Рішення № 66957829, 22.05.2017, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2717/16-ц

Провадження №2/405/820/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Береді Я.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Кіровоградська міська рада про визнання частково недійсним договору дарування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кіровоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Кіровоградська міська рада про визнання частково недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації, зобов'язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0, 08161 га, кадастровий номер НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 167725435101, яка зареєстрована за ОСОБА_5, зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.10.2000 року вона (позивач) набула у власність 4/5 частини домоволодіння з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1. Співвласником іншої 1/5 частини даного домоволодіння був ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 27.08.2007 року. Загальна проща земельної ділянки, на якій знаходиться дане домоволодіння, складає 1460,30 кв.м., при цьому, земельна ділянка нею (позивачем) не була приватизована.

Вказала, що 30.06.2011 року Кіровоградською міською радою прийнято рішення № 653, пунктом 6 якого вирішено передати ОСОБА_2 у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0861 га (в тому числі по угіддях: 0,0861 га - землі одно- та двоповерхової забудови) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови. В подальшому, відповідач ОСОБА_2 отримав Державний акт про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1

В свою чергу, рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27.06.2013 року, яке набрало законної сили 25.09.2013 року, визнано незаконним та скасовано п.6 рішення №653 Кіровоградської міської ради про передачу ОСОБА_2 приватну власність земельну ділянку площею 0, 0861 га, що знаходиться у АДРЕСА_1, при цьому судом у рішенні встановлено, що технічна документація із землеустрою, на підставі якої було прийнято оскаржуване рішення, певно свідчить про те, що ОСОБА_2 у власність земельна ділянка площею 0, 0861 га була надана за рахунок земельної ділянки площею 1 460,30 кв.м, на якій розташовувалось домоволодіння АДРЕСА_1, 4/5 частини якого належить ОСОБА_4, тим самим право позивача на користування та приватизацію земельної ділянки у належному розмірі слід вважати порушеним і для його відновлення є необхідним визнання незаконним та скасування відповідного рішення Кіровоградської міської ради.

Крім того, зазначила, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.12.2013 року по справі № 1111/1554/12, провадження 2/1111/657/12 за позовом ОСОБА_4 доКіровоградської міської ради, Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та будівельного паспорту на забудову земельної ділянки, - позов задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0861 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Скасовано державну реєстрацію виданого ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0861 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки про належність майна від 27.03.2012 року право власності на 1/5 частину домоволодіння погашено відповідачем.

Окрім того, вказала, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.02.2016 року по справі № 405/10550/13-ц, провадження № 2/405/2016/13, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Кіровоградська міська рада про визнання права користування земельною ділянкою, визначення порядку користування земельною ділянкою та зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку, - позов задоволено частково. Встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно з Варіантом №1 Додаток №2 до висновку експерта ТОВ "Науково-виробниче підприємство УкрСпецБудЕкспертиза" за результатами проведення додаткової комплексної судової земельно-технічної експертизи №19/1 від 29 березня 2015 року, за яким: виділено в користування ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 1 157,99 кв.м, що в графічному додатку №2 до висновку експерта за результатами проведення додаткової комплексної судової земельно-технічної експертизи №19/1 від 29 березня 2015 року, зображено синім кольором, та з урахуванням площі загального користування становить 1 202,02 кв.м; виділено в користування ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 256, 48 кв.м, що в графічному додатку №2 до висновку експерта за результатами проведення додаткової комплексної судової земельно-технічної експертизи №19/1 від 29 березня 2015 року, зображено червоним кольором, та з урахуванням площі загального користування становить 300,51 кв.м; земельну ділянку площею 88,06 кв.м, що в графічному додатку №2 висновку експерта за результатами проведення додаткової комплексної судової земельно-технічної експертизи №19/1 від 29 березня 2015 року, зображено зеленим кольором, - залишено у загальному користуванні співвласників ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Крім того, позивач зазначила, що ухвалою суду від 10.06.2015 року за її клопотанням замінено первісного відповідача ОСОБА_2, який 17 жовтня 2013 року набув право власності на будинок по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, на належного відповідача ОСОБА_5.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, власником будинку під номером АДРЕСА_1 є ОСОБА_5, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 6909602від 17.10.2013 року, згідно Договору дарування.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.03.2016 року № 54969694 щодо об'єкта нерухомого майна, у відповідача виникло право власності на підставі договору дарування, серія та номер 2840, виданий 17.10.2013 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю. іна земельну ділянку № 167725435101, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0861 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1. Тобто, реєстрація земельної ділянки відбулася на підставі скасованого рішення Кіровоградської міської ради № 653, згідно п. 6 якого вирішено було передати ОСОБА_2 у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0861 га (у тому числі по угіддях: 0,0861 га) та скасованого відповідно державного акту про право власності на земельну ділянку.

З огляду на зазначене, та з посиланням на ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України, позивач вважає, що її права порушені, оскільки земельна ділянка площею 0,0861 га, була надана за рахунок земельної ділянки площею 1460,30 кв.м., на якій розташовувалося домоволодіння АДРЕСА_1

Ухвалою суду від 22 травня 2017 року за заявою представника позивача позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кіровоградської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Кіровоградської міської ради про визнання частково недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації земельної ділянки, в частині позовних вимог до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кіровоградської міської ради про зобов'язання відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кіровоградської міської ради скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,08161 га, кадастровий номер НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 167725435101, яка зареєстрована за ОСОБА_5, на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України, - залишено без розгляду.

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, вважаючи позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, просив відмовити позивачу в їх задоволенні, зазначаючи, що права позивача у зв'язку з укладенням договору дарування земельної ділянки між ОСОБА_2, як дарувальником, та ОСОБА_5, як обдарованим, порушено не було, більш того, позивач не є стороною договору дарування, відповідно є неналежним позивачем.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився,повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи, причини не явки суду не відомі, заяв, клопотань не надходило, у зв'язку з чим, суд вважає, що відповідач не виявив бажання приймати участь в судовому засіданні та подавати суду докази.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кіровоградська міська рада в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи, причини не явки суду не відомі, заяв, клопотань не надходило.

Заслухавши представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1, заперечення проти позову представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.10 та ст.11 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_4слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст.55, 124 Конституції України, ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення, під якими розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, право вибору способу судового захисту належить позивачеві і такі способи захисту визначені законом, при цьому способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені ч.1 ст.16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним.

За приписами ст.4 ЦПК України при здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Окрім того, умовою звернення до суду повинно бути дійсне або добросовісно передбачуване порушення суб'єктивного права позивача, будь-яке інше звернення до суду є зловживання правом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 жовтня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори Звіздун Н.К., зареєстровано в реєстрі за №2-3818, належить 4/5 частинидомоволодіння з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.

1/5 частина домоволодіння по АДРЕСА_1 належала на підставі договору дарування від 27.08.2007 року ОСОБА_2.

Домоволодіння розташоване на земельній ділянці загальною площею 1 460, 30 га.

Судом також встановлено, що відповідачу ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 17.10.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю., належить на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1

Крім того, судом також встановлено, що 17 жовтня 2013 року між відповідачами ОСОБА_2, як Дарувальником, та ОСОБА_5, як Обдаровуваним, було укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю., зареєстровано в реєстрі за №2840, за яким, Дарувальник безоплатно передає у власність, а Обдаровуваний приймає у власність земельну ділянку, загальна площа якої 0, 0860 га, в межах згідно з планом, розташовану за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, та яка (земельна ділянка) належить Дарувальнику на підставі: Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого 15 вересня 2011 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області, на підставі рішення сесії Кіровоградської міської ради від 30 червня 2011 року №653, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №351010001000657.

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.03.2016 року № 54969694 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є наявною актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16772543101, об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер: НОМЕР_1, площа: 0,0861 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), АДРЕСА_1 дата державної реєстрації: 17.10.2013 року, державний реєстратор: приватний нотаріус Бабіч Л.Ю., підстава виникнення права власності: договір дарування, серія та номер: 2840, виданий 17.10.2013 року, форма власності: приватна, власник: ОСОБА_5.

Зазначений договір дарування земельної ділянки від 17 жовтня 2013 року, укладений між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 оскаржується позивачем ОСОБА_4 з підстав ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ч.1 ст.718 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо), - є прийняттям дарунка (ч.ч.1, 4 ст.722 ЦК України).

Цивільний кодекс України передбачає наступні підстави припинення договору дарування, до яких належать: відмова однієї зі сторін від договору; розірвання договору дарування та визнання договору недійсним.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Окрім того, цивільний закон визначає, що при укладенні правочину, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх дітей.

Судом також встановлено, що п.6 рішення Кіровоградської міської ради «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам м.Кіровограда» №653 від 30.06.2011 року ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0861 га ( у т.ч. по угіддях: 0,0681га - землі одно- та двоповерхової забудови) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27 червня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2013 року, визнано незаконним і скасовано п.6 рішення восьмої сесії шостого скликання Кіровоградської міської ради №653 від 30.06.2011 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0861га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

При цьому, зазначеними судовими рішеннями встановлено, що технічна документація із землеустрою, на підставі якої було прийняте оскаржуване рішення, певно свідчить про те, що ОСОБА_2 у власність земельна ділянка площею 0,0861га була надана за рахунок земельної ділянки площею 1 460,30 кв.м., на якій розташовувалось домоволодіння АДРЕСА_1, 4/5 частини якого належить ОСОБА_4, у зв'язку з чим права позивача на користування та приватизацію земельної ділянки у належному розмірі слід вважати порушеним.

Окрім того, рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27 грудня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 20 березня 2014 року, визнано незаконним і скасовано виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0861га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Крім того, скасовано державну реєстрацію виданого ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0861га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Зазначеним судовим рішенням також встановлено, що ОСОБА_2 на підставі рішення Кіровоградської міської ради №653 від 30.06.2011 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, площею 0, 0861 га, яка розташована у м.Кіровограді, по АДРЕСА_1, та зазначений акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №351010001000657, разом з тим, рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27.06.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25.09.2013 року, визнано незаконним і скасовано п.6 рішення Кіровоградської міської ради №653 від 30.06.2011 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0, 0861 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з огляду на зазначене, оскільки державний акт на земельну ділянку серії НОМЕР_3, площею 0, 0861 га, ОСОБА_2 виданий на підставі скасованого рішення Кіровоградської міської ради, і яке відповідно не створює юридичних наслідків, даний державний акт є незаконним та підлягає скасуванню, як такий, що засвідчує право власності ОСОБА_2 без достатніх правових підстав.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи абоособа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом також встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 08 лютого 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Кіровоградська міська рада про визнання права користування земельною ділянкою, визначення порядку користування земельною ділянкою та зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку. Встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно з Варіантом №1 Додаток №2 до висновку експерта ТОВ "Науково-виробниче підприємство УкрСпецБудЕкспертиза" за результатами проведення додаткової комплексної судової земельно-технічної експертизи №19/1 від 29 березня 2015 року, за яким: виділено в користування ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 1 157,99 кв.м, що в графічному додатку №2 до висновку експерта за результатами проведення додаткової комплексної судової земельно-технічної експертизи №19/1 від 29 березня 2015 року, зображено синім кольором, та з урахуванням площі загального користування становить 1 202,02 кв.м; виділено в користування ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 256, 48 кв.м, що в графічному додатку №2 до висновку експерта за результатами проведення додаткової комплексної судової земельно-технічної експертизи №19/1 від 29 березня 2015 року, зображено червоним кольором, та з урахуванням площі загального користування становить 300,51 кв.м; земельну ділянку площею 88,06 кв.м, що в графічному додатку №2 висновку експерта за результатами проведення додаткової комплексної судової земельно-технічної експертизи №19/1 від 29 березня 2015 року, зображено зеленим кольором, - залишити у загальному користуванні співвласників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, при цьому, на час розгляду справи зазначене рішення не набрало законної сили, у зв'язку з апеляційним оскарженням сторонами до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог та надати суду докази, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, враховуючи норми ст.ст.27, 31 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб'єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Підставу позову складають власне не норми матеріального права, які просить застосувати позивач, а зазначення фактичних обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, та докази, на підтвердження зазначених позивачем обставин.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 17 жовтня 2013 року позивач ОСОБА_4 як на підстави позовних вимог посилалася на ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України, зазначаючи також про те, що відповідач ОСОБА_2 не мав права дарувати нерухоме майно ОСОБА_5, яке йому не належало в частині площі земельної ділянки по АДРЕСА_1, так як площа земельної ділянки 0, 0861 га була надана за рахунок земельної ділянки площею 1 460, 30 га, на якій розташовувалось домоволодіння АДРЕСА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі одна із сторін договору або інша заінтересована особа, якою, в свою чергу, може бути особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі, при цьому, така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, та яка не є стороною за договором, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, у зв'язку з чим можливо виділити декілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) в результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

З огляду на викладене вище, розглядаючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та підстав позову, та враховуючи, що на позивача ОСОБА_4М поряд із обов'язком довести факт порушення свого суб'єктивного права відповідачами, також покладено обов'язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків, тобто, із цих положень випливає необхідність доведення таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків для позивача (тобто доведення заявленої підстави позову) та факт порушення його (позивача) суб'єктивного права відповідачем, приймаючи також до уваги, що позивач, яка не є стороною за договором дарування від 17 жовтня 2013 року, в порядку ст.ст.10, 60 ЦПК України не довела суду, які саме її права порушуються укладеним між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_2 зазначеного договору дарування, а так само, які майнові інтереси позивача будуть відновлені у разі визнання договору дарування недійсним, суд приходить до висновку про відмову позивачу в задоволенні позову з підстав недоведеності (необгрунтованості) позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 15, 57-59, 60, 61, 88, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Кіровоградська міська рада про визнання недійсним договору дарування від 17 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, нерухомого майна серія та номер 2840, посвідчений та виданий приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю. в частині земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0, 0861 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда Л.А. Іванова