
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2017 року місто Київ К/800/13785/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Черпіцької Л.Т.,
Шведа Е.Ю.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі № 820/584/16 за позовом Харківської міської ради до Харківської місцевої прокуратури № 1 про визнання дій незаконними, -
В С Т А Н О В И Л А :
Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до Харківської місцевої прокуратури № 1 про визнання незаконними дії прокурора Ленінського району міста Харкова, що полягають у зверненні 11 серпня 2015 року до Господарського суду Харківської області із позовною заявою від 17 серпня 2015 року № 04-27-5088 вих. 15.
Позов мотивований тим, що Прокуратурою безпідставно, без підтвердження судом наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, заявлено до Харківської міської ради позов про визнання незаконним та скасування пункту 8 додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25 вересня 2013 року № 1253/13 «Про надання земельних ділянок для будівництва».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, провадження у справі закрито.
У поданій касаційній скарзі Харківська міська рада, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами встановлено, що 19 серпня 2015 року до Харківської міської ради засобами поштового зв'язку надійшла копія позовної заяви прокурора Ленінського району міста Харкова від 17 серпня 2015 року до Харківської міської ради, Споживчого кооперативу «Престиж», третя особа - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, про визнання незаконним та скасування пункту 8 додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25 вересня 2013 року № 1253/13 «Про надання земельних ділянок для будівництва».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 серпня 2015 року відкрито провадження у справі № 922/4692/15 за наведеною позовною заявою.
Вважаючи такі дії Прокурора щодо звернення до господарського суду Харківської області із зазначеним позовом протиправними, Харківська міська рада звернулась до суду адміністративної юрисдикції з цим позовом.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що звернення прокурора до суду з позовом в інтересах інших осіб не є спором за своєю правовою природою, оскільки таке звернення не породжує зобов'язань, які виникають із владних управлінських функцій для позивача, а є реалізацією права суб'єкта владних повноважень на звернення до суду.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Водночас, у частині другій статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру». Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.
Положеннями частин першої і третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності у випадку, що розглядається, публічно-правового спору між прокурором Ленінського району міста Харкова та Харківською міською радою, відповідні дії прокурора жодним чином не порушують прав та законних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а обґрунтованість та наявність у прокурора відповідних підстав для звернення з позовом до суду господарської юрисдикції повинні досліджуватись цим судом під час вирішення питання про порушення провадження у справі.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для закриття провадження у справі.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено, а тому підстави для скасування таких рішень відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Харківської міської ради відхилити, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року № 820/584/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Судове рішення № 66955032, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 25.05.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 820/584/16. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: