Ухвала суду № 66956600, 30.05.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2253/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

30 травня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Гіюк Д.М.

за участі:

представника позивача: Опанасюка П.П.

представника відповідача: Бабія Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Державної фіскальної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного малого підприємства "А.С.В." до Державної фіскальної служби України, Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне мале підприємство "А.С.В." звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України, Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просили постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідачів в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та Вінницькою ОДПІ укладено договір № 030220161 від 03.02.2016 року про визнання електронних документів.

Згідно розділу 1 вказаного Договору, його предметом є визнання податкових документів, поданих Платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Пунктом 3 розділу 6 Договору передбачено, що Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Відповідно до пункту 4 розділу 6 Договору орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

29.07.2016 року позивач о 08:52 надіслав до шлюзу прийому звітності ДФС запит №302828 на отримання відомостей з ЄРПН. Згодом позивачем було отримано Витяг №302828 з ЄРН.

Однак 29.07.2016 року о 09:30 при реєстрації податкової накладної №1 від 19.07.2016 року позивачу було відмовлено, оскільки згідно Квитанції №1 від 29.07.2016 року причиною відмови зазначено про можливість розірвання договору про визнання електронної звітності.

Згодом, 29.07.2016 року позивачем повторно надіслано запит №302835 на отримання витягу з ЄРПН. Згідно отриманого витягу від ДФС України за №302835 встановлено, що згідно результатів контролю помилок виявлено не було.

Проте, при повторній спробі зареєструвати податкову накладну №1 від 19.07.16 року було відмовлено, а причиною зазначено про можливість розірвання договору про визнання електронної звітності.

22.09.2016 року позивач отримав Акт Вінницької ОДПІ про результати камеральної перевірки граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.09.2016 року №1282/12-01/13306700, яким встановлено порушення терміну реєстрації податкової накладної №1 від 19.07.2016 року.

На підставі Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0016841201 від 05.10.2016 року, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 25818,83 грн.

Позивач не погодився із вказаним рішенням та звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0016841201 від 05.10.2016 року, слугували висновки контролюючого органу щодо несвоєчасної реєстрації позивачем податкової накладної ПМП «А.С.В.» №1 від 19.07.2016 року, однак вказані висновки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та відповідачем не доведено їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

У відповідності до пп.49.3 і 49.4 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

При цьому, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.1 р.2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (надалі - Інструкція №233), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Згідно положень пункту 5 розділу 3 Інструкції №233, для подання електронних податкових документів платник податків має попередньо укласти з органом ДПС за місцем реєстрації договір про визнання електронної звітності (за затвердженими формою та змістом - Додаток 1 до Інструкції) та отримати спеціальне програмне забезпечення.

Розділом 6 додатку І Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (пункт 1). З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність (пункт 2). Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (п.3).

Орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації (пункт 4). У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається (пункт 5).

Колегія суддів зауважує, що виключно розірвання відповідачем в односторонньому порядку №030220161 від 03.02.2016 року про визнання електронних документів слугувало підставою порушення позивачем терміну реєстрації податкової накладної №1 від 19.07.2016 року. Визначаючись щодо наявності у відповідача підстав для одностороннього розірвання вказаного договору колегія суддів виходила з наступного.

13 липня 2016 року головними державними ревізорами-інспекторами Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області складено акт про відсутність юридичної особи платника податків ПМП «А.С.В.» за податковою адресою №178/12-01/1330670.

21 липня 2016 року згідно протоколу №21/07/16-ПДВ відбулося засідання робочої групи Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області щодо забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ.

Порядком денним був розгляд пропозицій щодо першого етапу комплексного відпрацювання податкових ризиків ПДВ - ранньої податкової діагностики, про виявлення фактів реєстрації податкових накладних в ЄРПН платниками податків, які формують податковий кредит з ознаками ризику іншим платникам податків, а також маніпулювання показниками звітності в поданих деклараціях, уточнюючих розрахунках з ПДВ та розрахунках коригування за минулі періоди та розгляд пропозицій щодо відпрацювання виявлених ризикових схем руху податкового кредиту.

Згідно Протоколу №21/07/2016-ПДВ від 21.07.16 року на засіданні робочої групи Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області вирішили рекомендувати керівникові Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області розглянути питання щодо розірвання договір про визнання електронної звітності по ПМП «А.С.В.».

На підставі вищезазначеного, Договір № 030220161 від 03.02.16 року про визнання електронних документів було розірвано відповідачем в односторонньому порядку у зв'язку із зміною ПМП «А.С.В.» місця реєстрації. Водночас, відповідач не повідомив позивача про розірвання договору.

Встановлено, що на момент укладання Договору №030220161 від 03.02.2016 року про визнання електронних документів місцем реєстрації ПМП «А.С.В.» вулиця Архітектора Артинова, буд.63, кв.4, м. Вінниця.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ПМП «А.С.В.» (код ЄДРПОУ 13306700) вулиця Архітектора Артинова, буд.63, кв.4, м. Вінниця.

Отже, з моменту укладання договору про визнання електронних документів місце реєстрації ПМП «А.С.В.», відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, залишалось незмінним.

Суд звертає увагу, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не міститься інформація щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням або про не підтвердження статусу юридичної особи.

В свою чергу, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних доказів щодо наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність позивача за адресою державної реєстрації у період спірних правовідносин.

Крім того, відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному ПКУ, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених ПКУ.

Згідно із пунктом 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на такі контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно з абзацом першим п. 12.5 розд. ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24 до Порядку) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою ст. 19 Закону.

Однак, податковий орган не скористався правом на отримання у платника податків інформації щодо його місцезнаходження, а також не надіслав до державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП.

В ході судового розгляду також встановлено, що після розірвання вказаного договору позивач уклав із відповідачем аналогічний договір про визнання електронних документів, місцем реєстрації ПМП «А.С.В.» вказано: вулиця Архітектора Артинова, буд.63, кв.4, м. Вінниця. На підставі нового договору здійснюється реєстрація податкових накладних, а у податкового органу відсутні зауваження щодо місцезнаходження ПМП «А.С.В.».

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 червня 2017 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.