Ухвала суду № 66955332, 06.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2017 р. К/800/20232/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Бившева Л.І. Маринчак Н.Є.за участю

секретаря: Калініна О.С.

представників:

позивача: Дмитроченка Д.С.

відповідача: Капшук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради

на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2016 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року

у справі № 200/26369/15-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО"

до Дніпропетровської міської ради

про скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (далі - позивач, ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО") звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради (далі - відповідач, Дніпропетровська міська рада) про скасування рішення Дніпропетровської міської ради про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» від 15.07.2015 року №3/65 з моменту його прийняття.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2016 року позов задоволено. Рішення Дніпропетровської міської ради «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» від 15.07.2015 року №3/65 скасовано.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Дніпропетровська міська рада, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року - без змін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

15 липня 2015 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста», яким внесено зміни до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста», з у рахуванням змін, внесених рішеннями міської ради від 28.12.2011 № 9/19, від 25.12.2013 № 8/45, від 18.06.2014 № 7/53, від 28.01.2015 №7/60. Зазначеним рішенням (п.1) викладено у новій редакції п.п.3, 4 рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 та встановлено ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (додаток 1 до рішення), ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку (додаток 2 до рішення). Крім того, у п.3.1. додатка 3 слова «просп. Калініна» замінено на «просп. Сергія Нігояна».

Згідно з п.2, 3 вказаного рішення воно підлягає офіційному оприлюдненню і набуває чинності з 01.01.2016.

15 липня 2015 року рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року №3/65 було опубліковано в газеті «Наше Місто».

Рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року №3/65 набрало законної сили з 01.01.2016.

ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО», як платник земельного податку та орендної плати за користування земельними ділянками на території міста, вважаючи незаконним рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року №3/65 «Про внесення змін в рішення Дніпропетровської міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста» звернулось до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято Дніпропетровською міською радою із порушенням вимог Закону України «Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності», приписів податкового кодексу України в частині строків прийняття оскаржуваного рішення, його опублікування та забезпечення громадського обговорення.

Колегія суддів вищенаведені висновки суду першої інстанції вважає помилковими, виходячи з такого.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII) місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків. Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За правилами статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною першою статті 255 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Аналогічні правила обчислення строків передбачені і в ст. 103 КАС України. Так, відповідно до частини п'ятої статті 103 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України передбачено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються:

- не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду;

- після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Крім того, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, передбачені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльної».

Згідно з п. 4 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 року №99 - УІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» установлено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, визначені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності».

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Відтак, для правильного вирішення спору судам необхідно з'ясувати питання чи дотримано відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, встановлених чинним законодавством, строків щодо оприлюднення вказаного рішення.

Крім того, судам попередніх інстанцій при новому розгляді справи слід звернути увагу, що оскаржуване рішення містить вирішення інших питань, не пов'язаних з місцевими податками і зборами, зокрема щодо перейменування вулиці, тоді як позовні вимоги заявлено щодо визнання рішення міської ради в цілому, в той час як позивачем не обґрунтовано в чому саме він вбачає порушення його прав і законних інтересів.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частини 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак