Ухвала суду № 66955107, 31.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року м. Київ К/800/9246/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання звільнення незаконним, скасування наказів про оголошення догани та звільнення та поновлення на попередній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення №64-ос від 27.07.2015р. та поновлення на попередній посаді; визнання незаконним та скасування наказу №29-ос від 12.05.2015р. «Про оголошення догани ОСОБА_4» та наказу №63-ос від 27.07.2015р. «Про оголошення догани ОСОБА_4»; стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди у розмірі 15000,00грн. та понесених на оплату послуг адвоката витрат.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. позовну заяву в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу №29-ос від 12.05.2015р. «Про оголошення догани ОСОБА_4» залишено без розгляду на підставі ст.ст.99,100, п.9 ч.1 ст.155 КАС України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м.Маріуполя №64-ос від 27.07.2015р. «Про звільнення ОСОБА_4»; поновлено ОСОБА_4 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м.Маріуполя з 28.07.2015р.; стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м.Маріуполя на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.07.2015р. по 23.12.2015р. в розмірі 26813,76 грн.; в задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016р. постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. змінено й у абзаці четвертому її резолютивної частини слова «у розмірі 26813,76грн.» замінено словами «у розмірі 15883,35грн. (сума зазначена без урахування податків та обов'язкових платежів)»; в решті постанову залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які вона просила залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що наказом Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м.Маріуполя від 01.12.2005р. №146-о ОСОБА_4 призначена на посаду головного спеціаліста відділу пенсійного забезпечення з 01.12.2005р. як така, що пройшла за конкурсом, з випробувальним терміном 2 місяці; того ж дня позивачем складено присягу державного службовця.

12.05.2015р. начальником відділу з призначення пенсій спрямовано до начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м.Маріуполя доповідну записку щодо порушення головним спеціалістом ОСОБА_4 термінів відпрацювання справ переселенців при взятті на облік й того ж дня (12.05.2015р.) наказом №29-ос за неналежне виконання службових обов'язків згідно ст.14 Закону України «Про державну службу» головному спеціалісту відділу з призначення пенсій ОСОБА_4 оголошено догану як захід дисциплінарного впливу, а також вказано на необхідність вжиття заходів щодо своєчасного відпрацювання пенсійних справ та організацію роботи так, щоб не допускати порушень закону надалі.

08.06.2015р. заступником начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя ОСОБА_5 на ім'я начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м.Маріуполя направлено доповідну записку, відповідно до якої у зв'язку з надходженням скарг від громадян, які переселені з місць, де проводиться АТО, нею проведено вибірковий аналіз відпрацьованих ОСОБА_4 справ й серед 27 пенсійних справ виявлено 12, щодо яких звернення пенсіонерів було в період з 03.03.2015р. року по 28.03.2015р., проте в них були незавірені документи та відсутні розпорядження керівника на проведення запиту справ та на виконання операцій щодо постановки на облік.

17.06.2015р. листом Прокуратури Іллічівського району м.Маріуполя за №97-2274вих.15 на ім'я начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя спрямовано документи і матеріали, які безпідставно в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст.10 Закону України «Про державну службу», ст.43 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 8, 10, 13, 14 Закону України «Про захист персональних даних» знаходились у ОСОБА_4 за місцем мешкання. Також, в зазначеному листі прокурор просив провести службове розслідування за вказаним фактом у відповідності до постанови КМУ від 13.06.2000р. за №950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» та повідомити прокуратуру Іллічівського району м.Маріуполя у встановлений законом строк з долученням матеріалів перевірки.

Відповідно до наказу начальника УПФУ в Іллічівськом районі від 19.06.2015р. №41 за вказаним фактом було проведено службове розслідування (строк здійснення якого неодноразово продовжувався за відповідними наказами), за результатами якого складено акт від 14.07.2015р., відповідно до якого комісія дійшла висновку, що дозвіл на винесення документів за межі службового приміщення керівництвом Управління не надавався; проте, оскільки діями ОСОБА_4 Управлінню шкоди та збитків не завдано, запропоновано, зокрема, за виявлені порушення ОСОБА_4 притягнути до дисциплінарної відповідальності.

24.07.2015р. заступником начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя ОСОБА_5 на ім'я начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м.Маріуполя спрямовано службову записку за результатами службового розслідування та вказано, що перелічені в листі прокуратури документи та матеріали пенсійних справ знаходились за місцем мешкання головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_4 безпідставно й в порушення основних обов'язків державних службовців, передбачених ст.10 Закону України «Про державну службу», ст.43 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якої державні службовці не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов'язків.

Наказом Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м.Маріуполя від 27.07.2015р. №63о/с «Про оголошення догани ОСОБА_4» за неналежне виконання службових обов'язків при виконанні ст.19 Конституції України, ст.10 Закону України «Про державну службу», ст.43 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст.8, 10, 13, 14 Закону України «Про захист персональних даних» головному спеціалісту відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_4 оголошено догану як захід дисциплінарного впливу.

Крім того, наказом від 27.07.2015р. №64о/с у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, передбачених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, позивача звільнено із займаної посади на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України. Підставою видання вказаного наказу визначено наказ від 12.05.2015р. №29-ос «Про оголошення догани ОСОБА_4», наказ від 27.07.2015р. №63-ос «Про оголошення догани ОСОБА_4», протокол №9 зборів первинної організації Управління пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м.Маріуполя Профспілки працівників Пенсійного фонду України від 27.07.2015р. (яким надано згоду на звільнення ОСОБА_4).

Статтею 1 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що цей Закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних, а також поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Згідно зі ст.2 даного Закону персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Використання персональних даних працівниками суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків. Ці працівники зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків, крім випадків, передбачених законом. Таке зобов'язання чинне після припинення ними діяльності, пов'язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом (ч.3 ст.10 Закону України «Про захист персональних даних»).

За приписами ч.2 ст.14 цього Закону поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У відповідності до ст.10 Закону України «Про державну службу» основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Згідно зі ст.14 вказаного Закону дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Статтею ж 147 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено застосування до працівника за порушення трудової дисципліни з таких заходів стягнення як догана та звільнення.

При цьому, порядок їх застосування врегульовано ст.149 КЗпП України, частиною 1 якої передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

На виконання зазначеної норми позивачем надавались відповідні пояснення.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про порушення ОСОБА_4 під час виконання своїх функціональних обов'язків норм діючого законодавства, зокрема, щодо порядку роботи з персональними даними пенсіонерів, які знаходяться на обліку в УПФУ в Іллічівськом районі м.Маріуполя, враховуючи, що дозволу на винесення пенсійних справ до свого місця мешкання позивач від керівництва Управління не отримувала, а отже й про правомірність виданого відповідачем наказу від 27.07.2015р. №63-ос про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно ж із ч.2 ст.149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При цьому, дисциплінарне стягнення накладається лише за встановлене порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як зазначено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992р., за передбаченими п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

З огляду на те, що оскаржуваний наказ від 27.07.2015р. №64-ос «Про звільнення ОСОБА_4» не містить посилання на те, яке саме порушення було допущено позивачем після накладення на неї останнього дисциплінарного стягнення у вигляді догани від 27.07.2015р. наказом №63-ос, і за що конкретно її звільнено (адже згідно зі змістом наказу №64-ос підставами для звільнення зазначені лише попередні накази про оголошення доган позивачу), суди прийшли до висновку, що видання відповідачем зазначеного наказу від 27.07.2015р. №64-ос відбулось з порушенням вищевказаних норм трудового законодавства, а тому останній підлягає скасуванню, що, в свою чергу, є підставою для поновлення ОСОБА_4 на займаній посаді та стягнення у відповідності до ст.235 КЗпП України середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, суд першої інстанції визнав, що, незважаючи на те, що в позовній заяві ОСОБА_4 ставилась вимога про визнання звільнення незаконним, належним способом захисту її порушених прав є саме визнання незаконним та скасування наказу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м.Маріуполя №64-ос від 27.07.2015р. «Про звільнення ОСОБА_4».

Водночас, суд апеляційної інстанції на підставі приписів ст.27 Закону України «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, правильно вказав про допущену судом першої інстанції помилку при обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу та виправив її, змінивши в цій частині рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до прийняття неправильних рішень, а тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.210,220,222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року в частині, не зміненій постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Швець В.В.