Рішення № 66959400, 02.06.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/645/96/17

Справа № 645/170/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2017 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань - Кривеженко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Державного підприємства "Південна залізниця" про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення оплати часу вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

19.01.2016 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Південна залізниця» (далі - ДП «Південна залізниця»), на обґрунтування якого посилалася на наступне. З 2001р. вона перебувала у трудових відносинах з цим підприємством, остання посада, яку вона обіймала з 04.01.2010р. - інженер 1 категорії сектора під'їзних колій служби комерційної роботи та маркетингу. В трудову книжку позивачки було внесена запис №7 про те, що Державне підприємство «Південна залізниця» реорганізоване шляхом злиття у Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» та утворено регіональну філію «Південна залізниця». Також до трудової книжки позивачки було внесено запис №8 від 29.12.2015р. про її звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України згідно наказу №39/ос від 29.12.2015р. регіональної філії «Південна залізниця» Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - регіональну філію «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця»). З наказам про переведення на нове місце роботи позивачка ознайомлена не була. Трудову книжку позивачка отримала 29.12.2015р., проте на її вимогу не було вручено виписку з наказу про звільнення та не було проведено остаточний розрахунок. Своє звільнення ОСОБА_2 вважає незаконним. Зазначає, що заяву на звільнення вона власноручно не писала, а лише підписала заяву, яку написали працівники відділу кадрів, не читаючи, насправді вона бажала звільнитися за власним бажанням, а не за згодою сторін, як зазначили в заяві на звільнення, скориставшись її юридичною необізнаністю. Угоди стосовно звільнення позивачки між нею та керівництвом регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» досягнуто не було, з огляду на фактичну відсутність такої юридичної особи в ЄДРПОУ. ОСОБА_2 зазначає, що в зв'язку із напруженою атмосферою в колективі вона вирішила звільнитися за власним бажанням та 29.12.2015р. звернулася до відповідального за роботу з кадрами працівника з проханням написати текст заяви про звільнення, власноручно підписала таку заяву, не розуміючи відмінностей підстав звільнення за угодою сторін та звільнення за власним бажанням. Після цього вона отримала обхідний лист, внесла до каси підприємства борг за отриманий аванс, фактично відпрацювала повний робочий день до 16:45 та здала перепустку та службове посвідчення, отримала трудову книжку, була повідомлена, що більш не повинна ходити на роботу. Від цієї несподіваної звістки стан здоров'я позивачки різко погіршився, о 17:30 цього ж дня вона була доставлена до 18-ої міської лікарні з пошкодженням правого зап'ястя і тріщиною лучової кістки, струсом головного мозку. Наступного дня позивачці було відмовлено у медичній допомозі в залізничній поліклініці, що призвело її до моральних страждань. Посилаючись на положення ст. 229,230 ЦК України ОСОБА_2 вважає своє звільнення таким, що здійснено під впливом омани, та вважає, що сторона, яка ввела її в оману, повинна відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду. 05.01.2016р. ОСОБА_2 намагалася зайти на територію підприємства, проте її не пропустила охорона, на її вимогу не було надано копії заяви про звільнення, наказу про звільнення, документів щодо остаточного розрахунку, що також завдало їй моральних страждань. Внаслідок незаконного миттєвого звільнення та незадовільного стану здоров'я позивачка позбавлена джерел для існування, можливості розпочати пошук роботи, стати на облік в центр зайнятості, потребує коштів та вимушена запозичувати їх у знайомих, що завдає їй моральних страждань. Розмір завданої їй моральної шкоди ОСОБА_2 оцінює в 50 000 грн. Також просить суд визнати її звільнення незаконним та поновити на колишній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в подвійному розмірі солідарно з ДП «Південна залізниця» та регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

В судовому засіданні позивачка пояснила вказані обставини звільнення та позовні вимоги підтримала. Її представник ОСОБА_3 обґрунтування позовних вимог підтримав.

Представник ДП «Південна залізниця» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представники регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Єршов Ю.В. та Городнича І.Г. проти позову заперечували. Посилалися, що в зв'язку з реорганізацією шляхом злиття з 01.12.2015р. розпочало фінансово- господарську діяльність ПАТ «Українська залізниця». На підставі наказу начальника регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 01.12.2015р. №01/ос на підставі ч.4 ст.36 КЗпП у зв'язку з реорганізацією ДП «Південна залізниця» шляхом злиття у регіональну філію «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» трудовий договір з працівниками ДП «Південна залізниця» був продовжений у регіональній філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця». З цим наказом позивачка була ознайомлена під підпис та погодилася. 29.12.2015р. позивачка звернулася з побажанням припинити трудові відносини на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, на що адміністрація підприємства погодилася та видала наказ №39/ос від 29.12.2015р. про звільнення з цих підстав. У день звільнення з позивачкою був проведений розрахунок та видана трудова книжка. Твердження ОСОБА_2 про її необізнаність та введення в оману щодо підстав звільнення є цілком безпідставними та спростовуються тим, фактом, що позивачка самостійно підписала заяву про звільнення, внесла в касу заборгованість по заробітній платі, узгодила обхідний лист, під розпис була ознайомлена зі змістом наказу про звільнення, отримала трудову книжку, здала посвідчення та перепустку, після чого залишила робоче місце. На письмове звернення позивачки від 06.01.2016р. у встановлені законом строки їй були направлена відповідь та копії документів стосовно її звільнення.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

При цьому суд виходив з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Українська залізниця». Так, з 01.08.2001р. ОСОБА_2 була прийнята на роботу інженером сектора під'їзних колій служби комерційної роботи та маркетингу в Управління Південної залізниці Укрзалізниці, з 04.01.2010 р. переведена інженером 1 категорії сектора під'їзних колій служби комерційної роботи та маркетингу.

На підставі наказу від 10.04.2012р. № 212 Міністерства інфраструктури України статутне територіально-галузеве об'єднання «Південна залізниця» перейменовано в Державне підприємство «Південна залізниця».

На підставі Закону України "Про особливості утворення державного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012р., Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» утворено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту , підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізувалися шляхом злиття. В єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зареєстровані дані про реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ПАТ «Українська залізниця»), яке є правонаступником Державного підприємства «Південна залізниця» та реєстрацію з 23.10.2015р. регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Наказом в.о. начальника регіональної філії «Південна залізниця» №01/ос 01.12.2015р. у зв'язку з реорганізацією ДП «Південна залізниця» шляхом злиття у регіональну філію «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з 01.12.2015р. трудовий договір з ОСОБА_2 продовжений у регіональній філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на підставі ч.4 ст.36 КЗпП України - у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), а.с.47-49.

З зазначеним наказом ОСОБА_2 була ознайомлена, про що свідчить її підпис на листку ознайомлення з наказом. Про вищезазначене продовження трудового договору внесена відповідний запис №7 до трудової книжки позивачки. Крім того, з 10.12.2015р. по 18.12.2015р. позивачка знаходилась на лікарняному, що підтверджується відповідним листком непрацездатності № 280582, у якому зазначене її місце роботи - регіональна філія «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця», структурний підрозділ - служба комерційної роботи та маркетингу, а.с.50.

Таким чином, твердження ОСОБА_2 щодо її необізнаності відносно перебування у трудових відносинах з регіональною філією «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» не відповідає дійсності.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу начальника служби кадрової та соціальної політики регіональній філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» №39/ос від 29.12.2015р. інженера 1 категорії сектора під'їзних колій служби комерційної роботи та маркетингу ОСОБА_2 було звільнено з 29.12.2015р. за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_2 від 29.12.2015р. та згоди власника, а.с.52.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 431 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.

Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст.36 КЗпП України, якщо не буде домовленості сторін щодо цієї підстави для припинення трудового договору.

За таких обставин, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з'ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

Судовим розглядом встановлено, що 29.12.2015р. позивачка ОСОБА_2 звернулася до адміністрації регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з пропозицією про припинення трудових відносин саме з 29.12.2015р. Заява про звільнення на адресу адміністрації із зазначенням підстав та дати звільнення була написана на прохання позивачки свідком ОСОБА_6, позивачкою прочитана та особисто підписана.

Ці обставини підтвердили в судовому засіданні безпосередній колега позивачки - працівник служби комерційної роботи та маркетингу ОСОБА_6, начальник відділу кадрів ОСОБА_7, працівник бухгалтерії ОСОБА_8 Зокрема свідок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили суду, що ОСОБА_2 наполягала, що бажає звільнитися в день подання заяви про звільнення 29.12.2015р., отримала відповідні роз'яснення, що це може відбутися з підстав угоди сторін та відмінність підстав такого звільнення від звільнення за власним бажанням, на що ОСОБА_2 погодилася, попросила ОСОБА_6 скласти заяву, посилаючись, що погано пише, таку заяву писали в її присутності, вона її читала та добровільно підписала. Свідок ОСОБА_8 підтвердила суду, що ОСОБА_2 29.12.2015р. прийшла до бухгалтерії та розрахувалася за борг, шляхом внесення коштів до каси підприємства, повідомила, що вона сьогодні звільняється, а тому поспішає.

Не спростовують сукупність інших доказів по справі і пояснення свідка - матері позивачки ОСОБА_9, яка безпосередньо не була присутня на території підприємства під час звільнення ОСОБА_2, проте підтвердила той факт, що її дочка на передодні прийшла до переконання звільнитися.

Твердження позивачки про намір звільнитися за власним бажанням, та як слід відпрацювати до моменту звільнення два тижні, а за цей час ймовірно відкликати заяву про звільнення, спростовуються датою звільнення, зазначеною в її заяві як «… за угодою сторін 29 грудня 2015р.», фактом отримання та узгодження з відповідними службами в цей же день обхідного листа, внесення в касу бухгалтерії грошової заборгованості, а.с.51, 53-55.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що 29.12.2015р. ОСОБА_2 здала перепустку та службове посвідчення, які обов'язкові для входу на територію підприємства, та залишила своє робоче місце.

Також судом з'ясовано, що після подання з боку ОСОБА_2 заяви на звільнення за угодою сторін 29.12.2015р. було отримано згоду у вигляді письмової резолюції на цій заяві безпосереднього керівника позивачки - керівника служби комерційної роботи та маркетингу, після цього згоду на звільнення за угодою сторін було отримано від начальника служби кадрової та соціальної політики регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_10, який підписав наказ про звільнення позивачки.

З наказом №39/ос від 29.12.2015р. про своє звільнення 29.12.2015р. за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України ОСОБА_2 була ознайомлена в день звільнення, що підтверджують свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6 В цей же день в присутності свідків позивачці було видано трудову книжку із зазначенням в ній підстав звільнення саме за ч.1 ст.36 КЗпП України. Будь-яких заперечень проти факту звільнення, часу звільнення та підстав вона не висловлювала та діючи послідовно своїм намірам залишила робоче місце.

Про отримання під розпис 29.12.2015р. трудової книжки, ознайомлення з наказу про звільнення, подання заяви про повернення коштів до каси підприємства, свідчать висновки судово-почеркознавчої експертизи від 24.10.2016р. Крім того, висновки експертизи підтверджують наявність підпису ОСОБА_2 в заяві від її імені про звільнення від 29.12.2015р., а.с. 8-14 т.2.

Таким чином виданню наказу №39/ос від 29.12.2015р. про звільнення ОСОБА_2, передувало подання з її боку заяви про звільнення з підстав ч.1 ст.36 КЗпП України, отримання згоди на таке звільнення з боку її безпосереднього керівника, узгодження обхідного листа та розрахунку з бухгалтерією особисто самою позивачкою, та наступне - підписання наказу про звільнення уповноваженою на проведення звільнення особою адміністрації підприємства.

З врахуванням зазначеного суд вважає, що в даному випадку була досягнута домовленість сторін трудового договору щодо підстави для припинення трудового договору саме за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.

Подальші звернення ОСОБА_2 05.01.2016р. з заявами про поновлення на роботі є безпідставними з врахуванням того, що при припиненні трудового договору за угодою сторін можливості відкликання працівником своєї заяви не передбачена, на відміну від звільнення за власним бажанням.

З врахуванням наведеного вище в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд вважає необхідним відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.208, 209, 212, 213, 214 ,215 ЦПК України , ст.ст.36, 233,234,237-1 КЗпП України, суд-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Державного підприємства "Південна залізниця" про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя -