
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2017 року місто Київ К/800/20596/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Донця О.Є.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі за позовом ПП "Партнер-С" до Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування рішень, -
В С Т А Н О В И Л А:
ПП "Партнер-С" звернулось до суду з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування рішень відповідача про коригування митної вартості товарів від 17.02.2016 № 807000011/2016/000134/2 та від 19.02.2016 № 807000011/2016/000140/2; скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.02.2016 № 80700000/2016/00233 та від 19.02.2016 № 807100000/2016/00243.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Харківською митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів (мінеральні добрива), що ввозилися на територію України, прийняті необґрунтовані рішення щодо її коригування.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, позов задоволено: скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 17.02.2016 № 807000011/2016/000134/2 та від 19.02.2016 № 807000011/2016/000140/2; скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці ДФС від 17.02.2016 № 80700000/2016/00233 та від 19.02.2016 № 807100000/2016/00243.
У поданій касаційній скарзі Харківська митниця ДФС із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПП «Партнер-С» та Індивідуальним підприємцем ОСОБА_2 (Російська Федерація) укладено договір від 07.12.2015 № 07/2015-12, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання продати позивачу нітроамофоску (азофоска) азотно-кислотного розкладення, марки 1:1:1 (16-16-16) в упаковці (мішки 900 кг +/-5%) виробництва ВАТ "Міндобрива" у кількості 440 тон.
Відповідно до пп. 1.2 п.1 договору №07/2015-12 та специфікації №2 від 07.12.2015 сторони узгодили, що ціна товару складає 19700,00 руб за 1 тону.
Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що базисом поставки товару є: FCA, місце поставки - ст. Обоянь Курської області Південно-східної залізниці, вантажоодержувач ТОВ "Компанія Грано СВ".
29.12.2015 між позивачем та ІП ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору від 07.12.2015, згідно з якою пп. 3.1 п. 3, щодо оплати отриманого товару викладно в такій редакції: «покупець здійснює 100% оплату товару у російських рублях шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту митного оформлення товару на території України».
Підпунктом 2.2 п. 2 вказаної угоди, сторони узгодили строк поставки товару до 01.04.2016.
Поставка товару здійснювалася двома партіями. Вказаний товар надійшов на станцію Харків-Сортувальний Південної залізниці 12 та 16 лютого 2016 року та отриманий ТОВ «Компанія Грано СВ», яка відповідно до умов договору від 03.08.2015 № 03/08/15, надає позивачу транспортно-експедиторські послуги щодо перевезень експортно-імпортних вантажів по території України.
16.02.2016 позивач через декларанта ФОП ОСОБА_3 шляхом електронного декларування подав до Харківської митниці ДФС митну декларацію №807100000/2016/004973 із зазначенням ціни товару, визначеної за основним методом- ціною договору.
Для підтвердження митної вартості по декларації №807100000/2016/004973 позивачем надано до митного оформлення наступні документи: декларації митної вартості, договір № 07/2015-12, додаткову угоду від 29.12.2015 , специфікацію від 07.12.2015 № 2; рахунок-фактуру від 12.02.2016 № 2; паспорт якості № 1154; митну декларацію експортера від 12.02.2016 №10108032/120216/0000252; залізничні накладні від 13.02.2016 № 21093563 та № 21093646; довідку ТОВ «Компанія Грано СВ» від 15.02.2016; договір від 10.08.2015 про надання послуг по декларуванню та митному оформленні товарів між позивачем та ФОП ОСОБА_3; скріншот комерційної пропозиції ОАО «Минудобрения» м. Россошь.
18.02.2016 позивачем подано до Харківської митниці митну декларацію №807100000/2016/005273 із зазначенням ціни товару за основним методом, ціною договору.
Для підтвердження митної вартості по декларації від 18.02.2016 позивачем надано до митного оформлення наступні документи: декларації митної вартості, договір № 07/2015-12, додаткову угоду від 29.12.2015, специфікацію від 07.12.2015 № 1, 2; рахунок-фактуру від 08.02.2016 № 1 та від 12.02.2016 №2; паспорт якості № 1154; митну декларацію експортера від 12.02.2016 №10108032/120216/0000252; залізничні накладні від 09.02.2016 № 21082883, залізничні накладні від 13.02.2016 № 21093563 та № 21093646; довідку ТОВ «Компанія Грано СВ» від 15.02.2016р.; договір від 10.08.2015 про надання послуг по декларуванню та митному оформленні товарів між позивачем та ФОП ОСОБА_3; скріншот комерційної пропозиції ОАО «Минудобрения» м. Россошь.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів у митного органу виник сумнів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару внаслідок спрацювання Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби.
16.02.2016 відповідачем на адресу позивача надіслані електронні повідомлення про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: обмежень щодо прав покупця на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин, пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Також, посилаючись на наявність розбіжностей в документах та відсутність всіх відомостей щодо ціни, відповідач зобов'язав позивача надати митному органу: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставу товарів, митна вартість яких визначається; рахунки здійснення платежів третім особам на корись продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
19.02.2016 на адресу позивача надійшло електронне повідомлення про витребування тих самих документів, що і по декларації від 16.02.2016.
У відповідь на зазначені повідомлення декларант пояснив митному органу, що запити не містять конкретного визначення документів, які містять неточності, розбіжності, а надані до митного оформлення документи, у свою чергу, підтверджують числові значення складових митної вартості, не містять розбіжностей, на них відсутні ознаки підробки, а тому позивач просив прийняти рішення про митне оформлення товарів по вищезазначеним митним деклараціям за ціною договору.
Враховуючи факт не виконання позивачем вимог митного органу щодо надання додаткових документів, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 17.02.2016 № 807000011/2016/000134/2 та від 19.02.2016 № 807000011/2016/000140/2 і картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.02.2016 № 80700000/2016/00233 та від 19.02.2016 № 807100000/2016/00243.
Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмов протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішень митного органу про коригування митної вартості товару та карток відмов як таких, що прийняті за наявності факту надання декларантом відповідачеві достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що у оскаржуваних рішеннях фактично зазначено дві підстави для сумніву у задекларованій вартості, а саме: наявність відомостей про вищу ціну митних оформлень аналогічного товару, а також розбіжності у поданих декларантом документах.
Колегія суддів вказує, що наявність в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
Щодо розбіжностей у поданих позивачем митному органу документах, судами встановлено наступне.
Як убачається з оскаржуваних рішень, вказані розбіжності в них не зазначені, а сумніви щодо оплати товару не відображені і під час консультацій з митним органом.
Доводи відповідача про не виконання позивачем умов контракту в частині здійснення попередньої оплати, не надання митному органу банківських документів щодо оплати, є необґрунтованими, оскільки додатковою угодою до контракту від 29.12.2016 було змінено умови оплати товару, а саме: з попередньої оплати на оплату з моменту митного оформлення товару на території України.
Доводи митного органу щодо ненадання позивачем документів про перевезення спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачем як до митного оформлення, так і до суду було надано договір про транспортно-експедиційні послуги від 03.08.2015 № 03/08/15 укладений ПП «Партнер-С» з ТОВ «Компанія Грано СВ».
Загалом під час судового розгляду митним органом не надано будь-який доказів, які могли б свідчити про заниження позивачем митної вартості ввезеного товару.
Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично
Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Судове рішення № 66956657, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 25.05.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 820/892/16. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: