Рішення № 66960319, 30.05.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.05.2017 Справа №905/739/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 00191158,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, ЄДРПОУ 40075815, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, ЄДРПОУ 40150216,

про стягнення 9314,32 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №09-2/17 від 27.03.2017р. до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, про стягнення збитків, що виникли у звязку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 9314,32 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/739/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 03.04.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/739/17.

Розгляд справи відкладався на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 20.10.2016р. Приватне акціонерне товариство «Макіївкокс» (вантажовідправник) зі станції відправлення Кринична Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажило на адресу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області (вантажоодержувач) за накладною №51820611, зокрема, у вагоні №63682132 кокс доменний, вагою 40500 кг, однак на станції призначення залізницею виявлено недостачу вантажу, про що був складений комерційний акт №АQ650077/1128 від 25.10.2016р.

Обставини викладені в означеному акті свідчать про те, що нестача вантажу виникла під час перевезення, про доступ до вантажу, не збереження перевезення на шляху слідування, що прямо вказує на вину залізниці, та наслідком чого є зазнання збитків позивачем у заявленій до стягнення сумі.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав у копіях: залізничну накладну №51820611 від 20.10.2016р., комерційний акт №АQ650077/1128 від 25.10.2016р., акт прийому-передачі продукції №44648 від 20.10.2016р., рахунок №44648 від 20.10.2016р., правоустановчі документи позивача, документи, що підтверджують правовий статус відповідача, довіреність на представника позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.11, 908, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 307 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 31, 32, 110, 113, 114, 115, 129 Статуту залізниць України, ст.ст.12, 23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт», п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу,п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, п.27 Правил видачі вантажу, ст.ст.1, 2, 22, 54 Господарського процесуального кодексу України,

24.04.2017р. від представника позивача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано супровідний лист №09-2/17 від 19.04.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку, а також копію додаткової угоди №15 від 01.11.2016р. до договору купівлі продажу №31635дс від 29.12.2015р.

24.04.2017р. представником відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області подано заперечення №2022/428 від 24.04.2017р., за змістом яких останній із позовними вимогами не погоджується та просить відмовити у їх задоволенні; зазначено, що на підтвердження завданих збитків позивачем не надано належних доказів оплати вартості втраченого вантажу; відсутні документи вантажовідправника щодо вартості товару.

До заперечень додано документи, наведені у переліку.

29.05.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано супровідний лист №09 2/17 від 26.05.2017р., до якого додано копію листа Приватного акціонерного товариства Донецьксталь металургійний завод" №05/1 195а від 15.05.2017р. на адресу ПАТ МК Азовсталь.

Представник позивача у судове засідання 30.05.2017р. не зявився, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.05.2017р. заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом звязку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

24.11.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь»-металургійний завод» (Продавець) та Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №30246дс, на підставі якого продавець на умовах цього договору у 2014 році зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію, іменовану у подальшому товар. номенклатура Кількість, номенклатура, якість, ціни, строки поставки товару узгоджуються сторонами у додаткових угодах, які є невідємною частиною цього договору (р.1 договору).

Сторони дійшли згоди, що ціна товару обумовлюється сторонами у специфікаціях до цього договору. Ціна товару встановлюється без ПДВ, є незмінною протягом всього строку дії специфікації та на весь узгоджений обєм, вказаний у відповідній специфікації (п.3.1 договору).

Оплата кожної партії товару здійснюється Покупцем у гривнях шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Продавця протягом 15-ти календарних днів від дати поставки, вказаної в штемпелі станції відправлення та представлення копій документів, вказаних в п.4.5 договору (п.3.2 договору).

За змістом п.4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах FCA ст. відправлення (Інкотермс 2000 року). Станція відправника узгоджується сторонами у специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору. Датою поставки товару вважається дата календарного штемпелю станції вантажовідправника, вказана у залізничній накладній.

Як свідчить специфікація №7 від 05.10.2016р. до договору №30246дс від 24.11.2014р. (зі змінами від 24.10.2016р.) Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь»-металургійний завод» (Постачальник) та Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (Покупець) дійшли згоди у жовтні 2016р. поставити кокс доменний марки КД 2 виробництва ПрАТ «Макіївкокс», ПАТ «АКХЗ» згідно ТУ У 322-00190443-114-96, у загальній кількості 42000 т. (+/-10%) сухої ваги, за ціною 190,0 дол. США за 1 т. сухої ваги без ПДВ та залізничного тарифу у національній валюті України по курсу НБУ, що діє станом на 00:00 годин дати відвантаження товару. Умови поставки, зокрема, FCA станція Кринична Донецької залізниці, код станції 488104, код відправника 3024.

Розрахунки за цією специфікацією здійснюються в гривні по курсу НБУ, чинним станом на 00.00 годин дати оплати рахунку. Після отримання оплати на свій поточний рахунок Продавець здійснює корегування рахунків (п.3 специфікація №7 від 05.10.2016р. до договору).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

20.10.2016р. за накладною №51820611 Приватне акціонерне товариство «Макіївкокс», м.Макіївка Донецької залізниці, (вантажовідправник) зі станції відправлення Кринична Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажило на адресу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, (вантажоодержувач), зокрема, у вагоні №63682132 кокс доменний, вологий, власник вантажу - Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь»-металургійний завод».

При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу: у вагоні №63682132 нетто 40500 кг.

На станції призначення Сартана Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції здійснено комісійне переважування спірного вагону, за результатами якого складений комерційний акт №АQ650077/1128 від 25.10.2016р., відповідно до якого, на підставі акту загальної форми №33498 від 24.10.2016р. станції Волноваха Донецької області, за наслідками комісійного переважування вагону №63682132 на справних 150-т вагах вантажоожержувача, держповірених 09.09.2016р., виявилось: брутто - 59650 кг., тара з документа - 21550 кг., нетто - 38100 кг., що менше ваги, вказаної у документі на 2400кг.

У комерційному акті №АQ650077/1128 від 25.10.2016р. у розділі «Д» також відображено, що вантаж зважувався двічі, результат не змінився. Навантаження у вагоні навалом, вище рівня бортів на 50 см., шапкою. Вантаж маркований вапном, у документі вказано. Зліва, над 4,5,6,7 люками, по ходу потяга, виїмка довжиною 600 см., шириною 160 см., у глиб 90 см. У районі виїмки маркування відсутнє. Вагон бездверний, люка закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття та до комісійного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки комбінату Азовсталь та комерційних агентів ст.Сартана. Ком. переважування вантажу здійснювали вагарь та старший прийомоздавальник комбінату Азовсталь Садовнича, Маслова, ДС ст.Сартана ОСОБА_2 та комерційний агент ст.Сартана ОСОБА_3 Завідувача вантажним двором за штатним розписом немає.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України Про залізничний транспорт та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Статтею 23 Закону «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження, втрату, нестачу, псування, пошкодження прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.

Суд приймає до уваги встановлені актом сліди доступу до вантажу та порушення у них маркування, несправність спірного вагону за актом не вбачається.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Проте, суду не надано доказів не збереження вантажу не з вини залізниці, з матеріалів справи не вбачається.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена одержувачем (позивачем) у накладній, засвідчено належним доказом комерційним актом №АQ650077/1128 від 25.10.2016р.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі продукції №44648 від 20.10.2016р. згідно договору №30246ДС від 24.11.2014р., що засвідчує передання Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь металургійний завод» Приватному акціонерному товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь», у тому числі вантаж за залізничною накладною №51820611 від 20.10.2016р. у вагоні №63682132 та рахунок №44648 від 20.10.2016р. Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь металургійний завод» на загальну суму до сплати 5520862,12 грн., ціна продукції без ПДВ 4881,72 грн., із визначенням постачальника Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь металургійний завод», вантажовідправника Приватне акціонерне товариство «Макіївкокс», вантажоотримувача Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь».

З даних документів, з урахуванням специфікації №7 від 05.10.2016р., вбачається делегування Приватному акціонерному товариству «Макіївкокс», як виробнику, обовязку відправлення вантажу за договором №30246ДС від 24.11.2014р., на виконання якого відбулось спірне перевезення.

Окрім того, листом №05/1-108а від 14.04.2017р. Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь металургійний завод» повідомив Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» про те, що відвантаження коксу доменного за накладними №51820611 від 20.10.2016р. та №51891000 від 23.10.2016р. на адресу останнього зі ст.Макіївка здійснена в рамках договору №31635дс від 29.12.2015р. між ПрАТ «Макіївкокс» та ПрАТ «ДМЗ».

Листом №05/1-195а від 15.05.2017р. Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь металургійний завод» повідомив Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» про те, що відвантаження коксу доменного за накладними №51820611 та №51891000 на адресу останнього зі ст.Макіївка здійснена в рамках договору №30246ДС від 24.11.2014р. між ПрАТ «МК «Азовсталь» та ПрАТ «Донецьксталь металургійний завод».

Беручи до уваги таке, а також визначення відповідальності перевізника у розмірі фактично заподіяної шкоди, поряд із предметом спору, суд приймає рахунок №44648 від 20.10.2016р., як документ що підтверджує кількість та фактичну вартість відправленого вантажу у розумінні ч.1 ст.115 Статуту залізниць України, щодо якого виявлено нестачу (відбулось незбереження).

До того ж судом враховано проведення оплати позивачем спірної кількості товару по ціні, приведеної у зазначених документах.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Згідно матеріалів справи, у спірній накладній у графі 7 «Заяви відправника» зазначено, що спірний вантаж був відправлений у вологому стані.

Недостача у вагоні №63682132 згідно вищезазначеного комерційного акту складає 2400,00 кг.

За змістом позовної заяви, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у загальному розмірі 9314,32 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним.

За приписами ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками, зокрема, розуміються втрата або пошкодження майна у разі неналежного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Дані норми кореспондуються з положеннями Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційних актах, своїх зобов'язань за договором перевезення підприємство залізничного транспорту загального користування не виконало належним чином, оскільки не забезпечило збереження довіреного йому вантажу.

Факт втрати вантажу у приведеній вище кількості підтверджений матеріалами справи.

Відтак, беручи до уваги відсутність доведення протилежного, позивач внаслідок незбереження підприємством залізничного транспорту загального користування вантажу, як його власник, зазнав збитків у загальному розмірі 9314,32 грн.

Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність належних доказів на підтвердження наявності збитків, оскільки, в матеріалах справи містяться оригінал відповідного комерційного акту, яким зафіксовано факт недостачі, та банківська виписка від 15.11.2016р. про сплату рахунку №44648 від 20.10.2016р., що підтверджує оплату вартості вантажу, кількість якого зазначена у залізничній накладній №51820611 від 20.10.2016р.

Інші доводи відповідача відхилено, з огляду на викладене вище.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, до відповідача, Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, про стягнення збитків, що виникли у звязку з не збереженням вантажу при перевезенні в розмірі 9314,32 грн., задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, Печерський район, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815, банківські реквізити не зазначено) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, буд.22, ЄДРПОУ 40150216, банківські реквізити не зазначено) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1, код ЄДРПОУ 00191158, банківські реквізити не зазначено) 9314,32грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1600,00грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В судовому засіданні 30.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2017р.

Суддя О.В. Кротінова