Рішення № 66960500, 23.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017Справа №910/1335/17

За позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради; До Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М"; Проповернення земельної ділянки Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від прокуратури: Колодяжна А.В., прокурор, посвідчення від 04.11.2015 № 036177; Від позивача: Панасюк Ю.О., представник за довіреністю від 09.03.2017 № 225-КМГ-742; Від відповідача: Кошарський О.В., ліквідатор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом, яким просить суд зобов'язати відповідача повернути орендовану ним за договором 03.11.2005 № 66-6-00306 земельну ділянку позивачеві з огляду на закінчення строку оренди та невиконання умов договору.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1335/17 від 30.01.2017, яку призначено до розгляду на 27.02.2017 (суддя Пригунова А.Б.).

Ухвалою від 27.02.2017 розгляд справи було відкладено на 27.03.2017 у зв'язку з неявкою у засідання представника відповідача, неподанням витребуваних судом документів.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 № 05-23/1167 та на підставі результатів повторного автоматизованого розподілу справ, справу № 910/1335/17 було прийнято до свого провадження суддею Мандриченком О.В. та призначено до розгляду на 27.04.2017 (ухвала від 24.03.2017 в матеріалах справи).

25.04.2017 від арбітражного керуючого Кошарського О.В., ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" в межах справи про банкрутство відповідача, до суду надійшло клопотання про припинення провадження у справі.

27.04.2017 в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.05.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, вирішення клопотання відповідача перенесено.

18.05.2017 Прокуратурою міста Києва подано до суду письмові пояснення із запереченнями щодо клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

У судовому засіданні, призначеному на 23.05.2017, прокурор у справі та представник заявлені вимоги підтримали та просили позов задовольнити, зобов'язавши відповідача повернути позивачеві земельну ділянку площею 16 630 кв м (кадастровий номер 8000000000:66:048:0010) по вул. Сиваській, 1-а у Дніпровському районі м. Києва у придатному до використання стані. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 31.10.2005 № 66-6-00306, строк дії якого закінчився у 2010 році і грошові зобов'язання за яким відповідачем систематично порушувалися.

Згідно з позовною заявою і поясненнями представників, по закінченню строку дії договору відповідач орендовану земельну ділянку не повернув та продовжує її використовувати.

Представник відповідача - арбітражний керуючий Кошарський О.В. заперечень по суті позовних вимог не навів, доказів на підтвердження можливих заперечень проти позову не надав та підтримав клопотання про припинення провадження у справі, мотивуючи його п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також інформаційним листом Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 та вказуючи, що заявлений заступником прокурора спір повинен розглядатися за правилами позовного провадження у межах справи № 910/16467/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М".

Прокурор у справі та представник позивача заперечували задоволення клопотання відповідача, посилаючись на непов'язаність позовних вимог у справі № 910/1335/17 з майновими вимогами до боржника, про які йдеться у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та інформаційному листі Вищого господарського суду України.

Розглянувши клопотання про припинення провадження у справі, суд дійшов висновку про неможливість його задоволення через відсутність законодавчих передумов для вчинення такої процесуальної дії.

Так, у ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказується, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Натомість, заявлений в інтересах держави позов не належить до жодної з перелічених категорій спорів з майновими вимогами до боржника, оскільки позовні вимоги за ним взагалі не пов'язані з будь-якими майновими домаганнями до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М".

Наслідки вирішення цього спору не впливатимуть на формування ліквідаційної маси підприємства, що перебуває у процедурі банкрутства, на його активи чи пасиви, не стосуватимуться виявлення шляхів відновлення платоспроможності, можливість проведення розрахунків з кредиторами тощо.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення учасників провадження, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Київською міською радою 07.07.2005 року в межах компетенції винесено рішення "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Н-М" земельних ділянок для завершення будівництва та реконструкції експериментально-виробничого комбінату з подальшою експлуатацією та обслуговуванням оптово-торговельної бази з митним складом, супермаркетом та швейним цехом на вул. Сиваській, 1-а у Дніпровському районі м. Києва" № 532/3108.

31.10.2005 Київська міська рада в якості орендодавця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-М" в якості орендаря уклали нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, за яким позивач на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.2005 № 532/3108 за актом приймання-передачі передає, а відповідач приймає в орендну (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Сиванська, 1-а у Дніпровському районі м. Києва, розмір - 16 630 кв м (в тому числі в межах червоних ліній - 12 260 кв м), цільове призначення - для організації будівельних робіт, кадастровий номер - 8000000000:66:048:0010 (п. 1.1, п. 2.1).

Відповідно до п. 2.2 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 021 290,13 грн.

Строк дії договору був встановлений тривалістю три роки (п. 3.1) та не передбачав автоматичної пролонгації по закінченню.

Спір у справі виник внаслідок того, що після припинення строку дії договору відповідач не дотримався взятих на себе зобов'язань та не передав об'єкт оренди позивачеві в установленому порядку.

Договір, за яким між позивачем і відповідачем виник спір, є договором оренди, тобто, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Даний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та, виходячи з приписів ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

У розумінні Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 2).

У п. 7.1 договору сторони погодили, що після припинення строку дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

До обов'язків орендаря за договором було віднесено, серед іншого, обов'язок повернути земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання, після припинення дії договору (п. 8.4).

До позовної заяви було приєднано акт обстеження земельної ділянки від 16.01.2017 № 17-003904, складений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890 та запиту Прокуратури міста Києва від 12.01.2017 № 05/2/3-5вих-17.

Згідно з указаним актом обстеженням встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:66:048:0010) огороджена спільним парканом з земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:66:048:004) та охороняється. На ділянці знаходиться пункт охорони, металеві контейнери та припарковано кілька автомобілів, тобто, спірна ділянка фактично використовується.

Як вбачається з рішення Київської міської ради від 07.07.2005 № 532/3108 спірна земельна ділянка надавалася у користування за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Станом на час розгляду справи доказів зміни суб'єкта права власності (міської громади) стосовно спірної земельної ділянки та/або категорії її цільового використання суду подано не було, так само як і доказів набуття відповідачем в установленому законодавством порядку будь-яких правомочностей щодо неї (викуп, оренда, суперфіцій тощо).

Строк дії договору сторонами не продовжувався, зворотнього суду не доведено.

Таким чином, фактичними обставинами справи стверджується, що відповідач прострочив виконання немайнового зобов'язання перед позивачем, адже після закінчення строку дії договору не повернув земельну ділянку.

Відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків та застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України Київська міська рада наділена повноваженнями щодо розпорядження землями на території м. Києва.

Одним зі способів захисту порушеного права відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України є примусове виконання обов'язку в натурі.

Доказів повернення відповідачем земельної ділянки позивачу, а також приведення її у придатний для використання стан суду не надано.

Враховуючи все викладене, позовні вимоги є правомірними, законними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом повністю.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-38, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-М" (02090, м. Київа, вул. Сиваська, 1-а, ідентифікаційний код 31172794) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку площею 16 630 кв м (кадастровий номер 8000000000:66:048:0010), яка розташована по вул. Сиваській, 1-А у Дніпровському районі м. Києва у стані, придатному для подальшого використання.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" (02090, м. Київа, вул. Сиваська, 1-а, ідентифікаційний код 31172794) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 31.05.2017 р.