пунктом 4 § 7 статті 29 СМГС в разі переборів перевізних платежів пред'явлення претензії відправником до залізниці відправлення здійснюється, по тих сумах, які він сплатив за перевезення, при умові надання дублікату накладної (лист накладної); одержувачем до залізниці призначення, по тих сумах, які він сплатив за перевезення, при умові надання оригінала накладної та листа повідомлення про прибуття вантажу.

Зазначені документи повинні бути надані тільки в оригіналах.

Термін на пред'явлення претензій відповідно до статті 31 СМГС, складає 9 місяців з дня сплати платежів.

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (ПАТ «Укрзалізниця» (з ідентифікаційним кодом 40075815) як нова юридична особа утворене згідно із законом «України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - Закон) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Статут публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.

Відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України ПАТ «Укрзалізниця» утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

Серед таких підприємств є Державне підприємство «Донецька залізниця», яке є залізницею, відповідальною перед позивачем.

Як вбачається із положень наведеного вище Закону та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200, всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ «Укрзалізниця», реорганізовуються шляхом злиття.

Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями. Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу , перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст.104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюють ся сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», тобто запису про припинення юридичної особи.

Отже, відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи - попередника з ЄДР.

Тому, сама вказівка в Законі та постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 та Статуті, а також у виписці з ЄДР про те, що ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту (в тому числі й ДП «Донецька залізниця»), не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів - і в кінці - припинення юридичних осіб таких підприємств.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №064 «Про деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.

Комісії з утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" разом з Міністерством інфраструктури після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції провести інвентаризацію та оцінку майна і за результатами подати пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно із законодавством.

Таким чином, ПАТ «Укрзалізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й Державного підприємства «Донецька залізниця», оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до ПАТ «Укрзалізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції. Згідно із ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

У зв'язку з цим між ДП «Донецька залізниця» та ПАТ «Урзалізниця» відсутній передавальний акт, який би підтверджував перехід від ДП «Донецька залізниця» всіх прав, активів і зобов'язання і боргів в статутний капітал Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця». Тобто, останнє не набуло прав та зобов'язань Державного підприємства «Донецька залізниця».

Отже, Державне підприємство «Донецька залізниця» знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до ПАТ «Укрзалізниця» не передавало і не могло передати в силу вищенаведених нормативно - правових актів Кабінету Міністрів України; свої господарські функції до ПАТ «Укрзалізниця» не передавало, самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність, веде претензійну роботу і розрахунки, бере участь в судових процесах, а тому продовжує самостійно нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.

Таким чином, ПАТ «Укрзалізниця» є неналежним відповідачем (боржником), оскільки не є правонаступником ДП «Донецька залізниця».

Окрім того, постановами Верховного Суду України від 08.02.2017 по справам №910/5096/16 та 910/10447/16 визначена правова позиція суду щодо правонаступництва ПАТ «Укрзалізниця» стосовно зобов'язань ДП «Донецька залізниця».

Стаття 28 СМГС передбачає відшкодування перебору провізних платежів, Стаття 31 §2 п.3 СМГС регламентує терміни повернення провізної плати та додаткових зборів - для претензій про додаткову сплату або для претензій про повернення провізної плати, додаткових зборів, штрафів або для претензій, пов'язаних з виправленням розрахунків внаслідок неправильного застосування тарифів, а також помилок при обчисленні платежів, - з дня сплати або, якщо сплата не була проведена, з дня видачі вантажу.

Відповідно до статті 926 Цивільного кодексу України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 31 СМГС (статті 48 СМГС у ред. з 01.07.2015 року) строк позовної давності складає 9 місяців, при цьому, вказаний строк зупиняється моментом пред'явлення претензії та продовжує перебіг знову після отримання відповіді на претензію або після закінчення строку для її розгляду (180 днів). Приймаючи до уваги, що підстави для звернення з претензією до залізниці виникли 20, 21 травня 2015 року, дана позовна заява, подається у встановлений законодавством строк.

Посилання відповідача-1 на ту обставину, що претензію не було отримано ДП «Донецька залізниця» не відповідає дійсності, оскільки як підтверджують додані до позовної заяви поштові (кур'єрські) документи та рекомендоване повідомлення, претензію було отримано 11.08.2015 та 14.04.2016, як ДП «Донецька залізниця» так і його структурним підрозділом в особі начальника Краснолиманської дирекції залізничних перевезень ДП «Донецька залізниця».

Таким чином, позивачем було дотримано строк подання позовної заяви, оскільки строк подання позовної заяви переривався, а тому відхиляється заява відповідача-1 про застосування строку позовної давності.

31.01.2017 року позивачем надано суду відомості витрат по експорту та реімпорту вагонів, які не були доставлені отримувачем на територію РФ згідно з додатком, а також розшифровка витрат митниці по вагонам згідно з додатком.

З зазначеної розшифровки слідує, що ДП Артемсіль було експедитором лише 4 вагонів № 28068484, №61502605, №52078045, № 52380342, які були прийняті до перевезення ДП «Донецька залізниця», і саме ДП «Донецька залізниця» були списані спірні кошти з особового рахунку позивача. Загальна сума витрат по цим вагонам, які не були доставлені отримувачем на територію РФ і були відвантажені в період з 20.01.2015р по 26.01.2015 складає 263 399 (двісті шістдесят три тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн. 72 коп.

Отже суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача-2 лише 263 399,72 грн. витрат.

В іншій частині позову суд відмовляє за необґрунтованістю та не доведеністю, оскільки стосується інших експедиторів.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено позовні вимоги частково, в сумі 263 399,72 грн., які підлягають стягненню з ДП «Донецька залізниця». В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов до Державного підприємства «Донецька залізниця» задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957) на користь Державного підприємства «Артемсіль» (84545, Донецька обл., м. Соледар, вул. Чкалова, буд. 1-А, ідентифікаційний код 00379790) 263 399 (двісті шістдесят три тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн. 72 коп. додаткових зборів, 4 012 (чотири тисячі дванадцять) грн. 05 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті позовних вимог відмовити.

У задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.06.2017

Суддя І.І. Борисенко