Ухвала суду № 66956649, 25.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2017 р. м. Київ К/800/19256/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Гончар Л.Я.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року

у справі № 157/1239/15-а

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області (далі - УПФУ), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за віком та зобов'язати його виплатити таку пенсію за період з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 05 лютого 2016 року позов задоволено, визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано його виплатити позивачу як працюючому пенсіонеру раніше призначену пенсію за віком згідно з Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 червня по 31 грудня 2015 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення вказаного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що з 01 червня 2015 року він має право на виплату йому пенсії, оскільки запроваджені законодавчі обмеження щодо виплати пенсій, починаючи з вказаної дати, на нього не розповсюджуються, оскільки з 01 червня 2015 року посада судді, яку він обіймав, вже не давала право на призначення спеціальної пенсії.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 працює на посаді судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області.

З 01 квітня 2015 року УПФУ відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII припинило виплату позивачу пенсії за віком, призначеної відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

05 серпня 2015 року позивач звернувся до УПФУ із заявою про поновлення виплати йому пенсії за віком, починаючи з 01 червня 2015 року, проте, відповідач повідомив йому про відсутність підстав для поновлення виплати такої пенсії відповідно до листа № 147/Г-01 від 17 серпня 2015 року.

Зазначений лист мотивований тим, що ОСОБА_2 продовжує працювати на посаді судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області, а з 01 квітня по 31 грудня 2015 року відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України № 213-VIII від 02 березня 2015 року) у період роботи осіб на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання в порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не виплачуються.

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом про визнання їх неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону № 213 виплата пенсії тимчасово припиняється на період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року лише тим особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку і на умовах визначених, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Оскільки, починаючи з 01 червня 2015 року, позивач до таких осіб не належить, тобто не має права на призначення пенсії, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», то відсутні правові підстави для невиплати позивачу, починаючи з вказаної дати, пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що оскільки позивач не належить до переліку осіб, на яких не розповсюджуються обмеження щодо виплати пенсії та які визначені ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то відповідно він як особа, що працює, не має право на отримання пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким внесено зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими в свою чергу визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не виплачуються.

П. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до зазначених законів.

Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» не скасовано, його положення (на час/період виникнення спірних правовідносин) не визнано неконституційними, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, з 01 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2016 року № 21-948а16 та має враховуватись судами загальної юрисдикції відповідно до ст. 2442 КАС України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову. Суд апеляційної інстанції помилково скасував його законне та обґрунтоване рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню з залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року скасувати та залишити в силі постанову Любешівського районного суду Волинської області від 05 лютого 2016 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: