Рішення № 66956309, 31.05.2017, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/127/17

Номер провадження 2/194/320/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Солодовник І.С.,

при секретарі Сафоновій А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернівка Дніпропетровської області в залі суду цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул Україна» про захист прав споживача та стягнення сплачених коштів за договором фінансового лізингу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою до відповідача про захист прав споживача та стягнення сплачених коштів за договором фінансового лізингу, в якій зазначає, що в липні 2016 року він намір придбати автомобіль Geele Emgrand EC-7RV.

Побачивши в Інтернеті оголошення про продаж автомобіля за нижчою ціною ніж у офіційного дилера, а саме за 140000 грн., він зателефонував представнику відповідача, який підтвердив всі обставини викладені в оголошенні, а саме, що автомобіль коштує 140000 грн., тобто дешевше чим у офіційного дилера, оскільки він 2013 року випуску.

В офісі відповідача йому повідомили, що для купівлі даного автомобіля йому слід внести передплату в розмірі 10% від вартості автомобіля, а саме 14000 грн., після чого автомобіль буде доставлено до м. Павлоград, де він зможе його забрати. Під час його візиту до відповідача його представник запевнила йому, що 14000 грн. це є перший внесок за автомобіль і якщо автомобіль з яких-небудь причин не буде доставлений, то він може замовити інший автомобіль в межах вартості 200000 грн., або відмовитися від послуг відповідача і в такому разі перший внесок йому повертається упродовж 30 днів з дня відповідного звернення.

Отримавши від представника відповідача, реквізити для сплати першого внеску, того ж дня він сплатив на користь відповідача 14000 грн., після чого представник відповідача надав йому договір фінансового лізингу № 00451, де предметом даного договору є транспортний засіб, а саме: автомобіль Geele Emgrand EC-7RV, V-1498 МКПП, передній привід.

Наступного дня, після укладення договору йому зателефонував ніби-то представник відповідача, повідомивши, що після діагностування автомобіля, який він йому зобовязувався доставити до м. Павлоград, виявилось несправність двигуна та йому запропонували чекати іншу партію автомобілів Geele Emgrand, або змінити марку і модель автомобіля, на що він повідомив, що буде чекати іншу партію автомобілів Geele Emgrand 7, так як хотів саме такий автомобіль. Представник відповідача запевнив його, що він повідомить про надходження нової партії автомобілів упродовж місяця. 02.08.2016 року він знов зателефонував представнику відповідача, який повідомив, що автомобілі не доставлені, коли доставлять невідомо і прийдеться чекати ще два місяці.

У звязку з не виконанням умов укладеного договору він вирішив розірвати договір, направивши на адресу відповідача 02.08.2016 року лист щодо розірвання договору, на що 07.09.2016 року відповідач повідомив йому, що за його заявою договір фінансового лізингу № 00451 від 05.07.2016 року розірвано на підставі його заяви від 02.08.206 року, проте сплачені кошти в розмірі 14000 грн. відповідач не поверне, так як сплачений ним платіж за оформлення договору поверненню не підлягає.

Крім того, договір фінансового лізингу № 00451 від 05 липня 2016 року, що був укладений між ним та відповідачем не був нотаріально посвідчений у відповідності до вимог ст. 799 ЦК України.

Також, сплачений ним на користь відповідача перший платіж в розмірі 14000 грн. це фактично винагорода відповідача за організацію та ведення договору. Даний пункт договору порушує принцип добросовісності, оскільки, відповідач не обґрунтував в договорі співмірність розміру платежу за організацію даного договору. Даним договором передбачено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, проте таке право в жодному випадку не передбачається для лізингоодержувача. Одночасно, для лізингоодержувача встановлюються жорсткі зобовязання та непропорційно великий розмір штрафу.

Позивач вважає, що таким чином, забезпечено захист інтересів лише відповідача як лізингодавця, що свідчить про очевидний дисбаланс між правами та обовязками сторін.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00451 від 05 липня 2016 року, що укладений між ним та відповідачем; стягнути з відповідача на його користь сплачені ним 14000 грн. за укладеним договором фінансового лізингу № 00451 від 05.07.2016 року у звязку з несправедливими умовами договору та стягнути понесені по справі судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, його інтереси представляє представник позивача адвокат ОСОБА_2, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 15.11.2016 року та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 2928 від 26.05.2015 року (а.с. 27-29).

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, однак подав до суду письмову заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 69).

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с. 30-32, 34-36, 47-52, 55-57, 63, 66, 68), причину неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутністю не надавав, у зв'язку з чим зі згоди представника позивача та на підставі ст.ст. 169 ч. 4, 224, 225 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних доказів.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно статті 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 05 липня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соул Україна» укладено договір фінансового лізингу № 00451, за умовами якого ТОВ «Соул Україна» зобовязалося придбати у власність предмет лізингу у вигляді автомобіля Geele Emgrand EC-7RV, V-1498 МКПП, передній привід та передати цей автомобіль позивачу, а ОСОБА_1, в свою чергу, зобовязався сплатити передбачені вказаним договором платежі, прийняти та належним чином використовувати предмет лізингу, у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі щомісяця (а.с. 8-14).

Відповідно до договору та додатку № 1 до договору, вартість предмету лізингу на момент укладання договору становила 140000 гривень.

Згідно п. 3.1.1., 3.1.2. договору, лізингодавець зобовязаний: придбати предмет лізингу, який визначено лізингоодержувачем, за вартістю предмета лізингу, в порядку та на умовах даного договору та інших погоджень між сторонами; на умовах викладених у даному договорі передати лізингоодержувачу придбаний для нього предмет лізингу (а.с. 8).

Відповідно до п. 4.1 договору, лізингодавець зобовязаний купити предмет лізингу, за вартістю предмета лізингу, в строк який передбачає розумний період часу який необхідний для пошуку предмета лізингу, додаткового погодження з лізингоодержувачем характеристик предмета лізингу та узгодження із продавцем усіх правових аспектів із оплати продавцю предмета лізингу, але не більше 60 (шістдесят) робочих днів, та виключно після того, як лізингодавець отримає від лізингоодержувача такі платежі: - платіж за оформлення договору, авансовий платіж в розмірі 50% (п. 9.1 ст. 9) від погодженої вартості предмета лізингу, різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.5 ст. 9 даного договору (за наявності). У разі відсутності у продавця визначеного лізингоодержувачем предмета лізингу на дату купівлі та замовлення його продавця для подальшого продажу лізингодавцю, лізингодавець зобовязаний повідомити лізингоодержувача у письмовій формі у такому випадку строк купівлі предмета лізингу продовжено (а.с. 9-10).

Згідно п. 10.2 договору, на момент укладення даного договору розмір щомісячних лізингових платежів, за умови залишення, погодженої вартості предмета лізингу на рівні, яка була визначена на момент підписання даного договору, становить 1854,57 грн. (а.с. 10).

05.07.2016 рокупозивачем були сплачені кошти на оплату за товари/послуги у розмірі 14 000 грн. з призначенням платежу перший платіж згідно умов договору фінансового лізингу № 00451 від 05.07.2016 року з ПДВ, що підтверджується квитанцією № 0.0.578211672.1 від 05.07.2016 року (а.с. 15).

У відповідності до ст. 360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16.12.2015 року по справі № 6-2766цс15, вбачається, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 3.12 глави 5 розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року,договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу № 00451 з додатками від 05 липня 2016 року, укладений між позивачем та ТОВ «Соул Україна», нотаріально посвідчено не було.

Крім того, у правовому висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16.12.2015 року по справі № 6-2766цс15, зазначено, що стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини пятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Дані законодавчі приписи також відображені і у положеннях Хартії захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ОСОБА_3 Європи від 17 травня 1973 року

№ 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості

споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти

9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви).

Суд, аналізуючи зміст спірного договору фінансового лізингу від 05 липня 2016 року, укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження, встановлена жорстка відповідальність лізингоодержувача як споживача за порушення умов договору, усувається відповідальність лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом, не надані права лізингоодержувача як споживача вимагати дострокового розірвання договору, передбачено покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, звужені обовязки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Також, сплачений позивачем на користь відповідача перший платіж в розмірі 14000 грн. це фактично винагорода відповідача за організацію та ведення договору. Даний пункт договору порушує принцип добросовісності, оскільки, відповідач не обґрунтував в договорі співмірність розміру платежу за організацію даного договору.

Отже, з викладеного видно, що забезпечено лише захист інтересів відповідача як лізингодавця, що свідчить про очевидний дисбаланс між правами та обовязками сторін.

Таким чином, умови договору фінансового лізингу від 05 липня 2016 року є такими, що суперечать нормам ЦК, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

В договорі фінансового лізингу від 05 липня 2016 року та додатках до нього відсутні відомості про те, що ТОВ «Соул Україна» здійснює свою фінансову діяльність на підставі відповідного дозволу (ліцензії), що суперечить нормам законодавства викладеним вище.

Враховуючи викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі та застосувати правові наслідки недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 640 грн. на користь позивача та стягує з відповідача судовий збір у розмірі 640 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 80, 88, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16, 203, 215-216, 220, 227, 627-628, 638, 799, 806, 808 ЦК України, ст.ст. 1-2, 15, 18-19, 24 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року, ст.ст. 6, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР від 16.12.1997 року, ст.ст. 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-ІІІ від 12.07.2001 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12.04.1996 року, суд, -

В И Р I Ш И В:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул Україна» про захист прав споживача та стягнення сплачених коштів за договором фінансового лізингу задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу № 00451 від 05.07.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соул Україна» та ОСОБА_1 - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул Україна» (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 15, кім. 610, код ЄДРПОУ 40099841) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, але фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, сплачені гроші за укладення договору фінансового лізингу № 00451 від 05.07.2016 року в сумі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул Україна» (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 15, кім. 610, код ЄДРПОУ 40099841) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, але фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1,судовий збір у розмірі 640 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул Україна» (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 15, кім. 610, код ЄДРПОУ 40099841), судовий збір у розмірі 640 грн. на користь держави на р/р 31215256700001 в ГУК у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, призначення платежу: судовий збір, Код 22030106.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 06.06.2017 року

Суддя: І.С. Солодовник