Ухвала суду № 66956618, 31.05.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"31" травня 2017 р. Справа № 806/2753/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" лютого 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо повторної відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки (кадастровий номер: 1825282200:02:000:0442) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 гектара з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Вільнопільської сільської ради Ружинського району Житомирської області; зобов'язати відповідача видати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки (кадастровий номер: 1825282200:02:000:0442) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 гектара з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Вільнопільської сільської ради Ружинського району Житомирської області. В обґрунтування своїх позовних вимог указувала, що повторна відмова відповідача не містить жодної із підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а також винесена без урахування обставин, установлених судовим рішенням у справі № 806/1139/16. На переконання позивача, відповідач зобов'язаний був надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а вже у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки мали б бути встановлені обмеження у її використанні, якщо такі є. ОСОБА_4 вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області незаконно друге відмовило їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому такі дії необхідно визнати протиправними та зобов'язати відповідача, з метою відновлення її порушеного права, видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо повторної відмови у наданні ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, оформленої листом від 11.10.2016 № 11-6-0.6-10421/2-16.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер: 1825282200:02:000:0442) для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 гектара, на території Вільнопільської сільської ради Ружинського району Житомирської області, за межами населеного пункту, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_4 1102,40 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року в справі № 806/1139/16, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області стосовно не розгляду впродовж законодавчо встановленого строку заяви ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства у власність за межами населеного пункту на території Вільнопільської сільської ради Ружинського району Житомирської області, а також відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 гектари на території Вільнопільської сільської ради Ружинського району Житомирської області, викладену у листі № С-1327/0-320/6-16 від 28.01.2016. Зобовязано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 гектари на території Вільнопільської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

Матеріалами справи підтверджено, що в жовтні 2016 року відповідач листом від 11.10.2016 № 11-6-0.6-10421/2-16 повідомив ОСОБА_4 про те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області в межах наданих повноважень повторно розглянуто її заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Вільнопільської сільської ради Ружинського району та запропоновано визначитися з іншою земельною ділянкою та повторно звернутися з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Зі змісту листа від 11.10.2016 видно, що єдиною підставою для відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність слугувало те, що відповідно до ч. 3 ст. 47 Закону України "Про охорону земель", використання вказаної у клопотанні позивача земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є неможливим, оскільки земельна ділянка розташована на схилах крутизною 5 -10 градусів, з середньо та сильно змитими чорноземами і опідзоленими ґрунтами на лесових породах, має місце сильний змив та утворення вимоїн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов виновку, що що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з такого.

Так, згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області не було зазначено жодної з підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, для відмови в наданні позивачу за його заявою дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га.

В свою чергу, на обгрунтування відмови, відповідач посилався на те, що відповідно до п. 6.2 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 14 від 03.02.2015 року, має право одержувати від органів місцевого самоврядування інформацію і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Саме на виконання вказаних вимог, ним отримано лист Вільнопільської сільської ради Ружинського району № 22 від 27.01.2016 року та копію Рішення Вільнопільської сільської ради ІV сесії VІІ скликання від 27.01.2016 року, яким надання земельних ділянок гр. ОСОБА_4 не погоджено.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив зазначені посилання, оскільки чинним законодавством України не передбачено, що рішення органу місцевого самоврядування мають обов'язковий характер для Головного управління Держгеокадастру щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство", особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відповідно до ч. 3 ст. 47 Закону України "Про охорону земель" забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо.

Отже, є слушним посилання суду першої інстанції на те, що вказана норма встановлює певні обмеження в користуванні землею, а не свідчить про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам закону.

Окрім того, дійшовши до висновку, що вказана позивачем земельна ділянка розташована на схилах крутизною 5-10 градусів, з середньо та сильно змитими чорноземами і опідзоленими ґрунтами на лісових породах, крім того має місце сильний змив та утворення вимоїн, відповідач не посилався на жоден висновок уповноваженого органу, який встановив такі обставини.

Натомість, відповідно до ч. 5 ст. 111 Земельного кодексу України, відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об"єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлена листом № 11-6-0.6-10421/2-16 від 11.10.2016, в надані позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки лише у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок зазначаються відомості щодо обмеження у використанні земель.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи встановлений у судовому порядку факт протиправності дій відповідача та з метою повного захисту прав позивача, слід зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер: 1825282200:02:000:0442) для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 гектара, на території Вільнопільської сільської ради Ружинського району Житомирської області, за межами населеного пункту, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Апеляційний суд погоджується з покликанням суду першої інстанції, що в даному випадку втручання в дискридеційні повноваження відповідача зумовлено досягненням правомірної цілі, оскільки зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер: 1825282200:02:000:0442) у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 гектари не відновить порушених прав позивача та в подальшому, у разі невиконання відповідачем судового рішення, спричинить чергове звернення до суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду без змін.

За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" лютого 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "06" червня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_4 вул.Свердлова,45,смт.Ружин,Житомирська область,13601

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області вул.Довженка,45,м.Житомир,10002

4-третій особі: - ,