Ухвала суду № 66955163, 30.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 року К/800/1230/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Бившева Л.І. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі № 804/3310/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» (далі - позивач, «ДТЕК Дніпрообленерго») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, СДПІ у м. Дніпропетровську) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2016 р. № 0000152200.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Дніпропетровську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

СДПІ у м. Дніпропетровську проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ДТЕК Дніпрооленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з наступними підприємствами: за період з 01.05.2015 року по 31.05.2015 року з ТОВ ДОК «Професійний захист», ТОВ «МЦРЕ»; за період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року з ТОВ ДОК «Професійний захист», ТОВ ТК «Славенергопром», ПП «Елін-2007», за результатами якої складено акт від 20.11.2015 року № 145/28-01-48-01/23359034.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 63360,00 грн.

На підставі рішення від 27.04.2016 року за №9791/6/9999-11-01-02-23 СДПІ у м. Дніпропетровську прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2016 року №0000152200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 79875,00 грн., з яких за основним платежем - 53250,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26625,00 грн. Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Міжнародний центр розвитку енергетики» (виконавець) укладено договір технічної підтримки функціональних компонентів № 00682-02 від 26.01.2015 року, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги у сфері інформатизації, технічної підтримки функціональних компонентів КІСУ, інші послуги додатково погоджені, на умовах і в строки передбачені договором, замовник у свою чергу приймає та оплачує отримані послуги.

Також між ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» (замовник) та ТОВ «Міжнародний центр розвитку енергетики» (виконавець) укладено договір технічної допомоги у сфері інформаційних технологій з розвитку корпоративної інтегрованої системи управління № 00682-03 від 26.01.2015 року, згідно умов якого замовник доручає а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги у сфері інформаційних технологій з розвитку корпоративної інтергованої системи управління, на умовах і в строки передбачені договором, замовник у свою чергу приймає та оплачує отримані послуги.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт, тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Л.І. Бившева

Н.Є. Маринчак